Потенціал дії (ПД)
Під час дії подразника на клітину в ній відбуваються складні перетворення мікроструктур, обміну речовин, концентрації іонів та ін. доки не виникає специфічна реакція.
Потенціал дії — це швидке коливання мембранного потенціалу при збудженні клітин подразником порогової сили.
Незначний процес пересування іонів через канали мембрани в місці подразнення, що приводить до зміни МП (деполяризації), називається локальною відповіддю. Виникає при дії слабих подразників.
Особливості локальної відповіді:
1. залежить від сили подразника
2. зникає після дії подразника
3. здатний до сумації
4. не здатний до розповсюдження
При збільшенні сили подразника і досягнення порогу, тобто критичного рівня деполяризації, виникає потенціал дії.
В основі розвитку ПД лежать зміни іонної проникності мембрани. Під дією подразника змінюється конформація білкових каналів: -канали відкриваються, іони Иа+ лавиноподібно надходять до клітини, знижується проникність мембрани для К+ і відкриваються Са2+-канали. Надходження позитивних зарядів в клітину викликає зменшення позитивного заряду на зовнішньому боці мембрани і збільшення його в цитоплазмі. Різниця потенціалів (МП) падає до 0, а потім відбувається перезарядка мембрани (інверсія). Поверхня електронегативна по відношенню до цитоплазми. Цей процес інверсії заряду носить назву • деполяризація.
При досягненні певного значення потенціалу дії (+120 мВ) №+"канали закриваються. Рух №+ всередину клітини зупиняється, але продовжується вихід К+. Це приводить до зупинки зростання струму дії. Закінчується пік ПД і починається відновлення поляризації мембрани — реполяризація.
Закриваються №+-канали, К+-канали - відкриті, починають працювати Иа+-і К+-насоси. Спочатку натрієвий викачує Иа+ назовні, а потім включається калієвий насос, що повертає К+ в клітину.
Графічно виниклий потенціал дії можна представити у вигляді піку, де висхідна частина - деполяризація, низхідна частина — реполяризація.
Слідом за піком ПД мембрана якийсь час залишається частково деполяризованою (15-30 мс). Такий стан називається негативним слідовим потенціалом або слідовою деполяризацією. Його походження пов'язано із залишковим струмом №+ в клітину і накопиченням К+ в міжклітинних щілинах.
Оскільки дія К+-насоса відразу не припиняється, то створюється ситуація, коли К+ потрапляє в клітину більше, ніж вийшло при збудженні. МП збільшується на якийсь час і виникає слідова гіперполяризація (-93 мВ) або позитивний слідовий потенціал (50-300 мс). На цьому закінчується одиночний цикл збудження.
Дата добавления: 2015-10-20 | Просмотры: 788 | Нарушение авторских прав
|