АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Вивчення та облік епізоотичного стану місцевості

Прочитайте:
  1. III. Вивчення нового матеріалу – 50 хв.
  2. Nx – для оцінки стану регіонарних лімфовузлів даних недостатньо.
  3. Базові знання , вміння , навички , необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).
  4. Базові знання, вміння, навички необхідні для вивчення теми.
  5. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми
  6. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми
  7. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми
  8. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми
  9. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграцію)
  10. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

Детальне вивчення епізоотичного стану місцевості (крайової епізоо­тології) - один із важливих моментів діяльності спеціалістів ветеринар­ної медицини, на якій би ділянці вони не працювали.

Вивчати епізоотологію зони обслуговування вони повинні регуляр­но, систематично, тому що не знаючи її, неможливо правильно організу­вати профілактику заразних хвороб чи заходи щодо їх ліквідації.

Спеціаліст ветеринарної медицини, що прибув у новий для нього район чи господарство знайомиться з епізоотичною ситуацією, отрима­вши відомості від місцевих спеціалістів ветеринарної медицини, обсте­живши населені пункти, господарства; вивчивши документацію (журнал та карту епізоотичного стану району, ветеринарну звітність тощо).

При цьому він ставить перед собою мету:

- виявити рух захворюваності по кожному пункту, за видами тва­
рин та сезонах року (по ґрунтових інфекціях не менш ніж за 20-25 років);

- шляхом безпосереднього обстеження встановлюються топогра­
фічні та ґрунтові особливості пасовищ, вигулів, прогонів, місць напуван­
ня, щоб усунути можливі джерела збудника інфекції та інвазії;

- виявити місця розташування скотомогильників, могил та їх
санітарний стан, інші місця, де заривали трупи (ями, яри);

- визначити місця знаходження м'ясокомбінатів, боєнь, складів тва­
ринної сировини, заводів з виготовлення м'ясокісткового борошна тощо і
їх санітарний стан.

Необхідно також цікавитися станом оточуючої зони (сусідніх госпо­дарств, районів).


Основними документами для визначення епізоотичного стану є жу­рнал епізоотичного стану та карта і ветеринарні звіти про рух заразних хвороб. Ці документи записують в інвентарну книгу установи, зберігають і при здаванні справ включають в приймально-здавальний акт. За їх зберігання відповідає начальник районної державної лікарні ветеринар­ної медицини.

Журнал епізоотичного стану є документом безстрокового (постійно­го) зберігання. Його ведуть за єдиною встановленою формою.

Начальник районної державної лікарні ветеринарної медицини зо­бов'язаний вести карту епізоотичного стану.

На підставі цих важливих документів він планує протиепізоотичні заходи і спрямовує діяльність підлеглих йому установ та працівників.

Дуже корисну, а інколи і неоціненну допомогу у вивченні епізоотич­ного стану може надати населення, особливо похилого віку.

Місцеві мешканці можуть розповісти про минулі епізоотії, описати характер їх перебігу, вказати на місця похованих трупів тварин, а лікар ветеринарної медицини повинен зробити правильний висновок, зістави­вши ці відомості з особистими спостереженнями та документами. Необ­хідно знаходити і використовувати інші джерела інформації.


Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 676 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)