АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікування і профілактика пневмоній молодняку.

Лікування має бути комплексним, спрямованим на усунення порушень технології утримання і годівлі, підвищення резистентності організму, зас­тосування етіотропних антибактеріальних препаратів, засобів патогенетичної, замінної і симптоматичної терапії для відновлення функцій бронхів. серцево-судинної і дихальної систем (ДанилевськиГі В.М.. 1991). При ви­явленні перших симптомів хвороби слід вжити заходів щодо усунення по­рушень технології, а хворих тварин, навіть при масовому поширенні хво­роби, виділяють в окремі станки (денники), забезпечують повноцінною годівлею, збільшують у раціоні вміст вітамінів. Без усунення несприятли­вих зовнішніх факторів лікувальна ефективність невисока. В умовах тваринницьких комплексів групові лікувальні заходи обов'язково поєднують з індивідуальною терапією.

Як етіотропні засоби при бронхопневмонії широко використовують антибіотики, які призначають з урахуванням чутливості до них мікро­флори дихальних шляхів і легень. Легеневу мікрофлору для дослідження збирають трахеобронхіальним зондом або відправляють в лабораторію межуючі шматочки уражених і здорових легень. Якщо збудник чутливий зразу до кількох препаратів, що є в розпорядженні лікаря, то лікувати слід широко поширеними антимікробними засобами, а інші залишити у резерві. Тривале безконтрольне застосування одних і тих самих антибіо­тиків знижує їх терапевтичну ефективність і призводить до появи анти­біотикостійких рас мікробів. Дози препаратів та інтервали між їх введенням мають забезпечувати антибактеріальні концентрації в місцях інфекції протягом курсу лікування.

На першому етапі лікування бронхопневмонії, коли у вогнищах запа­лення переважає грампозитивна мікрофлора, можна застосовувати солі бензилпеніциліну або його синтетичні похідні у комбінації зі стрептомі­цину сульфатом. У подальшому при відсутності ефекту необхідно при­значати препарати тетрациклінового ряду, левоміцетин, неоміцин, моно-міцин або застосовувати комплекс препаратів з урахуванням їх синергічної дії. При цьому не слід одночасно призначати бактерицидні засоби, які добре діють на мікроби, що швидко розмножуються (бензилпеніцилін, левоміцетин), з бактеріостатичними, які уповільнюютьріст бактерій (тет­рациклін, еритроміцин). Варто використати синергізм бензилпеніциліну зі стрептоміцином, бензилпеніциліну з мономіцином, мономіцину з лево­міцетином, тетрацикліну з олеандоміцином та еритроміцином. Анти­мікробні препарати застосовують згідно з рекомендаціями у таких дозах (на 1 кг маси тіла): солі бензилпеніциліну - 6-10 тис.од. на 0,5 %-му роз­чині новокаїну, 3-4 рази на добу; новоцин (новоцилін) - 5-6 тис. од. на ізотонічному розчині натрію хлориду або дистильованій воді, внутріш-ньом'язово, 2 рази на добу; біцилін-3 (ветбіцин-3) - по 10-15 тис. од. на тих самих розчинниках, внутрішньом'язово, один раз на добу; метицилі-ну, оксациліну та ампіциліну натрієві солі - 15-30 мг, на дистильованій воді, внутрішньом'язово, 3-4 рази на добу; ампіциліну тригідрат - 15-ЗОмг, всередину 3-4 рази; ампіокс - телятам - 15 мг, поросятам - ЗО мг, все­редину, 3 рази; стрептоміцину сульфат - телятам -8-10 мг, свиням - 10-20 мг на 0,5 %-му розчині новокаїну, внутрішньом'язово, три рази; гентаміци-ну сульфат - 1,5-2 мг на воді, 3 рази на добу; левоміцетину сукцинат на­трію - телятам - 15-25 мг, поросятам - 20-40 мг, внутрішньом'язово, 2 рази;

окситетрацикліну і тетрацикліну гідрохлорид (тетрахлорид) - 4-5 мг, внут­рішньом'язово, на 1-2 %-ному розчині новокаїну, 2 рази; оксивет, оксимі-коїн - 0,1-0,2 мл, внутрішньом'язово або підшкірне, 1-2 рази; морфоциклін (морфоветин), олеморфоциклін (олеморфоветин) - 5 мг внутрішньо­венне, на 20 %-ному розчині глюкози, 2 рази, свиням морфоциклін вводиться на дистильованій воді, внутрішньом'язово; фармазин-50 або 200 - 5 мг.внутрішньом'язово, один раз; тилан - 10 мг. всередину, 2 рази на добу; тилан-200 ін'єкційний - 4-Ю мг внутрішньом'язово, один раз:

рифавет - 10 мг, внутрішньом'язово. 2 рази: канаміиину дисульфат - 5 мг телятам, 5 - 10 мг свиням, внутрішньом'язово, 2 рази: норсульфазолу на­трієва сіль (розчинна) - 10-20 мг.внутрішньовенне. 10 %-ний розчин, 2 рази на добу: норсульфазол, сульфадимезин - 20-40 мг, всередину, три рази; сульфадиметоксин - 50-60 мг, всередину, один раз; сульфамономе-токсин - 50-100 мг, всередину, один раз. Поросятам, лошатам і вівцям при гнійно-катаральній пневмонії антибіотики і сульфаніламіди можна вводити інтратрахеально.

При пневмоніях інфекційної етіології (мікоплазмоз. хламідіоз, бор-детельоз. гемофільна плевропневмонія) краще застосовувати препара­ти тетрациклінового ряду. тилан-200, тілозину тартрат, фрадизин. ди-пасфен: мікотил - 1 мл на 3U кг маси тіла підшкірне: кламоксил ЛМ-1 мл на 10 кг маси тіла внутрішньом'язово або підшкірно; хостациклін LA-1 мл на 10 кг маси тіла внутрішньом'язово. повторно вводиться через 72 год.

Свиням дають з кормом: фрадизин - 5 або 10 у дозі 2 або 1 г/кгмаси, 10-15 днів; роватезин (100 мг на 1 кг, один раз на добу); фуракрилін - ЗО мг/кг маси: сульфален - 40 мг/кг у перший день, а потім по 20 мг/кг 5 днів.

При одночасному ураженні органів травлення всередину признача­ють комбіновані з широким антимікробним спектром дії препарати: тетрациклін, ентеросептол, сульгін, етазол, фталазол, трибрисен, три-меразин.

У комплексі лікувальних заходів, поруч з антибактеріальною тера­пією, слід застосовувати засоби патогенетичної і симптоматичної те­рапії. З метою видалення ексудату застосовують відхаркувальні засо­би: амонію хлорид - 3-5 г. натрію гідрокарбонат - 5-15 г, штучну карловарську сіль - 5-15 г, відвари насіння анісу, ялівцю, кмину, кропу, бруньок сосни, листків подорожника, лопуха водяного, фіалки триколь­орової, а також ферментні препарати у поєднанні з бронхолітичними. Телятам внутрішньом'язово вводять 24 %-ний розчин еуфіліну - 1-3 мл та інтратрахеально - 5-Ю мл 5 %-ного розчину новокаїну, а після при­пинення кашльового рефлексу - 10 мл 0.5 %-ного новокаїну з розчиненими в ньому протеолітичними ферментами (пепсин або трипсин - у дозі 1,5-2; хімопсин, хімотрипсин - 0.2 мг на 1 кг маси).

Для підвищення резистентності організму застосовують такі засоби:

неспецифічний гамма-глобулін (0,5 - 0,7мл/кг маси, підшкірно, через 24 -48 год. три - чотири ін'єкції); кров тварин-реконвалесцентів (0,3 мл/кг маси тіла. підшкірно. триразове 3-4 дні): екстракт алое (0.01 мл/кг, підшкірно. через 1 - 2 дні. 10-15 ін'єкцій): аутокров, опромінену уль­трафіолетовим промінням (І мл/кг маси. внутрішньовенне. 2 рази че­рез 48 год); УФОДК (0,3 - 0,5 мл/кг маси, через 3-5 днів); Т-активін (100 мкг. підшкірно. три дні підряд); тимоген (5 мкг/кг, внутрішньом'язо­во. 2-3 рази); натрію нуклеїнат (20 мг/кг. 3-5 днів. підшкірно); левомі-чол (10 мл 3" п-ного розчину, внутрішньом'язово. 2 дні підряд, через 3 дні повторити): АСД Ф-2 (5-7 мл. всередину. 5 днів підряд).

Важливим елементом патогенетичної терапії' с застосування ново­каїнових блокад грудних вісцеральних нервів і пограничного стовбу­ра (0.5 %-ний розчин по 0,3 мл/кг маси з кожного боку; повторити че­рез 3 дні), зірчастого симпатичного вузла (0,5 %-ний розчин, 0,5 мл/кг маси, 2-3 рази, через 2-3 дні, почергово з правого і лівого боку). Одним з основних патогенетичних механізмів при пневмонії є кисневе голодування, тому для лікування необхідно застосовувати кисень: підшкірно - по 25 мл/кг маси. інтраперитонеально - 80-100 мл/кг. по­вторно вводять на четвертий день.

При запаленні легень будь-якої етіології розвиваються міокардит. міокардіодистрофія і серцево-судинна недостатність, тому для лікуван­ня хворих застосовують 20 %-ний розчин камфорової олії (3-5 мл підшкірно), 20 %-ний розчин глюкози (80- 120 мл, внутрішньовенне, ра­зом з 0,25 - 0,5 г аскорбінової кислоти); 5 %-ний розчин натрію тіосульфа­ту (1 - 1,5 мл на 1 кг маси тварини, 3-5 ін'єкцій на курс лікування, внутрішньовенне).

У тварин, хворих на пневмонію, розвиваються гіповітамінози, тому рекомендується застосовувати вітамін А (підшкірно - 250 - 300 МО на 1 кг маси через день або всередину - щоденно по 500 - 600 МО на 1 кг маси: холекальциферол (дози у 3 рази менші) або тетравіт по 2 мл че­рез 3-4 дні.

Як протиалергічні й такі, що знижують проникність стінок судин, про­тягом усього періоду лікування рекомендується застосовувати всередину 2-3 рази на добу кальцію глюконат по 0,25 - 0.5 г. внутрішньовенне -кальцію хлорид по 5 - 10 мл 10 %-ного розчину (телятам і лошатам).

Для групової терапії широко застосовують аерозолетерапію, яку про­водять в обладнаних камерах об'ємом ЗО - 50 м³ з розрахунку одноразо­вої обробки 15-20 телят (2 м³ на одне теля і 0.3 0.8 м³ на порося чи ягня).

З лікувальною метою застосовують аерозолі (на 1 м³ камери) сироват­ки крові тварин-реконвалесцентів (2 мл), антибіотиків (300 - 350 тис. од), сульфаніламідів (250 - 300 мг), нітрофуранів (100 - 120 мг), 1 %-ного роз­чину новарсенолу (5 мл), а також інші антимікробні препарати. Розпилю­ють антибіотики один раз.а сульфаніламіди - 2 рази на добу у камерах невеликого об'єму (10 - 20 м³). Залишки антибіотиків інактивують у ка­мері протягом 10 - 15 хв аерозолями 2 %і-ного розчину калію марган­цевокислого (2 - 3 мл на їм³) або 3 %-ним розчином пероксиду водню (3-4 мл/м³).

Для швидкого видалення ексудату можна застосовувати також аеро­золі натрію хлориду (9 г/м³), натрію гідрокарбонату (11г), амонію хло­риду (11 г): ферментних препаратів (пепсин - 1.5-2 мг/м³: 0,3%-ний розчин трипсину - 1 мл/м³ на 0.1 %-ному розчині натрію гідрокарбона­ту протягом ЗО хв дворазове, через день;рибонуклеазу - 25 мг/м³) у поєднанні з бронхо-літиками (еуфілін -0,8 г/м³; ефедрин - 0,3, атропіну сульфат - 0.015 г/м³).

Як розчинник антибіотиків при аерогенній терапії здебільшого ви­користовують дистильовану воду. ізотонічний розчин натрію хлори­ду. 0.5 %-ний розчин новокаїну. 10 %-ний розчин глюкози. Сульфаніламіди розчинюють у дистильованій воді у 5 - 10 %-ній концентрації;

бронхолітики, ферментні препарати - у дистильованій воді або ізотоніч­ному розчині натрію хлориду. Для стабільності аерозолів, подовження часу їх дії і зменшення подразнюючого впливу препаратів на слизову обо­лонку дихальних шляхів до них додають глюкозу або гліцерин (10 - 20 % до об'єму рідини). Однак, гліцерин несумісний з сульфаніламідами та глю­козою. При комплексній аерозолетерапії в перші 15 хв застосовують аерозолі бронхолітиків у поєднанні з протеолітичними ферментами, а потім -антимікробні засоби.

Для посилення антимікробної дії препаратів, швидшого розсмокту­вання патологічного осередку застосовують аерозолі АСД Ф-2 у 10 "Ус­ному розчині (5 мл/м³), 5 %-них розчинів калію йодиду та хлораміну Б (по 3 мл/м³).

Крім антибіотиків і сульфаніламідів, аерогенне з розрахунку на їм³ приміщення можна застосовувати: йоду однохлорид 0,5 мл; алюмінію йодид (одержують послідовним перемішуванням кристалічного йоду в дозі 0,25 г на їм³, амонію хлориду, алюмінієвої пудри у співвідношенні 10:2:1, після цього у суміш додають 3-5 крапель води; загальна кількість суміші в одній посудині має не перевищувати 250 г); 0,25 %-ний розчин етонію або 0,3 %-ний тіонію у поєднанні з 10 %-ними розчинами сульфан-тролу, натрію сульфацилу, норсульфазолу (по 5 мл); 40 %-ний розчин молочної кислоти по 0,2 - 0,3 мл; фуразолідону, розчиненого у пропілен-гліколі. в дозі 5 мг/кг у поєднанні з аскорбіновою кислотою (10 мг/кг); робочий розчин йодтриетиленгліколю (до 1 л препарату додають 20 мл 40 %-ного розчину молочної кислоти і 1 л води, доза - 1 мл/м³); фармази-ну - 3-4 мл; 0,5 %-ного розчину натрію гідроокису - 5 мл; 0,6 %-ний вод­ний розчин етакридину лактату - 5 мл. Для лікування телят і поросят, хворих на хронічну бронхопневмонію, застосовують: 1 %-ний розчин новарсенолу і 10 %-ний розчин АСД Ф-2 у рівних кількостях - 2 мл/м³; 10 %-ний розчин АСД Ф-2 - 5 мл/м³. Інгаля­цію проводять 3-5 разів, повторне лікування - через 7-Ю днів; 20 %-ний розчин калію йодиду - 5 мл/м³; йодтриетиленгліколь у поєднанні з терпентиновою олією і молочною кислотою - 0,3 мл/м³.3 дні, через 4 дні курс лікування повторюють.

Аерозолі одержують безапаратним або апаратним методами, застосо­вуючи в останньому випадку генератори типу САГ-1. САГ-2, САГ-РН, ЦАГ. Необхідний тиск повітря створюють компресорами В-3/8, ПКС-3,5, СО-7А. АГ-УД-2. ГА-2. Завдяки цьому одержують аерозолі високої дис­персності (2 - 10 мкм), які досягають легеневої тканини. При низькому тиску частинки стають більшого діаметра, залишаються на слизових обо­лонках дихальних шляхів і не дають потрібного ефекту.

Профілактика респіраторних хвороб молодняку грунтується на вико­нанні комплексу організаційно-господарських і спеціальних ветеринар­них заходів, неухильному дотриманні гігієнічних норм вирощування тва­рин. підвищенні загальної резистентності, зменшенні патогенного впливу різних мікроорганізмів, забезпеченні повноцінної, збалансованої годівлі й оптимальних умов утримання маток, гігієни родів і вирощування при­плоду. особливо у перші тижні його життя.

Спецгоспи комплектують лише клінічне здоровими тваринами виз­наченого віку і маси (телята масою не менше 45 кг) з мінімальної кількості господарств-постачальників відповідно до встановлених графіків. Перед транспортуванням проводять антистресову обробку (глюкоза, в окремих випадках - аміназин - 0,5 мг/кг маси. стресніл - 1-2 мг/кг. седуксен - 0,4— 0.5 мг/кг). Транспортують молодняк успеціально обладнаних автомобі­лях з дотриманням відповідних правил. Обов'язковим є карантинування завезеного поголів'я протягом ЗО - 60 днів. Окремі ізольовані секції або приміщення слід заповнювати протягом чотирьох-п'яти днів і не поповню­вати їх тваринами до закінчення технологічного циклу, тобто обов'язковим є виконання принципу "вільно-зайнято". У приміщеннях для карантинуван­ня вирішальним елементом профілактики е досягнення оптимальних пара­метрів мікроклімату: концентрація аміаку має не перевищувати 10 мг/м³ для телят двомісячного і 15 мг/ м³- три-чотиримісячного віку. 20 мг/ м³ - для поросят та ягнят; мікробна забрудненість повітря - не більше 50 тис.мікроб­них тіл у 1 м³: відносна вологість - до 70 - 75%; температура у приміщеннях для телят і ягнят 15 - 17 °С. поросят - близько 20 °С.

Велике значення необхідно надавати груповим та індивідуальним ме­тодам зміцнення та підтримання на оптимальному рівні резистентності організму шляхом використання в раціонах преміксів, які містять вітаміни, макро- і мікроелементи, застосування імунокоректорів (неспецифіч­ний гамма-глобулін, специфічний імуноглобулін, імзауф, кров тварин-реконвалесцентів. УФОДК, натрію нуклеїнат. левомізол, препарати тимуса та інші).

Оскільки бронхопневмонія часто виникає як ускладнення гострих респіраторних хвороб інфекційної природи, необхідно проводити відповідні загальні та специфічні заходи. Основою специфічної профілактики хвороб телят є застосування сироватки крові тварин-рекон-валесцентів. яка містить гемаглютиніни вірусу парагрипу в титрі не нижче 1:160 і антипла проти збудників ІРТ та вірусної діареї. Сироватку застосовують з першого дня після завезення телят у спеціалізо­ване господарство і вводять триразове з інтервалом 10-12 днів підшкірне по 1 мл/кг маси тіла або аерогенне по 2 мл/м³ камери, експо­зиція 45 хв. Завезених телят обробляють аерогенне триразове з інтер­валом 24 год. Замість сироватки можна використовувати виготовле­ний з неї глобулін (підшкірне в дозі 0,7 мл/кг маси або аерогенне - 1,5 мл/ м³). Перед переведенням телят в іншу технологічну групу їх знову однора­зово обробляють сироваткою. Вакцинами імунізують телят старших вікових груп (3-5 місяців). Специфічну активність алогенної сироватки для профілактики пнев­моній свиней контролюють шляхом визначення титру антитіл до сальмо-нельозного. пастерельозного. бордетельозного ані игенів у РА. до грипоз­ного антигену типу А і парагрипозного 1-го і 2-го типів - РТГА. хламідійного - РЗК. Сироватку розпилюють з розрахунку 2 мл/м³ або вводять підшкірне по 1 мл/кг маси три рази через 10 - 12 днів.

Гострі респіраторні хвороби вірусної етіології виникають також на звичайних фермах, особливо при перевезенні телят з одного відділен­ня до іншого, чи об'єднанні їх з різних приміщень в одну групу. Тому з метою профілактики ГРЗ застосовують як загальні, так і спеціальні захо­ди. які описані для спеціалізованих господарств. Також слід застосовува­ти аерозолі лікарських препаратів: йоду однохлориду (0,5 мл/м³) - у по­суд додають алюмінієвий дріт чи стружку (10:1). обробляють щодня протягом першої декади, експозиція 1 год; алюмінію йодиду в дозі 0,25 г йоду на 1 м³, експозиція ЗО - 40 хв: аерозоль - хлор-скипидару (на 1 м³приміщення беруть хлорного вапна 2,5 г, олії терпентинової - 0,25 мл. експозиція 35 - 45 хв: наважка хлорного вапна в одній посудині не повин­на бути більшою 2 кг, ефект інгаляції підвищується, якщо додати 0,5 г амонію хлориду на 1 м³): натрію гідроокису - 0.5 %-ний розчин, 4 - 5 мл на 1 м³. експозиція 20 - 25 хв: хлораміну Б - 5 %-ниґі розчин в дозі 3 мл/м³: оцтової кислоти - 10 %-ний розчин з гліцерином v співвідношенні 9:1 по 3 мл/м³: естостерилу-1 - по 0,3 мл/м³ 10 %-ного розчину: робочий розчин йодтриетиленгліколю (до 1 л препарату додати 20 мл 40 %-ного розчину молочної кислоти і 1 л води), доза 1 мл/м³; етонію - 0.25 %-ний розчин по 5 мл/м³ (2,5 г етонію, 9 г натрію хлориду на 1 л води, підігрітої до 50 - 55 °С); тіонію - 0,25-0.3 %-ний розчин по 5 мл/м³ (готується так само, як і розчин етонію); етакридину лактату - 0.6 %-ний водний роз­чин по 5 мл/м¹.

Основою профілактики пневмоній молодняку є вирощування їх у приміщеннях з оптимальними параметрами мікроклімату, а в пасовищний період - у літніх таборах або у загонах з накриттям від негоди чи перегрівання.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 874 | Нарушение авторских прав