АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Мал. 1 . Схема виникнення дифузійного потенціалу

Прочитайте:
  1. Автоматизм. Проходження потенціалу дії в атипових кардіоміоцитах синоартріального вузла, фізіологічна роль.
  2. Аппаратурная схема производства и спецификация оборудования.
  3. ВАШИ ПСИХОЛОГИЧЕСКИЕ ПРОБЛЕМЫ ВОЗНИКАЮТ ПОТОМУ, ЧТО ВЫ С РОЖДЕНИЯ ЖИВЕТЕ В ВООБРАЖАЕМОМ ВАМИ СХЕМАТИЧНОМ ИДЕАЛЬНОМ МИРЕ.
  4. Виникнення асептики
  5. Виникнення та проведення нервового збудження.
  6. Дополнительная схема классификации первичной глаукомы
  7. Дополнительная схема «безымянный палец и большой».
  8. Завдання №2. Замалюйте схематично будову зуба.
  9. Завдання №4. Замалюйте схематично « Жовчний міхур і жовчні протоки» (мал. атласа № 469 )
  10. Загальна схема негативного контрастування.

Виникнення дифузійного потенціалу призводить до гальмування руху швидких та прискорення руху повільніших йонів. Величину дифузійного потенціалу обчислюють за рівнянням Гендерсона:

= * ln

де U - рухливість катіонів; V-рухливість аніонів.

Максимальну величину дифузійний потенціал має в розчинах кис­лот та лугів, оскільки у йонів Н3О+ і ОН- найбільша рухливість. Значно менша величина dв розчинах солей. Наприклад, на межі поділу 0,1 і 0,001 М розчинів НС1 дифузійний потенціал досягає величини 75 мВ, а на межі розчинів NaС1 тих самих концентрацій - 25 мВ.

Дифузійний потенціал виникає не тільки на межі поділу розчинів різної концентрації, а й у таких гальванічних колах, де контактують роз­чини з однаковою активністю йонів, але з різними за швидкістю руху катіонами чи аніонами.

Дифузійний потенціал суттєво ускладнює електрохімічні вимірю­вання, тому його зменшують. Для цього між розчинами різних концент­рацій вміщують проміжний розчин будь-якої солі, швидкість руху обох йонів якої приблизно однакова, наприклад, розчини КС1,NH4СІ, NH4N03 тощо. З'єднання електродних розчинів здійснюють сифоном (сольовим містком), заповненим агар-агаром, настояним на концентрованому роз­чині однієї із вказаних солей.

Близьким за своєю природою до дифузійного є мембранний по­тенціал. Якщо між двома розчинами є мембрана, яка вибірково про­пускає катіони і затримує аніони, то по обидві її сторони накопичуються йони протилежного знака і одна з них заряджається позитивно, а інша негативно, тобто виникає мембранний потенціал м. Дифузія катіонів крізь мембрану не є нескінченною, оскільки їх притягують аніони, що залишилися по інший бік мембрани. На мембрані встановлюється рівно­вага між швидкістю дифузії та її електричним полем, потенціал якого визначають за рівнянням Нернста для ЕРС концентраційного кола:

д =

де а] та а2- активності катіонів по різні боки мембрани, причому а1 >a2 Мембранні та дифузійні потенціали виникають у клітинах рослин­них та тваринних організмів і призводять до утворення різних біопотен­ціалів та біострумів. Мембранний потенціал може існувати без змін три­валий час.

Як відомо, нервова клітина людини складається з тіла клітини та одного довгого відростка діаметром 10-5-10-7 м, який називають аксо­ном. Клітина та аксон, що відходить від неї, оточені мембраною, тому концентрація йонів усередині клітини відрізняється від концентрації тих самих йонів у зовнішньому середовищі. Йонний склад нервової клітини та середовища наведений у табл. 1.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 548 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)