АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Розділ 4.

ПЛАНУВАННЯ, ОРГАНІЗАЦІЯ ТА ЕКОНОМІКА ВЕТЕРИНАРНИХ ЗАХОДІВ

4.1. Планування ветеринарних заходів

Планове ведення ветеринарної справи попереджає диспропорції в його розвитку, забезпечує можливість раціонально використовувати ма­теріальні, трудові, фінансові ресурси, одержувати більш високий ефект при менших витратах праці і засобів.

Планування - одна з істотних функцій керування ветеринарною справою, важливий елемент його організації. Вся робота ветеринарних органів і спеціалістів будується на основі відповідних планів. Плануван­ня ветеринарних заходів є обов'язковим для всіх ланок державної і ві­домчої ветеринарних служб країни.

До об'єктів планування у ветеринарії відносяться:

- профілактика і ліквідація інфекційних і інвазійних хвороб тварин;
профілактика незаразних хвороб;

- матеріально-технічне забезпечення і фінансування;

- розвиток ветеринарної науки і впровадження її досягнень у
практику;

- підготовка кадрів;

- розвиток мережі ветеринарних установ.

Планування названих заходів обов'язково для ветеринарних органів областей, республіки Крим, міст Києва і Севастополя. У районах, містах, акціонерних товариствах і інших сільськогосподарських підприємствах планують переважно профілактичні, оздоровчі і ветеринарно-санітарні заходи, а також їхнє матеріально-технічне забезпечення.

При розробці планів по ветеринарії враховують таке:

- плани ветеринарних заходів повинні максимально сприяти
розвитку тваринництва;

- плани ґрунтуються на узагальненні даних ветеринарної статис­
тики за ряд років;

- плануванню повинна передувати всебічна оцінка стану ветери­
нарного обслуговування тваринництва й ефективності заходів за минулі
роки; усі плановані види робіт повинні бути конкретними, мати кількісне
вираження, календарні терміни виконання;

- плани ветеринарних заходів повинні бути реальними, тобто за­
безпечуватися робочою силою і засобами (кадровими, матеріально-тех­
нічними і фінансовими ресурсами).

При розробці науково обґрунтованої системи ведення сільського го­сподарства країни, окремих економічних районів, республіки Крим, об­ластей передбачаються ветеринарні і господарські заходи, що забезпе­чують попередження і ліквідацію захворювань тварин.

Напрямок планів ветеринарних заходів залежить від ветеринарного стану тваринницьких ферм і господарств. У господарствах, благополуч­них з інфекційних і інвазійних хвороб, у планах ветеринарних заходів переважають профілактичні заходи у неблагополучних - оздоровчі. Як­що на фермах спостерігається безпліддя тварин і масова захворюва­ність молодняку, то в планах передбачають комплекс заходів для по­ліпшення відтворення стада, боротьбу з безпліддям, а також лікувально-профілактичні заходи. При плануванні тих або інших ветеринарних за­ходів, що потребують значних матеріальних витрат, варто враховувати рівень економічного розвитку господарства, підприємства. Наприклад, найефективнішим заходом ліквідації бруцельозу, туберкульозу сільсько­господарських тварин - повна заміна неблагополучних стад здоровими. Але це не завжди можливо. У тих випадках, коли економіка господарст­ва не дозволяє здійснити поголовний забій тварин неблагополучного стада, планують системне обстеження, ізоляцію і забій тільки хворих тварин. Терміни проведення ветеринарних заходів повинні відповідати об'єктивним закономірностям прояву хвороб у тій або іншій природное-кономічній зоні. Тому ветеринарні установи старанно вивчають крайову епізоотологію, враховують місцеві особливості і зважаючи на це виби­рають найбільш доцільні заходи й оптимальні терміни їх проведення. Приступаючи до планування ветеринарних заходів на черговий кален­дарний термін, важливо проаналізувати результати аналогічних заходів за минулий рік. Варто звернути увагу на ефективність засобів і способів їх здійснення. Засоби і методи, що забезпечують високий профілактич­ний, оздоровчий і лікувальний ефект, варто застосовувати ширше. Не­обхідно стежити за розвитком ветеринарної науки, науково-технічним прогресом в галузі ветеринарії. Якщо до моменту планування ветерина­рних заходів біологічною промисловістю стали випускатися нові біопре­парати або нові інструменти, прилади, устаткування, засоби і способи профілактики і лікування, то ветеринарні спеціалісти повинні прагнути використовувати їх на практиці.

У кожному випадку планування потрібно враховувати економічну вигоду від проведення тих або інших заходів. Наприклад, при плануван­ні протитуберкульозних заходів ветеринарний спеціаліст повинен виб­рати один спосіб із наступних чотирьох: систематичне обстеження тва­рин неблагополучного стада; ізоляція і забій хворих тварин: ізольоване вирощування молодняку і поступової заміни неблагополучного стада; повна заміна стада здоровими тваринами, завезеними з іншого госпо­дарства.

При упорядкуванні планів ветеринарних заходів керуються такими принципами: єдність, комплексність, демократичність, виділення голо­вної ланки.

Єдність планів передбачає обов'язковість планування ветеринар­них заходів щодо конкретних питань на визначеній території незалежно від відомчої приналежності господарств, комплексів, підприємств.

Комплексність передбачає поєднання в плані спеціальних профіла­ктичних, лікувальних і організаційно-господарських заходів. Тільки ком­плексне здійснення всього обсягу робіт може гарантувати ветеринарне благополуччя об'єкта.

Демократичність передбачає планування ветеринарних заходів знизу доверху, тобто, розробку первинних планів, починаючи з госпо­дарств, підприємств, акціонерних товариств агропромислового комплек­су і закінчуючи керівними ветеринарними органами. В окремих випадках вищі ветеринарні органи дають вказівки про проведення конкретних за­ходів на планований період.

Зведені плани заходів по областях, містах і районах узагальнюють­ся і потім затверджуються відповідними органами виконавчої влади. За­тверджений план набуває сили закону і є обов'язковим для виконання.

Виділення головної ланки в комплексі планованих заходів - це ви­значення першочергового, або головного, заходу, без котрого неможли­во здійснення інших елементів по плану, що намічається. Так, напри­клад, у планах ліквідації бруцельозу тварин головна ланка - щомісячне обстеження поголів'я, виявлення і забій тварин, що позитивно реагують, що повинно забезпечувати припинення подальшого поширення бруце­льозу і поступової його ліквідації.

Врахування й аналіз даних ветеринарної статистики - одне з най­важливіших вимог, запропонованих при плануванні у ветеринарній ме­дицині. За допомогою статистики спеціаліст аналізує ветеринарний стан, встановлює закономірності захворювання на відповідній території (у господарстві) за визначений період, виявляє чинники, що вплинули на той або інший процес.

Статистичні дані про захворюваність і загибель тварин, ефектив­ність проведених заходів дозволяють науково обґрунтовано планувати ті або інші профілактичні або оздоровчі заходи.

Ветеринарна статистика заснована на даних звітності про заразні і незаразні хвороби тварин, діагностичних дослідженнях, ветеринарно-санітарних і профілактичних заходах, результатах ветеринарно-санітар­ної експертизи.

У ветеринарній практиці прийняті три системи планування: перспек­тивна, поточна і оперативна (рис. 5).

Перспективні плани включають найбільш важливі заходи в галузі ветеринарної справи, розраховані на тривалі терміни - 2-5 років і біль-

ше. Показники перспективних планів у ветеринарній медицині, що сто­суються фінансування, будівництва, матеріально-технічного забезпе­чення, повинні бути ув'язані з бюджетом району, області.

Перспективні плани здебільшого стосуються оздоровлення госпо­дарств і місцевостей від хронічних інфекційних, а також паразитарних хвороб. До них відносяться також плани розвитку державної ветеринар­ної мережі, будівництва ветеринарних об'єктів, підготовки кадрів, вирі­шення складних наукових проблем тощо.

План ліквідації хронічних інфекційних та інвазійних захворювань тварин

План розвитку мережі ветеринарних установ

--- 1 План розвитку ветеринарної науки і впровадження її досягнень

— План підготовки і перепідготовки ветеринарних спеціалістів

План будівництва ветеринарних установ

іПлан матеріально-технічного оснащення ветеринарних установ

План профілактики незаразних захворювань тварин

Поточне планування

Оперативне планування

План роботи ветеринарних спеціалістів на пасовищний період

Календарний робочий план ветеринарних установ

План-графік ветеринарних заходів у цехах промислового тваринниць­кого комплексу

Рис. 5. Схема планування заходів у ветеринарній медицині

Поточні плани ветеринарних заходів розробляють на рік, іноді з розподілом по місяцях і кварталах. Це основні планові документи. Вони включають заходи профілактики і ліквідації інфекційних і інвазійних хво­роб тварин, методи забезпечення ветеринарно-санітарного благополуч­чя господарств, населених пунктів, місцевостей на майбутній рік. На до­даток до цих планів щорічно складають плани матеріально-технічного забезпечення.

Оперативні плани ветеринарних заходів розробляють на якийсь ви­значений (календарний) період. Прикладом такого плану може бути план ліквідації епізоотичного вогнища (наприклад, ящуру).

Планування профілактичних протиепізоотичних заходів

У тваринницьких господарствах, районах, містах, областях, краях, республіках щорічно в залежності від епізоотичного стану місцевості розробляють план профілактичних протиепізоотичних заходів на майбу­тній календарний рік. План складається з трьох розділів: діагностичні дослідження, профілактична імунізація і лікувально-профілактичні обробки.

Масові діагностичні дослідження прийнято планувати з таких хво­роб: бруцельоз, туберкульоз тварин, паратуберкульозний ентерит, три­хомоноз, лейкоз, кампілобактеріоз великої рогатої худоби, сап і парува­льна хвороба коней, пулороз-тиф птиць, алеутська хвороба хутрових звірів. Обов'язковому дослідженню на туберкульоз піддають бугаїв, ко­рів, телиць старше року, буйволів, кнурів, основних свиноматок і племін­ної птиці; на бруцельоз - бугаїв, корів, буйволів, телиць старше року (РБП або РА), баранів-плідників, вівцематок, що залишилися без ягнят (РБП, РА або алергічно), кнурів, основних свиноматок (РБП, РС або алергічно).

Дослідження коней на сап планують один раз у рік з охопленням усього поголів'я.

На трихомоноз досліджують усіх бугаїв, що надходять у господарс­тва, телиць парувального віку не менше трьох разів з інтервалом у 10 днів, бугаїв-плідників - щоквартально.

На лейкоз досліджують серологічним методом усіх корів один раз у рік, бугаїв-плідників -двічі на рік.

Дослідженню на кампілобактеріоз піддають бугаїв-плідників на ста­нціях штучного осіменіння і племпідприємствах один раз на 6 міс.

На паратуберкульоз велику рогату худобу досліджують тільки в не-благополучних господарствах, на алеутську хворобу м'ясоїдних - при підозрі на наявність захворювання.

Щеплення планують проти наступних хвороб:

- сибірки - у стаціонарно неблагополучних і загрозливих місцевос­
тях (прищеплюють усе поголів'я великої рогатої худоби, коней, свиней і
овець); емфізематозного карбункула - у неблагополучних господарст­
вах (вакцинують худобу у віці від 3 міс до 4 років);

- бешихи свиней (прищеплюють у неблагополучних господарствах
усе поголів'я, починаючи з віку 2 міс);

- сальмонельозу і колібактеріозу телят і поросят (вакцинують тіль­
них корів і супоросних свиноматок, телят, поросят в господарствах, у
яких протягом двох останніх років відзначалося захворювання);

- лептоспірозу великої рогатої худоби і свиней - у неблагополуч­
них, загрозливих і племінних господарствах;

- пастерельозу великої рогатої худоби і свиней - у неблагополуч­
них господарствах;

- чуми і хвороби Ауєскі свиней - у неблагополучних і загрозливих
господарствах.

Для складання плану профілактичних протиепізоотичних заходів необхідні такі дані: чисельність поголів'я худоби, розрахункове поголів'я тварин на початок планованого року, а також передбачуване протягом року надходження приплоду; відомості про епізоотичний стан госпо­дарств, населених пунктів і району (наявність інфекційних та інвазійних хвороб тварин); дані про хвороби, що потребують діагностичних дослі­джень, захисних щеплень, лікувально-профілактичного опрацювання; наявність і необхідна кількість відповідних біологічних, хіміотерапевтич­них препаратів.

У текстовій частині плану вказують загальнопрофілактичні заходи: проведення санітарного дня, санітарного ремонту, ветеринарний конт­роль за годівлею й утриманням тварин (з метою забезпечення високої природної резистентності організму) тощо.

Розроблений у господарстві план заходів подають в районну дер­жавну лікарню ветеринарної медицини, де його уточнюють, корегують і включають у єдиний план протиепізоотичних заходів по району. Цей план затверджується постановою органів місцевої влади і є обов'язко­вим для виконання у всіх категоріях господарств і населених пунктів.

У процесі виконання в плани можуть бути внесені доповнення і змі­ни, пов'язані зі зміною епізоотичної обстановки в господарстві, районі, області тощо.

Зразок плану профілактичних протиепізоотичних заходів наведений нижче (таблиця 8).

Таблиця 8 План ветеринарно-профілактичних і протиепізоотичних заходів

_______________________________________________________ району

Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 731 | Нарушение авторских прав