АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Дихальні рухи

Дихальний цилл складається зІ дво$фаз:;)|щху,і«идиху (рис. $2). Завдяий актам вдиху і видиху, які здійснюються ритмічно, відбуваєтьец обмін га?І» ИІж атмосферним повітрям і альвеолярним, яке міститься в легеневих міхурцях. Активна^Іюль в акті вдиху належить м'язам.

Під час вдиху відбувається збільшення грудної клітки, завдяки опус­канню діафрагми і підніманню ребер. Діафрагма — утвір, що відмежо­вує грудну порожнину від черевної, має вигляд поперечно-розміщеної куполоподібної м'язово-сухожильної пластинки, краї якої прикріплені до стінок грудної клітки. Опускання діафрагми здійснюється за рахунок скорочення смугастих м'язових волокон. Ребра під час вдиху піднімають­ся догори, передніми кінцями відсувають груднину вперед, що супровод­жується збільшенням грудної порожнини і завдяки скороченню зовнішніх міжреберних м'язів, які прикріплюються косо від ребра до ребра.

У процесі вдиху беруть участь міжхрящові м'язи трахеї, бронхів. Глибокий вдих викликається одночасним скороченням міжреберних м'язів, діафрагми, м'язів грудей і плечового пояса. При цьому перебо­рюється ряд перепон: еластична тяга легень, опір реберних хрящів, маса грудної клітки, що піднімається вгору, опір черевних нутрощів та стінок живота.

Між грудною стінкою і поверхнею легень (між парієтальним і вісце­ральним листками плеври) лежить щілина з негативним тиском. Плев­ральна щілина закрита герметичне, тому під час розширення грудної клітки слідом за її стінками ідуть і легені, які завдяки еластичності їх тканини легко розтягуються. В розтягнутих легенях тиск повітря падає нижче від атмосферного. Грудна порожнина герметично закрита і з на­вколишнім середовищем сполучається тільки через дихальні шляхи. Тому при наявності різниці тиску між атмосферним і легеневим повітрям зовнішнє повітря заходить у легені, тобто відбувається вдих.

Після закінчення вдиху м'язи розслабляються і грудна клітка по­вертається до вихідного положення (видих). Спокійний видих відбуваєть­ся пасивно, без участі м'язів. У глибокому видиху беруть участь м'язи живота, внутрішні міжреберні та інші м'язи. Коли розслабляються м'я­зи діафрагми, купол її під тиском черевних органів піднімається і стає опуклішим, що зменшує грудну порожнину у вертикальному напрямі. Зменшення розмірів грудної порожгїини приводить до зменшення об­'єму легень, до збільшення тиску в легенях, внаслідок чого частина повітря виходить з легень назовні, поки тиск повітря в легенях не зрівняється з атмосферним.

У людини у диханні можуть брати участь або м'язи діафрагми, або міжреберні м'язи. У випадку переважання участі міжреберних м'язів кажуть про грудний тип дихання, якщо переважають діафрагмальні м'язи, то таке дихання називається черевним.

У новонароджених переважає діафрагмальне дихання з незначною участю міжреберних м'язів. Діафрагмальний тип дихання зберігається до другої половини першого року життя. В міру розвитку міжреберних м'язів і росту дитини грудна клітка опускається вниз і ребра набирають косого положення. Дихання немовлят стає грудочеревним із перевагою діафрагмального.

У віці від 3 до 7 років у зв'язку з розвитком плечового пояса все більше починає переважати грудний тип дихання і до 7 років він стає виражений. У 7-8 років починаються статеві відмінності в типі дихан­ня: у хлопчиків переважає черевний тип дихання, у дівчаток—грудний.

Доросла людина робить приблизно 15-17 дихальних рухів за хви­лину і за один вдих вдихає приблизно 500 мл повітря. Співвідношення частоти дихання і серцевих скорочень дорівнює 1:4-1:5. При м'язовій роботі дихання збільшується в 2-3 рази. При захворюваннях частота та глибина дихання змінюються.

, При глибокому диханні альвеолярне повітря вентилюється на 80-90%, що забезпечує більшу дифузію газів. При неглибокому -<- більша частина вдихуваного повітря залишається в мертвому просторі—г ио-соглотці, ротовій порожнині, трахеї, бронхах.

Дихання новонародженої дитини 48-63 дихальних рухів за хвилину, часте, поверхове. У дітей першого року при неспанні — 50-60, під час єну 35-40, у, дітей 4-6 років—23-26 циклів за хвилину, у дітей шкільно­го віку 18-20 разів за хвилину,

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 628 | Нарушение авторских прав