АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Оцінка результатів роботи госпрозрахункових ветеринарних підприємств

Узагальнюючим показником результатів фінансово-господарської діяльності ветеринарних підприємств є прибуток. А прибуток залежить від цін і механізмів ціноутворення, які застосовуються в країні.

Світова практика ціноутворення в сфері ветеринарної діяльності враховує вплив п'яти основних факторів: витрат на виробництво та реа­лізацію ветеринарних товарів і послуг; співвідношення між ціною і об'­ємом споживання ветеринарних товарів і послуг; конкуренції; тих що приймають участь в реалізації ветеринарних послуг; державних актів з питань ціноутворення.

Існує дев'ять основних методів ціноутворення:

1. Ціноутворення на базі середніх витрат є найбільш розповсюдже­
ним. В цьому випадку не враховуючи витрат конкретного підприємства,
базуються на середніх витратах по галузі. При цьому виникає дві про­
блеми: при меншому об'ємі виробництва продукції зменшується прибу­
ток підприємств; не враховуються зміни об'ємів споживання в часі (мі­
сяць, сезон року тощо). Цей метод не вигідний великим підприємствам.

2. Ціноутворення на базі надвисоких витрат гарантує, що цінність
додатково виробленої продукції для споживачів дорівнює витратам її
виробництва. Відхилення від цієї системи обумовлює надлишкові витра­
ти. Якщо надлишкові витрати нижче ціни, то продукція виробника в не­
достатній кількості, якщо ціна нижча, ніж надвисокі витрати, то об'єм
продукції дуже високий.

3. Метод забезпечення цільового прибутку - встановлення ціни, ви­
ходячи з того, який прибуток ми хочемо отримати.

4. Метод ціноутворення на базі цінності, яку ми відчуваємо - вста­
новлення ціни на базі оцінки товару чи послуг споживачем.

5. Ціноутворення з врахування рівня існуючих цін на аналогічні по­
слуги і товари - орієнтація на конкурентів. Ветеринарні лікарі-підприємці
орієнтуються на державні розцінки.

6. Нелінійне ціноутворення - встановлення різних цін для різних ка­
тегорій споживачів на основі різниці в еластичності їх попиту. Це є ціно­
ва дискримінація. За одні і ті ж послуги з одних споживачів беруть високу
плату, з інших - низьку. Мета - збільшення прибутку за рахунок значно­
го збільшення об'ємів реалізації послуг і товарів за рахунок низьких цін.

7. Олігопластичне ціноутворення - пануюче встановлення однієї ці­
ни єдиним підприємством (ціновим лідером) з мовчазної згоди інших в
галузі. Інші підприємці зберігають свої ціни до того часу, поки лідер не
змінить своїх.

8. Хижацьке ціноутворення - встановлення свідомо низьких цін для
витіснення конкурентів з ринку галузі. Як правило, "хижак" знижує ціну
дуже різко, до рівня при якому втрачає прибуток, але в надії, що конку­
ренти втратять ще більше і не зможуть довго триматись на ринку галузі.

9. Ціноутворення в умовах природної монополії базується на двох-компонентному тарифі: споживачі платять фінансову плату за право стати на абонементне ветеринарне обслуговування, а потім оплата утримується за споживання певної одиниці товару чи послуг (переоціне­на плата).

У залежності від результатів роботи ветеринарного підприємства його прибуток (після виплати встановлених державою податків) може бути використаний на створення фондів економічного стимулювання розвитку виробництва, науки і техніки соціального розвитку матеріаль­ного стимулювання.

Система матеріального стимулювання праці визначається поло­женням про госпрозрахунок в кожному підрозділі районного або міського ветеринарного об'єднання. В положенні встановлені розміри доплат за успішне виконання планів (місячних, квартальних), порядок розподілу премій тощо.

Важливо, щоб система матеріального стимулювання включала всі категорії працівників: керівників, лікарів, фельдшерів, санітарів, водіїв і інших.

Система матеріального стимулювання праці може передбачати: щомісячне оплачування за виконану роботу; доплату за виконання міся­чних, квартальних планів ветеринарних заходів; за економію виробничих витрат при умові якісного виконання запланованих робіт; преміювання за рахунок фонду матеріального заохочення, який створюється шляхом відрахувань від прибутку підприємства.

При такій системі матеріального стимулювання річний фонд зар­плати ділиться на дві частини - фонд гарантованої оплати та фонд до­плат і премій, які виплачуються в кінці року. Перша частина використо­вується на щомісячне авансування за виконану роботу, друга - розподі­ляється в кінці року з врахуванням виконання госпрозрахункового за­вдання. Фонд доплати і премій розподіляється пропорційно величині виданих кожному працівнику авансів. Преміювання за високі кінцеві ре­зультати виплачуються з урахуванням благополуччя ферм, які обслуго­вувались, збереження поголів'я тварин.

З метою підвищення ефективності і дієвості матеріального стиму­лювання за підсумками роботи плановий фонд матеріального стимулю­вання розподіляють таким чином: преміювання за своєчасне і якісне виконання робіт (25-30%), винагорода за загальні річні підсумки підпри­ємства (70-75%). Така система формування і розподілу фонду матеріаль­ного заохочення підвищать її стимулюючу роль протягом всього року.

Наприклад, розрахунковою ветеринарною дільницею за рік роботи отримано прибутку в сумі 38500 грн. З них на придбання витрачено

12000 грн., оплату за виробничі фонди, трудові ресурси, відрахування в державний бюджет, фонди науково-технічного і соціального розвитку -12000 грн., щомісячне авансування з відрахуванням в соціальне страху­вання 10500 грн. Залишок коштів на матеріальне заохочення за рік ста­новить 4500 грн.

Розмір винагороди на 1 грн. отриманого авансу складає: 4500:10500=0,40 грн.

Прибуток кожного робітника встановлюється шляхом складання мі­німальної ставки і долі прибутку, який розподіляється. Наприклад, заві­дувачу ветеринарною дільницею видано авансу за 11 міс. 4600 грн., йо­го доля прибутку, який розподіляється складає 1840 грн., (4600x0,40). Відповідно, його річний прибуток дорівнює 6440 грн. (4600+1840).

Фонд розвитку виробництва, науки і техніки формується за рахунок відрахувань від залишкового прибутку, виручки від реалізації вибулого або зайвого майна, яке рахується в складі основних фондів, засобів централізованого фонду розвитку виробництва, науки і техніки вище стоячих організацій. Витрачається цей фонд по кошторису, схвалений колективом, на будівництво, реконструкцію приміщень, придбання авто­транспорту тощо.

Фонд соціального розвитку також формується за рахунок відраху­вань від залишкового прибутку. Витрачення фонду соціального розвитку відбувається по кошторису на будівництво та купівлю житла, придбання путівок в санаторії, оплату витрат дитячих закладів працівників підпри­ємства.

Контрольні запитання

1. Які Ви знаєте принципи і схеми госпрозрахункових відносин у ветерина­
рії?

2. Яким чином організується госпрозрахунок у ветеринарних підприємст­
вах?

3. Які Ви знаєте методи ціноутворення?

4. Яким чином планується виробнича діяльність ветеринарного підприємс­
тва?

5. Назвіть основний показник оцінки госпрозрахункової діяльності ветери­
нарного підприємства?

6. Яким чином розподіляється госпрозрахунковий прибуток ветеринарного
підприємства?

7. Яким чином формується прибуток кожного працівника госпрозрахунко­
вого підприємства?

Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 484 | Нарушение авторских прав