За типовими проектами ці комплекси є на 400, 800, 1200, 1600, 2000, 2400 і більше голів.
Основними завданнями служби ветеринарної медицини в молочних комплексах є:
- захист тварин від захворювання бруцельозом, туберкульозом, лейкозом (періодичні діагностичні дослідження у відповідності з діючими інструкціями);
- попередження занесення в комплекс збудників висококонтагіоз- них інфекційних хвороб (ящур), особливо небезпечних (сибірка, емкар, пастерельоз) чи інших характерних для великої рогатої худоби хвороб (лептоспіроз, тріхофітія, парагрип, інфекційний ринотрахеїт, вірусна діа рея, колібактеріоз, сальмонельоз, стрептококоз та ін.);
- профілактика захворювання діктіокаульозом, фасціольозом, гіпо дерматозом, коростою, бабезіозом, протозоозами та іншими інвазійними хворобами;
- профілактика захворювань вим'я;
- профілактика захворювань копитець та кінцівок;
- забезпечення високого рівня відтворення стада (своєчасна діаг ностика тільності у корів і телиць, виявлення безплідних корів та ліквіда ція безпліддя, організація штучного осіменіння тварин тощо);
- забезпечення збереження молодняку великої рогатої худоби;
- систематична диспансеризація корів у відповідності з технологіч ним циклом виробництва (загальна, гінекологічна, хірургічна).
Важливого значення набуває функціонування комплексів за принципом підприємств закритого типу та капітальне їх огородження з двома захисними зонами.
В молочних комплексах служба ветеринарної медицини здійснюється лікарями і операторами з обробки тварин та приміщень. Наприклад, в комплексі на 800 корів передбачено мати одного лікаря ветеринарної медицини, одного оператора з ветеринарної обробки тварин та двох операторів з ветеринарної обробки приміщень.
Матеріально-технічна база служби ветеринарної медицини залежить від величини молочного комплексу. За діючими нормами технологічного проектування ветеринарних об'єктів в комплексах на 400 корів передбачено мати пункт ветеринарної медицини та в'їздний дезінфікую-чий бар'єр, в комплексах на 800 корів з безприв'язним утриманням - ветеринарно-профілактичний пункт, в'їздний бар'єр та забійний майданчик. В усіх молочних комплексах повинно бути приміщення для профілактичного карантинування, пункт збирання сировини для виробництва м'ясо-кісткового борошна та ізолятор.
Пункт ветеринарної медицини складається з амбулаторії та стаціо-нара. Розмір останнього - 3% потужності комплекса при безприв'язному та 2% - при прив'язному утриманні корів.
В'їзний дезбар'єр розміщують на головному в'їзді на територію молочного комплексу. Довжина його повинна бути 9 м, ширина на всю ширину воріт, глибина 0,35 м.
Ізолятор будують на відстані 200 м від основних виробничих об'єктів комплексу.
Для забезпечення належного санітарного стану виробничих приміщень та території комплексу необхідно постійно слідкувати за їх чистотою і благоустроєм. Щомісячно проводить санітарний день.
Родильні відділення повинні бути змінними - одне функціонує, а інше в цей час санують, що сприяє попередженню гостро перебігаючих інфекційних хвороб молодняку.
Найбільш ефективною виявилася поточно-цехова система виробництва молока, яка повно відповідає фізіологічним та продуктивним особливостям тварин у промисловому тваринництві. Вона дозволяє організувати ритмічне здійснення ветеринарно-санітарних заходів по циклах виробництва.
Технологія ветеринарних робіт в молочних комплексах включає:
Цех сухостою, секції нетелів цехів первісток:
- клінічне дослідження та ветеринарно-санітарні обробки тварин при поступанні, перед переведенням в інші підрозділи;
- дезінфекція стійл (станків) перед комплектуванням технологіч них груп та вигульних майданчиків 1 раз на місяць;
- імунізація проти колібактеріозу, сальмонельозу, парагрипу та ін фекційного ринотрахеїту, обробка вітамінними препаратами за показан нями;
- дослідження корів та нетелів на різні форми маститів - 7-10 і 45- 50 дні сухостою.
Цехи розтелів, родильні відділення цехів первісток:
- клінічне дослідження корів та нетелів перед розтелом і зразу пі сля нього, а також телят зразу після народження, перед передаванням в інші підрозділи за технологією;
- дезінфекція боксів (станків, стійл) для корів і нетелів перед по становкою та після виведення тварин, кліток для телят у профілакторії щоденно;
- дослідження молозива на кислотність та кетонові тіла першого надою корів і нетелів;
- дослідження 10-15% телят на випоювання їм молозива в перші дві години життя за показаннями;
- акушерсько-гінекологічне обстеження на 5-6 день після розтелу;
- обробка корів засобами, що посилюють скорочення матки за по казаннями;
- обстеження корів на мастит в 1-й та 14-й дні після розтелу;
- імунізація телят проти колібактеріозу і сальмонельозу, парагрипу і інфекційного ринотрахеїту, опромінення ІЧ та УФ-спектра;
- обезрожування телят при безприв'язному утриманні корів у 7-30- денному віці;
- протистресові обробки телят за 1 годину до перевезення в на ступні підрозділи, якщо перевезення триває понад 1 годину;
- ветеринарно-санітарний контроль доїльного обладнання та мо лочного посуду, дотримання правил гігієни доїння корів постійно, а бак теріологічний контроль періодично.
Цехи (секції) роздоювання та осіменіння:
- клінічний огляд перед поступанням в цех та перед переведенням в інший підрозділ;
- дезінфекція стійл (станків) після кожного циклу користування;
- ветеринарно-санітарний контроль доїльного обладнання та мо лочного посуду постійно, а бактеріологічний контроль 1 раз у місяць;
- контроль стану обміну речовин щоквартально у 6 еталонних ко рів з однорідних технологічних груп;
- гінекологічне обстеження корів через ЗО днів після розтелу після відсутності стадії збудження статевого циклу;
- дослідження корів на мастит через ЗО і 60 днів після розтелу.
Цехи виробництва молока:
- клінічні обстеження та санітарні обробки корів перед переведен ням в цех сухостою;
- дезінфекція станків і вигульних майданчиків 1 раз в квартал, а також після проведення досліджень тварин на туберкульоз, бруцельоз, лейкоз;
- ветеринарно-санітарний контроль стану доїльної апаратури та молочного посуду постійно, а бактеріологічний контроль 1 раз в квартал;
- контроль стану обміну речовин у корів по еталонних тваринах щоквартально;
- імунізація корів проти сибірки, діагностичні дослідження на тубе ркульоз, бруцельоз, лейкоз;
- інші діагностичні дослідження, імунізації та спеціальні обробки тварин за показаннями;
- дослідження корів на мастит 1 раз у місяць;
- введення спеціальних препаратів в усі долі вим'я перехворілих маститом під час лактації корів після останнього доїння, перед запуском.
У всіх виробничих підрозділах використовуються такі роботи: контроль ветеринарно-санітарного стану території комплексу, загальний огляд тварин, обстеження кормів, джерел напування; дезінфекція транспортних засобів, забійних пунктів, холодильних камер, ізолятора тощо та бактеріологічний контроль якості дезінфекції; дезінсекція, дератизація; контроль стану мікроклімату в приміщеннях; ветеринарно-санітарний контроль пасовищ та природних місць напування; діагностика хвороб і проведення лікування хворих тварин.
Служба ветеринарної медицини комплексів з вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби
Основними завданнями спеціалістів ветеринарної медицини цих комплексів є:
- вивчення ветеринарно-санітарного стану господарств-постача- льників молодняку великої рогатої худоби (звертають увагу на умови утримання, забезпеченість доброякісними кормами, епізоотичний стан, санітарний стан ферм, території навколо них, захворюваність тварин, причини хвороб тощо);
- відбирання та підготовка тварин для завезення в комплекси (від бирають здорових, добре розвинених тварин, досліджують їх на інфек ційні та інвазійні хвороби, безпосередньо перед відправленням вводять антистресові препарати (глюкоза, аміназин, антибіотики));
- перевезення та приймання тварин (перевозять в спеціально об ладнаних автомашинах з теплоізоляцією, проводять клінічний огляд при розвантаженні в приймальне відділення і організовують 30-денне їх про філактичне карантинування з відповідними діагностичними та ветерина рно-санітарними обробками тощо);
- захист тварин від інфекційних хвороб (бруцельозу, туберкульозу, ящуру, сибірки, трихофітії, емфізематозного карбункулу, лейкозу, лепто спірозу, пастерельозу, парагрипу, інфекційного ринотрахеїту, вірусної діареї, сальмонельозу тощо);
- захист тварин від інвазійних хвороб (фасціольозу, діктіокаульозу, гіподерматозу та ін.);
- профілактика незаразних хвороб органів травлення, дихання, порушень обміну речовин, отруєнь тощо;