АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Запліднення

Запліднення звичайно відбувається в ампулярній частині маткової труби. Після того, як яйцеклітина

потрапляє в цей відділ, до неї прямують мільйони сперматозоїдів. На поверхні яйцеклітини утворюється

сприймаючий горбик. Ферменти сперматозоїдів (трепсиноподібні, гіалуронідаза, мукоциназа та інші), діючи на

променистий вінець і прозору оболонку, підвищують їх проникливість для сперматозоїдів. З декількох

сперматозоїдів, що проникли до яйцеклітини, тільки один бере участь у заплідненні. Внаслідок злиття

яйцеклітини і сперматозоїда утворюється єдине ядро зиготи з диплоїдним набором хромосом, що несе по 50%

спадкової інформації від обох батьків. Диплоїдний хромосомний набір нормального людського яйця,

продовжений в подальшому в усіх клітинах організму, становить у жінки 46 ХХ, а у чоловіка – 46 XY, при чому

складається він з 22 пар аутосом і пари гоносом ХХ або XY. Одна половина хромосомного набору

материнського походження, а друга батьківського (23 Х або 23 Y). Нормальна сексуалізація індивідуума

визначається головним чином наявністю каріотипів яйця пари гоносом: ХХ – для жінки і XY – для чоловіка.

Таким чином каріотип 46 XX або 46 XY визначає генетичну стать дитини.

Статевий розвиток та дозрівання є тривалим процесом, котрий розпочинається в плодовозародковому

та продовжується в дитячому і статевозрілому періодах. Однак індивідуум набуває здатність до відтворення

лише наприкінці останнього етапу.

Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 522 | Нарушение авторских прав