АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Зв’язковий апарат матки. Тазове дно.

Прочитайте:
  1. E. - Широку зв’язку матки.
  2. Ампутацію або екстирпацію матки. Вважається доцільним видалення матки з трубами, які можуть бути в
  3. Апарат маска-мішок / дихальний мішок Амбу
  4. Апарати для інгаляційного наркозу
  5. Апаратні та інструментальні методи обстеження.
  6. Атонія матки – це повна втрата скоротливої діяльності матки.
  7. Б. Профілактика захворювань і травм опорно-рухового апарату дітей
  8. В случае ВПКР должно проводиться непрерывное наблюдение по состоянию матери и плода для своевременного выявления признаков разрыва матки.
  9. Вестибулярний апарат: будова, функції
  10. Вихід рідкої частини її в порожнину матки. Тому білі можуть бути водянисто-слизові або рідкі бурого кольору,

Правильному розташуванню внутрішніх органів сприяють підвішуючий, закріпляючий та

підтримуючий зв’язкові апарати матки.

До підвішуючого апарату матки належать (рис.3):

– широка зв’язка матки, яка представляє собою дублікатуру очеревини, що покриває матку;

– кругла зв’язка матки (lig. teres uteri) складається з переплетених одним з одним гладких м’язових і

значної кількості сполучнотканинних волокон, має вид канатика довжиною 10-12см, шириною 3-5мм. Від кута

матки вона з двох боків направляється у пахвовий канал, проходить крізь поверхневе пахвинне кільце і

фіксуються у клітковині лобкового бугорка;

– зв’язка, що підвішує яєчник (lig. suspensorium ovarii) – найрухоміша частина широкої зв’язки матки.

Вона утримує яєчник і частину маткової труби у підвішеному стані. В ній проходять a. et v. ovariсa;

– власна зв’язка яєчника (lig. ovarii proprium) складається переважно із гладких волокон й сполучає

матковий кінець яєчника з маткою. Через неї в mesovarium вступають яєчникові гілки маточної артерії.

Фіксуючий апарат матки включає такі утворення:

– прямокишково-матковий м’яз (m. rectouterinus), що іде від задньої поверхні шийки матки до бокової

поверхні rectum;

– кардинальна зв’язка (lig. cardinale) являє собою скопичення сполучнотканинних тяжів із пучків

непосмугованих м’язів біля основи широкої зв’язки матки. Медіально тканина зв’язки переходить у

параметрит, що оточує шийку матки і верхню частину піхви;

– лобково-міхуровий м’яз (m. pubovesicalis) складається із сполучнотканинних тяжів з вплетеними у

них гладко-м’язовими волокнами, які йдуть від нижнього кута матки до лобкового симфізу та сечового міхура.

Опорний апарат утворюється м’язами і фасціями тазового дна, яке складається з трьох м’язово-

фасціальних поверхів.

Передній (зовнішній) шар м’язів тазового дна складають слідуючи м’язи:

– сіднично-печеристий (m. ishiocavernosus) – починається від сідничного бугорка і вплітається в

тканини клітора;

– цибулино-губчастий (m. вulbospongiosus) – починається із сухожильного центру промежини (centrum

tendineum perinei) і прикріпляється до стінок піхви;

– зовнішній, який здавлює задній прохід (m. sphincter ani еxternus) – починається у ділянці верхівки

куприка, охоплює своїми волокнами заднепрохідний отвір і вплітається у сухожильний центр промежини.

Разом з m. bulbospongiosus утворює у ділянці промежини та присінка піхви фігуру у вигляді вісімки;

– поверхневий поперечний м’яз промежини (m. transversus perinei superficialis) – починається від

сідничного бугра й закінчується у сухожильному центрі промежини.

Середній шар м’язів тазового дна складається із сечостатевої діафрагми (diaphragma urogenitale), яка у

вигляді трикутника розміщується між симфізом, лобковими і сідничними кістками. Вона утворюється м’язом,

що здавлює сечівник (m. sphincter uretrae internum) i глибоким поперечним м’язом промежини (m. transversus

perinei profundus).

Внутрішній шар м’язів тазового дна (diaphragma pelvis) – це потужний парний м’яз, що піднімає задній

прохід (m. levator ani). М’язові волокна її починаються від різних кісток таза, ідуть у трьох напрямках та

прикріпляються до куприка. M. levator ani утворена лобково-куприковим (m. Pubococcygeus), клубово-

куприковим (m. Iliococcygeus). М’язи і фасції тазового дна виконують такі важливі функції:

– тазове дно є опорою для внутрішніх статевих органів, сприяє збереженню їх нормального положення;

– тазове дно – це опора не лише для внутрішніх статевих органів, а й для інших органів черевної

поржнини;

– під час пологів при вигнанні плода всі 3 шари м’язів тазового дна розтягуються, утворюючи широку

трубку, яка є продовженням кісткового родового каналу.


Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 690 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)