 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
УСТАНОВАХПерехід до ринкових методів господарювання АПК вимагає підвищення ролі спеціалістів ветеринарної медицини та зоотехнічних працівників в діяльності всього народногосподарського комплексу та забезпеченні епізоотичного і епідеміологічного благополуччя країни шляхом пізнання організаційних форм сервісного обслуговування тваринництва, покращення системи економічних і правових взаємозв'язків у процесі фірмового виробничого обслуговування сільськогосподарських підприємств, регулювання раціонального використання виробничих ресурсів, в тому числі з проблем ветеринарної медицини. 3.1. Економічна сутність, завдання та функції зооветсервісу Збільшення виробництва продукції тваринництва при одночасному зниженні її собівартості є одним з головних завдань працівників сільського господарства. У виконанні цього завдання поряд з інтенсифікацією, концентрацією, спеціалізацією тваринницьких галузей, вдосконаленням всього технологічного процесу, організації праці, важливе місце належить ветеринарним заходам, що здійснюються службою ветеринарної медицини нашої країни. Ветеринарна медицина - комплекс наук про будову організму тварин, його життєдіяльності, про етіологію і симптоми хвороб, методи їх діагностики, профілактики і ліквідації, способи терапії, а також про заходи охорони людей від захворювань, спільних для тварин та людей. Ветеринарна справа - галузь діяльності людини, що склалася історично і спрямована на збереження та ріст поголів'я тварин, відновлення здоров'я, забезпечення нормальної продуктивності та працездатності, а також попередження захворювань людей хворобами, що передаються від тварин людині. У цьому полягає сутність ветеринарних заходів, сутність ветеринарної справи. Ветеринарна справа тісно пов'язана з багатьма галузями народного господарства (тваринництво: промисловість, що переробляє продукти та сировину тваринного походження; транспорт: торгівля тваринами і сирими продуктами тваринництва; імпорт та експорт), у тому числі і з охо- роною здоров'я людей. Цим визначається її важливе народногосподарське та соціальне значення. Спеціалісти ветеринарної медицини проводять боротьбу з антропо-зоонами, позбавляють людство від небезпеки захворювання такими хворобами як сибірка, сап, сказ, бруцельоз, туберкульоз, лептоспіроз, туляремія, орнітоз, гельмінтизоопози тощо. Економічне значення ветеринарної справи визначається, з одного боку, збитком, який наносять тваринництву хвороби худоби та птиці, а з іншого боку - тим ефектом, які дають ветеринарні заходи в скороченні цих збитків. Критерієм для загальної оцінки ефективності ветеринарних заходів прийнято вважати відсутність (зниження) захворюваності та смертності тварин, високий процент збереження поголів'я чи отримання приплоду. Непрямим показником цієї ефективності може слугувати і збільшення продуктивності тварин. Практика засвідчує, що ефективність спеціальних ветеринарних заходів вища там, де краще організована ветеринарна справа взагалі та ветеринарний сервіс зокрема. Основними завданнями зооветеринарного сервісу є: - охорона території України від занесення з інших держав або з - профілактика, діагностика та лікування інфекційних, інвазійних і - контроль за випуском для реалізації доброякісних у ветеринар - захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей; - контроль за переміщенням, експортом та імпортом тварин, про - контроль якості засобів захисту тварин, засобів ветмедицини та 3.2. Ліцензування підприємницько/діяльності у сфері ветсервісу Ліцензійна палата України є центральним органом виконавчої влади на чолі з головою, якого призначає на посаду та звільняє з неї Президент України. До основних завдань Ліцензійної палати України належать: - узагальнення практики застосування законодавства з питань лі - - координація роботи органів, що здійснюють ліцензування під - введення єдиного ліцензійного реєстру, введення реєстру су Підприємництво - це самостійна ініціатива, систематична, на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку. Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути: - громадяни України, інших держав, не обмежені законом у право - юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом Підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству України "Про підприємництво". У здійсненні підприємницької діяльності існують обмеження без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим нею органом, не можуть здійснюватися ветеринарна практика та реалізація ветеринарних медикаментів і препаратів. Ліцензія на здійснення підприємницької діяльності видається не пізніше, ніж через ЗО днів з дня одержання заяви. Відмова у видачі ліцензії видається в той же строк у формі відповідного акта. Підприємництво здійснюється на основі таких принципів: - вільний вибір видів діяльності; - залучення на добровільних засадах до здійснення підприємни - самостійне формування програми діяльності та вибір постачаль - вільне наймання працівників, залучення і використання різних - вільне розпорядження прибутком, що залишається після вне - самостійне здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Державна реєстрація суб'єктів підприємницької діяльності проводиться у виконавчому комітеті міської, районної у місті ради народних депутатів або в районі міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцем знаходження або проживання даного суб'єкта. Для державної реєстрації суб'єктів підприємницької діяльності подаються такі документи: - рішення власника (власників) майна, а якщо їх більше двох - - статут, якщо це необхідно для створюваної організаційної форми - рішення Антимонопольного комітету України про згоду на ство Підприємці-громадяни, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, подають заповнену реєстраційну картку та документ, що засвідчує сплату коштів за державну реєстрацію. Державна реєстрація здійснюється протягом п'яти робочих днів, видається посвідчення про реєстрацію і в десятиденний термін подаються відомості до відповідної податкової інспекції та органу державної статистики. Засновники суб'єкта підприємництва повідомляють реєструючий орган про його місцезнаходження. Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємництва є підставою для відкриття рахунків в установах банків. Банк зобов'язаний відкрити рахунок і в триденний термін повідомити про це податкову інспекцію. Скасування державної реєстрації здійснюється за особистою заявою підприємця, а також на підстав рішення суду. Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати з громадянами договори про використання їх праці. Діяльність підприємця припиняється з власної ініціативи, на підставі рішення суду і в разі закінчення строку дії ліцензії. Держава законодавчо забезпечує свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від проявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності. Положення про порядок ліцензування підприємницької діяльності затверджене Постановою Кабінету Міністрів України "Про порядок ліцензування підприємницької діяльності" від 3 липня 1998 р. №1020, визначає порядок видачі, переоформлення, зупинення, анулювання та поновлення дії ліцензій, обліку виданих ліцензій та розмір плати за їх видачу".
- відомості про заявника: для громадянина-підприємця - прізви - вид діяльності, на який заявник має намір отримати ліцензію те До заяви додаються такі документи: підприємцями-громадянами -копії документів, які засвідчують рівень освіти і кваліфікації, необхідний для провадження певної діяльності, копія свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, юридичними особами -копії свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності та установчих документів. Ліцензія - документ суворої звітності. У ній зазначаються найменування та ідентифікаційний код органу, що видав ліцензію, відомості про отримувача й виду діяльності, на яку видається ліцензія, місце провадження діяльності, особливі умови та правила проведення такого виду діяльності, номер реєстрації ліцензії дата видачі і термін дії ліцензії. Ліцензія скріплюється підписом відповідальної особи і печаткою органу, що її видав. Термін дії ліцензії встановлюється органом, що її видає, але не менше ніж на три роки і може бути продовжений за заявою суб'єкта у порядку, встановленому для її отримання. Ліцензія видається не пізніше трьох днів з дня прийняття рішення про видачу. У разі втрати ліцензії у п'ятиденний термін після подання заяви видається дублікат ліцензії. Ліцензія підлягає переоформленню у разі зміни місцезнаходження чи найменування юридичної особи або відомостей про підприємця-громадянина, яке здійснюється протягом 10 днів з дня подання заяви. Орган, який видає ліцензію, має право зупиняти дію або анулювати ліцензію при порушеннях ліцензійних умов, передачі іншій особі, виявленні недостовірних відомостей у заяві на видачу тощо. Орган, який видав ліцензії, веде книгу їх обліку. Діловодство здійснюється окремо по кожному суб'єкту підприємницької діяльності. Кожна справа має подвійну нумерацію - порядковий номер справи та реєстраційний номер ліцензії. Орган, який видає ліцензії, веде реєстр виданих ліцензій, до якого вносять такі відомості: - ідентифікаційний код - для юридичної особи; - ідентифікаційний номер - для фізичної особи платника податків - найменування юридичної особи, прізвище, ім'я, по батькові - код території, місцезнаходження - для юридичної особи, місце - місце проживання (діяльності) - повна адреса код і найменуван - код та найменування організаційно-правової форми юридичної - код і найменування виду діяльності номер ліцензії, дата видачі - дата, номер рішення, причина зупинення, продовження, анулю На базі реєстрів, що ведуться органами, які видають ліцензії, створюється єдиний ліцензійний реєстр. Контроль за дотриманням суб'єктом підприємницької діяльності ліцензійних умов здійснюється органом, який видає ліцензії, та Ліцензійною палатою. Постановою Кабінету Міністрів України затверджений перелік органів, які видають ліцензії на провадження певних видів підприємницької діяльності, згідно з яким на виготовлення ветеринарних медикаментів і препаратів ліцензії видає Департамент ветеринарної медицини Мінаг-рополітики, а на ветеринарну практику - Республіканське управління державної ветмедицини Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Управління державної ветеринарної медицини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Ліцензійною палатою України та Державним департаментом ветеринарної медицини Мінагрополітики України затверджена Інструкція про умови і правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з ветеринарної практики та контроль за їх дотриманням за № 12/2 від 1 лютого 1999 року. Ліцензія видається на ветеринарну практику, до якої належить: профілактика захворювань і диспансеризація тварин, дезінфекція, дезінсекція, діагностична (в тому числі і лабораторна) та лікувальна роботи.
Для провадження підприємницької діяльності з ветеринарної практики громадянин-підприємець повинен мати ветеринарну освіту, а юридична особа в своєму складі - не менше одного фахівця ветеринарної медицини. Суб'єкт підприємницької діяльності повинен мати матеріально-технічну базу, а саме: лікарню ветеринарної медицини, амбулаторію, клініку, пункт швидкої допомоги ветеринарної медицини (робоче місце) з висновками протипожежного, санітарного, ветеринарного державних органів району (міста) про відповідність вказаних об'єктів чинним нормативним вимогам. Суб'єкти здійснюють за рахунок власних коштів природоохоронні заходи з метою зменшення викликаного підприємницькою діяльністю негативного впливу на довкілля. Підприємець має право самостійно вибирати спосіб організації установ ветмедицини, призначених для здійснення ветпрактики (лікарня, амбулаторія, клініка, пункт швидкої допомоги ветмедицини тощо) та забезпечення їх фахівцями ветмедицини, отримувати в державних органах ветмедицини інформацію про епізоотичний стан у галузі тваринництва, брати участь у нарадах, семінарах фахівців ветмедицини, оскаржувати в судовому порядку рішення про відмову видачі ліцензії чи дублікату, про зупинення дії та анулювання ліцензії. Суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані: - дотримуватись вимог Закону України "Про ветеринарну медици - провадити передбачену ліцензією роботи, інформувати державні - здійснювати облік захворюваності та загибелі тварин, профілак - підвищувати свій професійний рівень на курсах фахівців Відповідно до ст. 12 розділу четвертого "Компетенція органів державної ветмедицини" Закону України "Про ветеринарну медицину" для проведення лабораторно-клінічних (вірусологічних, бактеріологічних, хіміко-токсикологічних, патологоанатомічних, гістологічних, паразитоло-гічних, радіобіологічних та інших) досліджень з метою діагностики хво- роб тварин суб'єкт підприємницької діяльності за власним вибором укладає угоду з однією з державних лабораторій ветмедицини (районною, міською, обласною, міжобласною, зональною, центральною). До протиепізоотичних заходів можна вдаватися за рахунок відповідних бюджетних асигнувань за погодженням з головним держінспекто-ром ветмедицини району (міста) відповідно до рішення Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії. Ліцензійною палатою України та Держдепартаментом вєтмедицини Мінагрополітики України затверджена Інструкція про умови і правила провадження підприємницької діяльності (ліцензійні умови) з виготовлення ветеринарних медикаментів і препаратів та контроль за їх дотриманням за № 13/3 від 1 лютого 1999 року. Суб'єкти підприємництва здійснюють свою діяльність з виготовлення лише тих ветеринарних медикаментів і препаратів, які внесені до Державного реєстру засобів захисту тварин. Для провадження підприємницької діяльності з виготовлення ветеринарних медикаментів і препаратів громадянин-підприємець повинен мати вищу освіту з ветмедицини, а юридична особа - мати в своєму складі принаймні одного лікаря ветмедицини. Суб'єкт підприємницької діяльності повинен мати виробниче підприємство з позитивними висновками про його протипожежний, санітарний та ветеринарний стан, наданими відповідними державними органами району (міста), а також Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів і кормових добавок про відповідність виробничого підприємства вимогам чинних нормативних документів щодо виготовлення ветеринарних медикаментів і препаратів та забезпечення технологічного контролю їх якості. На кожен ветеринарний медикамент і препарат, який виготовлятиметься, потрібно мати настанови для споживачів з їх застосування, затверджені в установленому порядку. Природоохоронні заходи такі ж, як і для ветеринарної практики. Підприємець має право: - самостійно вибирати для власного виробництва ветеринарні ме - купувати компоненти і субстанції, потрібні для виробництва вет- - отримувати в державних органах ветмедицини інформацію про
Суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний: - забезпечувати виробництво якісних ветеринарних медикаментів - підвищувати свій професійний рівень на курсах фахівців ветме- Перевірки суб'єктів підприємницької діяльності на предмет дотримання ними умов і правил провадження зазначених видів підприємницької діяльності здійснюються не частіше одного разу на рік. Крім того, можна також провадити непланові перевірки, пов'язані зі скаргами громадян або із зверненням чи поданням інших державних контрольних органів. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про розміри та порядок нарахування плати за видачу та переоформлення ліцензій на провадження певних видів підприємницької діяльності" від 4 січня 1999 року № 6 розмір плати за видачу та переоформлення ліцензії на виготовлення ветеринарних медикаментів і препаратів та на ветеринарну практику становить з юридичних осіб 12 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а з громадян-підприємців - два неоподатковуваних мінімуми доходів. 3.3. Організаційно-економічні основи малих та середніх підприємств у сфері зооветсервісу Закон України "Про ветеринарну медицину" визначає особливості приватизації закладів державної ветеринарної медицини. Установи державної ветеринарної медицини (лікарні, дільниці, пункти, аптеки, лабораторії, за винятком Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів і кормових добавок, Центральної, зональних, міжобласних, республіканської Автономної Республіки Крим, біологічних фабрик, обласних державних лабораторій ветеринарної медицини, державних лабораторій ветеринарно-санітарної експертизи на ринках) можуть приватизуватися в порядку, визначеному чинним законодавством. При цьому приватизовані об'єкти не можуть бути перепро-фільовані протягом десяти років. Найкраще процес приватизації провадиться у системі корпорації "Укрветзоопромпостач". Нині практично всі обласні та республіканське Автономної Республіки Крим державні підприємства "Ветзоопромпос-тач" з підпорядкованими їм районними, міськими аптеками ветеринарної медицини та спеціалізованими магазинами перетворені у акціонерні товариства. Спеціалісти ветеринарної медицини за власним вибором на одному із сільськогосподарських підприємств у зоні обслуговування мають право на приватизацію майна на умовах, передбачених для членів трудового колективу підприємства, що приватизується. Метою створення малих ветеринарних підприємств різних форм власності, що займаються виробництвом засобів ветеринарного призначення з обмеженою кількістю працівників, є ліквідація дефіциту засобів ветеринарного призначення, прискорення впровадження науково-технічних досягнень у галузі ветеринарної медицини, задоволення потреб у ветеринарних послугах, ефективне використання місцевих трудових та сировинних ресурсів і відходів виробництва, розширення видів та підвищення якості платних ветеринарних послуг. Засновниками малих ветеринарних підприємств можуть бути державні установи ветеринарної медицини, сільські та промислові підприємства, підприємці в галузі ветеринарної медицини. Малі ветеринарні підприємства можуть створюватися на базі: - власності громадян: індивідуальні та сімейні; - колективної власності: колективне підприємство, ветеринарний
- державної власності: державне, комунальне, орендне, спільне товариство. Ветеринарний кооператив - особлива форма організації ветеринарного бізнесу, що ґрунтується на добровільному об'єднанні спеціалістів ветеринарної медицини для спільної ветеринарної діяльності. В ньому матеріальна винагорода кожного спеціаліста залежить від результатів роботи всього колективу. Для створення ветеринарного кооперативу потрібно мати ліцензію на ветеринарну діяльність, дозвіл санітарно-епідеміологічного нагляду і державну реєстрацію в органах виконавчої влади. Для цього визначений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів від 15 серпня 1992 року № 478 перелік заходів ветеринарної медицини з профілактики і ліквідації хвороб тварин, лікування хворих тварин, лабораторних досліджень, ветсанекспертизи, які здійснюються за рахунок власників тварин і продукції за плату, по тарифах. Лікар ветеринарної медицини може створювати приватну установу ветеринарної медицини з власним найменуванням і вказівкою організаційно-правової форми та прізвища власника її майна. Приватне ветеринарне підприємництво створюється на базі власності лікаря ветеринарної медицини, майно якого формується шляхом придбання клініки ветеринарної медицини, інструментів, устаткування, медикаментів тощо, за рахунок особистих прибутків чи інших узаконених джерел. Для організації приватної клініки ветеринарної медицини необхідно мати ліцензію Державної служби ветеринарної медицини, дозвіл санітарно-епідеміологічного нагляду, державну реєстрацію в органах юстиції чи адміністрації району, документ про ветеринарну освіту та сплатити відповідне держмито. Юридичними особами ветеринарної медицини є державні підприємства та установи ветеринарної медицини (обласні підприємства, районі та міські підприємства (лікарні); обласні, районі, міські лабораторії ветмедицини; аптеки), а також ветеринарні товариства, спілки, кооперативи тощо. Юридичні особи в своїй діяльності керуються Конституцією, законами України, цими правилами і в межах наданих повноважень забезпечують виконання Законів України "Про ветеринарну медицину", "Про підприємництво", розпоряджень і наказів Головного державного інспектора ветеринарної медицини і відповідних інспекторів області, району, міста. Приватне підприємництво здійснюється на підставі власності або оренди юридичною особою державних підприємств і установ ветеринарної медицини, майно якої формується шляхом придбання обладнання інструментів, медикаментів тощо за рахунок власних коштів або інших законних джерел. Обслуговування тварин різних форм власності здійснюється, як правило, згідно з договорами, які укладаються між юридичною особою і власником. Основні завдання юридичних осіб: - профілактика, діагностика, лікування заразних і незаразних хво - захист населення від хвороб, спільних для тварин і людей; - впровадження в практику досягнень ветеринарної науки та - забезпечення ветеринарно-санітарного благополуччя тваринни - охорона навколишнього середовища від забруднення. - постійно вивчати епізоотичний і ветеринарно-санітарний стан в - організовувати і здійснювати виконання ветеринарних заходів - надавати пропозиції до планів протиепізоотичних, лікувально- - здійснювати карантинні заходи; - виконувати заходи щодо охорони зони обслуговування від зано - контролювати виробництво доброякісних продуктів і сировини - аналізувати причини захворюваності незаразними хворобами, за - проводити роботу щодо охорони праці та соціального захисту - здійснювати кожні 5 років позадипломне навчання працівників; - при виконанні своїх обов'язків взаємодіяти з місцевими органами Права юридичних осіб: - проводити передбачені відповідними інструкціями заходи щодо
- - проводити ветеринарно-санітарну експертизу продуктів забою - забороняти споживання продуктів, а також переробку сировини, - здійснювати контроль за виконанням карантинних заходів влас - безперешкодно перевіряти санітарний стан тваринницьких гос - робити патолого-анатомічний розтин трупів тварин і складати - звільняти від роботи хворих тварин і рекомендувати умови їх - давати пропозиції щодо заготівлі, транспортування та реалізації - при виявлені порушень ветеринарних вимог власниками тварин і - видавати довідки та ветсвідоцтва в разі надання таких повнова - мати круглу печатку та кутовий штамп. Ветеринарні роботи і послуги власникам тварин надаються за плату згідно з тарифами, які затверджуються державним інспектором ветмедицини області. Заходи щодо запобігання і ліквідації інфекційних захворювань тварин, лабораторно-діагностичні та радіологічні дослідження харчових продуктів і сировини тваринного і рослинного походження, дослідження на трихінельоз, інші ветеринарно-санітарні та протиепізоотичні заходи (за переліком, що затверджує Кабінет Міністрів України), а також невідкладна лікувальна допомога у випадках загрози життю тварин здійснюється за рахунок відповідних бюджетних коштів і відрахувань від страхових платежів. Відповідальність юридичних осіб. За порушення вимог законодавчих актів з питань ветеринарної медицини та підприємницької діяльності, вказівок державних інспекторів та цих правил юридичні особи несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. 3.4. Організація госпрозрахункових відносин у ветеринарних установах Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 871 | Нарушение авторских прав |
методичне керівництво роботою, пов'язаною з ліцензуванням
Для отримання ліцензій на кожний вид діяльності суб'єкт підприємницької діяльності подає до органу, що видає ліцензії, заяву, в якій зазначається:
- оскаржувати в судовому порядку рішення про відмову видачі лі
товариство, ветеринарне товариство, підприємство громадської організації;
давати обов'язкові для виконання власниками тварин розпоря