Зв’язковий апарат матки. Тазове дно.
Правильному розташуванню внутрішніх органів сприяють підвішуючий, закріпляючий та
підтримуючий зв’язкові апарати матки.
До підвішуючого апарату матки належать (рис.3):
– широка зв’язка матки, яка представляє собою дублікатуру очеревини, що покриває матку;
– кругла зв’язка матки (lig. teres uteri) складається з переплетених одним з одним гладких м’язових і
значної кількості сполучнотканинних волокон, має вид канатика довжиною 10-12см, шириною 3-5мм. Від кута
матки вона з двох боків направляється у пахвовий канал, проходить крізь поверхневе пахвинне кільце і
фіксуються у клітковині лобкового бугорка;
– зв’язка, що підвішує яєчник (lig. suspensorium ovarii) – найрухоміша частина широкої зв’язки матки.
Вона утримує яєчник і частину маткової труби у підвішеному стані. В ній проходять a. et v. ovariсa;
– власна зв’язка яєчника (lig. ovarii proprium) складається переважно із гладких волокон й сполучає
матковий кінець яєчника з маткою. Через неї в mesovarium вступають яєчникові гілки маточної артерії.
Фіксуючий апарат матки включає такі утворення:
– прямокишково-матковий м’яз (m. rectouterinus), що іде від задньої поверхні шийки матки до бокової
поверхні rectum;
– кардинальна зв’язка (lig. cardinale) являє собою скопичення сполучнотканинних тяжів із пучків
непосмугованих м’язів біля основи широкої зв’язки матки. Медіально тканина зв’язки переходить у
параметрит, що оточує шийку матки і верхню частину піхви;
– лобково-міхуровий м’яз (m. pubovesicalis) складається із сполучнотканинних тяжів з вплетеними у
них гладко-м’язовими волокнами, які йдуть від нижнього кута матки до лобкового симфізу та сечового міхура.
Опорний апарат утворюється м’язами і фасціями тазового дна, яке складається з трьох м’язово-
фасціальних поверхів.
Передній (зовнішній) шар м’язів тазового дна складають слідуючи м’язи:
– сіднично-печеристий (m. ishiocavernosus) – починається від сідничного бугорка і вплітається в
тканини клітора;
– цибулино-губчастий (m. вulbospongiosus) – починається із сухожильного центру промежини (centrum
tendineum perinei) і прикріпляється до стінок піхви;
– зовнішній, який здавлює задній прохід (m. sphincter ani еxternus) – починається у ділянці верхівки
куприка, охоплює своїми волокнами заднепрохідний отвір і вплітається у сухожильний центр промежини.
Разом з m. bulbospongiosus утворює у ділянці промежини та присінка піхви фігуру у вигляді вісімки;
– поверхневий поперечний м’яз промежини (m. transversus perinei superficialis) – починається від
сідничного бугра й закінчується у сухожильному центрі промежини.
Середній шар м’язів тазового дна складається із сечостатевої діафрагми (diaphragma urogenitale), яка у
вигляді трикутника розміщується між симфізом, лобковими і сідничними кістками. Вона утворюється м’язом,
що здавлює сечівник (m. sphincter uretrae internum) i глибоким поперечним м’язом промежини (m. transversus
perinei profundus).
Внутрішній шар м’язів тазового дна (diaphragma pelvis) – це потужний парний м’яз, що піднімає задній
прохід (m. levator ani). М’язові волокна її починаються від різних кісток таза, ідуть у трьох напрямках та
прикріпляються до куприка. M. levator ani утворена лобково-куприковим (m. Pubococcygeus), клубово-
куприковим (m. Iliococcygeus). М’язи і фасції тазового дна виконують такі важливі функції:
– тазове дно є опорою для внутрішніх статевих органів, сприяє збереженню їх нормального положення;
– тазове дно – це опора не лише для внутрішніх статевих органів, а й для інших органів черевної
поржнини;
– під час пологів при вигнанні плода всі 3 шари м’язів тазового дна розтягуються, утворюючи широку
трубку, яка є продовженням кісткового родового каналу.
Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 690 | Нарушение авторских прав
|