АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Дифузійна здатність легень.

Дифузія – це процес газообміну між альвеолярним повітрям і кров`ю

ДВЛ (дифузійну властивість легень) - кількість газу, яка про­никає через легеневу мембрану за 1 хв при наявності градієнта тис­ку 1 мм рт.ст..

Шлях дифузії складає:

- альвеолярно-капіляр­на мембрана,

- плазма крові,

- мембрана еритроцитів, їх внутрішнє середовище.

Ефективність газообміну залежить від:

- вентиляції легень,

- пер­фузії,

- дифузійної властивості легень,

- зрівноваженості цих процесів,

- вмісту газів у крові й зовні.

Газообмін у легенях людини відбувається через величезну площу, що складає 50-90 м².

Швидкість дифузії визначається такими факторами:

- товщина мембрани,

- площа мембрани,

- коефіцієнт дифузії,

- різниця тисків з обох боків мембрани.

Товщина легеневої мембрани(аерогематичного бар'єра) складає 0,4-1,5 мкм.

Газообмін через цю мембрану залежить від таких чинників:

1 ) поверхні, через яку здійснюється дифузія;

2) товщини мемб­рани;

3) градієнта тиску газів в альвеолах і крові;

4) коефіцієнта дифузії;

5) стану мембрани.

Потовщення мембрани буває при накопиченні рідини (набряках стінки альвеол). Якість дифузії обернено пропорційна товщині мембрани.

При збільшенні фізичного навантаження завдяки зростанню кровообігу та альвеолярної вентиляції дифузія газів значно зростає, для кисню - в 3 рази.

На величину дифузії впливає градієнт тисків газів. Тиск газів у суміші визначається сумою парціальних тисків усіх газів. Парціальний тиск будь-якого газу залежить від його концентрації в суміші.

Бар’єр між кров’ю та альвеолярним повітрям

Гази проходять через два шари клітин (епітелій альве­ол та ендотелій капілярів), а також через інтерстиціальний простір між ни­ми.

Найбільш важкопрохідними ділянками є мембрани клітин. Швидкість проходження усіх зазначених середовищ кожним газом визначається, з од­ного боку, градієнтами парціальних тисків, а з іншого - їх розчинністю у ліпідах, які складають основу мембран, і у воді.

Вуглекислий газ у 20 разів активніше розчиняється у ліпідах і воді, ніж кисень. Тому, незважаючи на менший градієнт тисків (для СО2 - 6 мм рт.ст., а для О2 - 60 мм рт.ст.), СО2 проникає через легеневу мембрану швидше, ніж О2.

Ефективність газообміну в легенях залежить і від швидкості кровотоку. За надмірного її збільшення, наприклад, під час інтенсивного фізичного навантаження, еритроцити через легеневий капіляр можуть проникати швидше і тоді насичення крові киснем знижується.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 2155 | Нарушение авторских прав