АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Регуляція менструального циклу

Репродуктивна система жінки збудована за ієрархічним принципом. У ній виділяють 5 рівнів. Першим

рівнем є тканини-мішені – точка прикладання дії гормонів. До них відносять статеві органи та молочні залози, а

також волосяні фолікули, шкіру, жирову тканину. Клітини цих тканин і органів вміщують рецептори до

статевих гормонів.

До другого рівня відносяться яєчники. В них відбуваються складні процеси синтезу стероїдів та

розвитку фолікулів. Процес фолікулогенезу відбувається в яєчнику безперервно: він починається в

антенатальному періоді і закінчується в постменопаузальному. У людини протягом циклу розвивається один

фолікул. Домінантний фолікул уже в перші дні менструального циклу має діаметр 2 мм і протягом 14 днів, до

моменту овуляції, збільшується в середньому до 21 мм. За цей час відбувається збільшення об’єму

фолікулярної рідини в 100 разів. У фолікулярній рідині різко збільшується вміст простагландинів та

естрогенних гормонів. Підвищення рівню простагландину Е2 стимулює викид лютеїнізуючого гормону і

овуляцію. Сама овуляція являє собою розрив базальної мембрани домінантного фолікула і кровотечу із

зруйнованих капілярів, оточуючих тека-клітини. Після викиду яйцеклітини в порожнину фолікула швидко

вростають капіляри; відбувається лютеїнізація клітин, збільшення в них цитоплазми та ліпідних включень. Цей

процес призводить до утворення жовтого тіла, клітини якого продукують прогестерон. Крім того у людини

жовте тіло секретує в невеликих кількостях естрадіол і андрогени.

Стероїдопродукуючими тканинами яєчника є клітини гранульози, які вистилають порожнини

фолікулів, клітини внутрішньої теки і, в значно меншій мірі, – клітини строми. У синтезі стероїдів беруть

участь гонадотропіни (ФСГ і ЛГ).

Третім рівнем репродуктивної системи є гіпофіз, вірніше його передня доля – аденогіпофіз, який

синтезує гонадотропні гормони: фолітропін (фолікулостимулюючий гормон – ФСГ), лютропін (лютеїнізуючий

гормон – ЛГ), пролактин (Прл), регулюючий функцію яєчників і молочних залоз.

ФСГ стимулює зріст фолікула, проліферацію гранульозних клітин індукує утворення рецепторів ЛГ на

поверхні клітин гранульози. ЛГ сумісно з ФСГ сприяє овуляції та сумісно з пролактином стимулює синтез

прогестерону. Пролактин різноманітно впливає на організм жінки, його головна біологічна роль – зріст

молочних залоз та регуляція лактації.

Четвертий рівень репродуктивної системи – гіпофізотропна зона гіпоталамуса. Вона складається із

скопичення нейронів, утворюючих вентро- і дорзомедіальні аркуатні ядра. Нервові клітини цих ядер володіють

нервово-секреторною активністю. У них утворюються гіпофізотропні гормони (релізінг-гормони) – ліберіни,

які за хімічною природою відносяться до декапептидів.

Релізінг-гормони по аксонам нервових клітин потрапляють у термінальні закінчення, які тісно

торкаються капілярів медіального підвищення гіпоталамуса, з яких формується портальна кровоносна система,

що поєднує гіпоталамус і гіпофіз. Особливістю цієї системи є можливість току крові в обидві сторони – як до

гіпоталамусу так і до гіпофізу, що дуже важливо для здійснення механізму зворотного зв’язку. Виділення

релізінг-гормонів відбувається в цирхоральному режимі, який формується в пубертатному віці і є показником

зрілості нейросекреторних структур гіпоталамусу.

Таким чином, цирхоральна секреція релізінг-гормонів запускає гіпоталамо-гіофізарно-яєчникову

систему, але її організацію не можна вважати автономною. Вона моделюється імпульсами з

екстрагіпоталамічних структур.

П’ятим рівнем репродуктивної системи є екстрагіпоталамічні церебральні структури, що сприймають

імпульси від зовнішнього середовища та інтерорецепторів через систему передавачів нервових імпульсів

(нейротрансмітерів) у нейросекреторні ядра гіпоталамуса.

На менструальну функцію жінки впливають чисельні фактори: психічні і фізичні перевантаження,

аномалії розвитку статевого апарату, інфантилізм, екстрагенітальні, ендокринні захворювання, порушення

харчування, дія шкідливих факторів оточуючого середовища, генетична патологія, захворювання жіночих

статевих органів (запалення, пухлини) і таке інше.

Яєчниковий цикл

Яєчники – парний орган овальної форми, довжина якого 30-40мм, вага 4-5г. Яєчник має 2 шари:

внутрішній та зовнішній. Внутрішній шар (мозковий) складається з пучків гладко-м’язової тканини,

веретеноподібних та овальних клітин, а також строми, добре васкуляризує зовнішній – корковий шар. Його

зовнішня поверхня вкрита зародковим епітелієм кубоподібної форми. Потім розташований компактний шар

(білкова оболонка). Ближче до поверхні коркового шару розташовані первинні фолікули (непряма яйцеклітина

– овоцит І порядку, оточена дрібними фолікулярними клітинами). Їх всього до моменту статевого дозрівання

нараховується 38-40тис., на протязі життя використовується близько 400. Дозрівання фолікула починається з

інтенсивного росту фолікулярних клітин. Фолікул збільшується у розмірах, зміщується ближче до поверхні

яєчника. Фолікулярні клітини в декілька рядів розміщуються навколо яйцеклітини та утворюють гранулярний

шар. Клітини цього шару виділяють секрет – liquor folliculi, що розшаровує гранулярну оболонку. Частина

клітин переміщується до периферії (розташовуючись тонким шаром) і утворюює membrana granulosus. Інша

частина клітин накопичується навколо яйцеклітини. Ці клітини утворюють яйценосний горбик. Яйцеклітина в

горбику вкрита оболонкою – zona pellucida. Клітини фолікулярного шару здійснюють харчування овоциту.

Фолікул оточений шаром сполучнотканинних клітин, що мають різноманітну будову за формою та величиною.

Утворюється 2 шари – theca interna et externa. Theca interna відділена від фолікула базальною мембраною. Theca

interna межує із стромою яєчника. До theca interna прилягають гранулярні клітини. Рідина фолікула та яйце

відсовуються гранулами клітин до периферії (діаметр фолікула в цей час 2-4мм). Після розриву граафового

міхурця на дні скопичується кров, що виходить із розірваної theca folliculi, утворюючи згусток. Потім клітини

membrana granulosa розростаються та набувають жовтого кольору через те, що в них накопичується лютеїн.

Утворюється жовте тіло (corpus luteum) розмірами з черешню. Якщо вагітність не настає, то жовте тіло буде

існувати 12-14 днів, а потім проходить його зворотній розвиток.

Яєчник виділяє естрогени, прогестерон та андрогенні гормони. Естрогени виділяються клітинами

гранулярного шару та інтерстиціальними клітинами. За добу обидва яєчники виділяють 0,5 мг естрогенів,

основні з них: естрадіол, естрон, естріол. Самий активний – естрадіол. Естрогенні гормони виділяє також

плацента та наднирники. Ці гормони здійснюють на організм вегетативний, генеративний та загальний вплив.

Прогестерон виділяється жовтим тілом, плацентою, наднирниками. За весь цикл його виділяється

150-200мг. Прогестерон готує слизову оболонку матки для нідації заплідненої яйцеклітини (фаза секреції),

зменшує скорочення матки.

Стадії розвитку жовтого тіла.

1. Стадія проліферації – розростання гранулярних клітин.

2. Стадія васкуляризації – до центра жовтого тіла проростають судини. В протоплазмі гранулярних

клітин з’являється ліпоїдна речовина – лютеїн. Жовте тіло перетворюється в залозу внутрішньої секреції.

3. Стадія розквіту (26-27 день 28-денного менструального циклу). Жовте тіло більше зрілого фолікула в

1,5-2 рази.

4. Стадія зворотного розвитку – дегенерація лютеїнових клітин. Клітини рубцюються. Жовте тіло стає

знебарвленим, зменшується у розмірах.

Перші стадії тривають 4-5 днів, третя – 10 днів, четверта – від 8 до 10 тижнів. Якщо настає вагітність,

то жовте тіло досягає розквіту до 11-14 тижня вагітності, займає майже весь яєчник (3 см в діаметрі).

Яєчниковий цикл складається з 2-х фаз: фолікулінової та лютеїнової. Під час функціональної

діяльності фолікул та жовте тіло являють собою залози внутрішньої секреції.

Овуляція – це процес, що є зв’язком між фолікуліновою та лютеїновою фазами. Овуляція настає на

14-16 день менструального циклу. Іноді (дуже рідко) може початись параовуляція – дві овуляції протягом

одного менструального циклу.

Раніше вважали, що розрив фолікула та вихід яйцеклітини проходили тільки з механічних причин

(підвищений тиск в яйцеклітині), або тільки через порушення трофіки фолікула, тобто розрив проходить в

безсудинній зоні. На теперішній час виявлено, що овуляція проходить в результаті складної нейро-гуморальної

регуляції. Вважають, що розрив стінки фолікула проходить при участі ензимів, пов’язаних з системою

гіалуронова кислота – гіалуронідаза. При підвищеному тиску в зрілому фолікулі проходять імпульси, які

стимулюють секрецію окситоцину (в задній долі гіпофізу). Окситоцин викликає скорочення м’язових клітин

оболонки фолікула. Стінка фолікула потоншується та розривається в безсудинній ділянці.

Ріст та дозрівання фолікула стимулюється ФСГ. Синтез естрогенних гормонів здійснюється під

впливом ФСГ та ЛГ. ЛГ стимулює виникнення та розвиток жовтого тіла. Прогестерон утворюється під

контролем ЛГ та ЛТГ.

Крім гонадотропних гормонів в регуляції менструального циклу приймає участь окситоцин та

серотонін. Окситоцин викликає скорочення матки, впливає на овуляцію та лактацію. Серотонін сприяє

зменшенню маткових кровотеч при mensis.

Існує зворотний зв’язок між яєчником та гіпофізом. Гонадотропний гормон стимулює вироблення

естрогенів, їх велику кількість, а вони, в свою чергу впливають на гіпофіз та зменшують екскрецію тропних

гормонів. Велика кількість прогестерону гальмує продукцію ЛГ та ЛТГ та розгальмовує стимуляцію ФСГ.

Високі концентрації ЛТГ (пролактину) стимулюють функцію молочної залози, але гальмують

виділення ФСГ та ЛГ, тобто розвиток фолікула (годуючі матері не менструюють).

Матковий цикл

Матковий цикл характеризується циклічною появою маткових кровотеч під контролем гіпофізу.

В матці проходять наступні зміни:

1. Фаза десквамації (від 1-го до 6-го дня) – руйнується функціональний шар та починається його

відторгнення. Припиняється дія прогестерону, що викликає ішемію судинної системи ендометрію та приводить

до руйнування та відшарування його функціонального шару – розпочинається менструація.

2. Фаза регенерації і проліферації – з кінця mensis до 14 дня циклу. Ця фаза здійснюється під впливом

естрогенів (гіпофіз в цей час виділяє ФСГ та ЛГ). Відновлюється шар ендометрію, товщина його 4-5мм.

3. Фаза секреції (15-25 день). Залози ендометрію виділяють секрет. Товщина функціонального шару

8-10мм, він вже диференціюється на компактний та спонгіозний. Ця фаза стимулюється прогестероном. В

гіпофізі виробляються ЛГ та ЛТГ.

Параметри нормальної менструації кількості втраченої крові 100-150 мл, кров не згортається, немає

патологічних суб’єктивних відчуттів, тривалість циклу 21-35 днів, тривалість менструальної кровотечі – 3-5

днів.

Зміни у піхві

В слизовій оболонці піхви проходять циклічні зміни, які можна визначити періодичними,

цитологічними та морфологічними дослідженнями. Ці зміни проходять в усіх шарах слизової оболонки. Мазок

беруть із заднього піхвового склепіння, фіксують та забарвлюють.

У слизовій облонці розрізняють 4 шари:

– базальний, розташований на мембрані (найглибший), клітини його одношарові, циліндричної або

кубічної форми. В них дуже велике ядро, базофільна цитоплазма;

– парабазальний – складається з клітин полігональної форми, розташованих в декілька шарів,

пов’язаних міжклітинними тяжами. В них велике ядро та базофільна цитоплазма;

– проміжний шар – клітини веретеноподібної форми, ядро по краях забарвлене, сплюснуте,

з’єднуються міжклітинними тяжами. Ядра дещо менші, в них видно явища дегенерації, іноді з’являються

перинуклеарні вакуолі;

– поверхневий шар – великі плоскі, полігональні клітини, мають невелике пікнотичне ядро. До

поверхні ці клітини ороговівають.

Слизова оболонка накопичує глікоген і ороговіває на поверхні. Це властивість захисного характеру.

Клітини піхви безперервно змінюють свою форму і розміри. Базальні клітини, проходячи всі стадії, досягають

останнього епітеліального шару і відторгаються. Тому в піхвовому вмісті з’являються клітини відповідного

шару.

В період росту фолікула і високого вмісту естрогенів цитологічний мазок характеризується наявністю

великої кількості клітин поверхневого епітелію. Найбільша їх кількість перед овуляцією. В другу фазу циклу

зменшується кількість поверхневих клітин, переважають клітини проміжного шару з загорнутими краями і

ацидофільною протоплазмою.

Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 1214 | Нарушение авторских прав