АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гнійні захворювання пальців

Гнійне запалення тканин пальців називають панарицієм. Вхідними воротами інфекції (стафілокок, стрептокок, змішана флора) слу­гують тріщини, подряпини та ін.

Залежно від локалізації процесу і стадії захворювання, панарицій поділяють на такі форми:

1) шкірний; 2) підшкірний; 3) кістковий; 4) суглобовий; 5) сухожильний (тендовагініт); 6) пароніхій (в процес втягується навколонігтьовий валик); 7) піднігтьовий; 8) пандактиліт (ушкодження всіх тканин пальця).

Клінічні ознаки залежать від форми панарицію.

При шкірній формі виникає ло­кальна зона гіперемії, болючість, невеликий набряк шкіри. При підшкірній формі палець дещо збільшений в розмірах за ра­хунок набряку, рухи в ньому обмежені, з'являється вираже­ний пульсуючий біль, через який хворі не сплять. Спостері­гають підвищення температури, лейкоцитоз. При кістковій форм і панарицію в початковій стадії захворювання клінічні ознаки такі ж, як і при підшкірній формі. Надалі уражена фаланга набуває колбоподібної і форми. Рентгенологічне визначають кістко­ву деструкцію. При суглобовій формі палець набуває веретеноподібної форми, з'являється гіперемія шкіри.

При сухожильній формі палець набряк­лий, напівзігнутий, по ходу сухожилля спостерігають виражену болючість. При спробі і розігнути палець біль посилюється. При пароніхії навколонігтьовий валик набряклий, гіперемований, болючий. В пізніх стадіях при і натискуванні на валик з-під нього виділяється гній. При піднігтьовому панариції в ділянці нігтьової фаланги з'являється виражений біль, під нігтем просвічується гнійний вміст. При пандактиліті спостерігають гнійне запалення усього пальця, з'являються гнійні нориці, палець деформується, збільшується в об'ємі, набряклий, шкіра потовщена і ущільнена, рухи в пальці відсутні.

Лікування. У початкових стадіях панарицію можна проводити консервативне лікування (УВЧ, ультразвукове опромінення). Широко застосову­ють ванночки з розчином марганцевокислого калію, 10% розчином хлориду натрію або 4% розчином бікарбонату натрію, але ефективність їх низька. Неї слід застосовувати зігрівальні компреси, тим більше з мазями на жировій; основі. Більш виправдана місцева гіпотермія хлоретилом з наступним накладанням напівспиртових або волого-висихаючих пов'язок (з антибіотиком таї 20% розчином димексиду, 0,5% розчином хлоргекседину й ін.). Крім цього, необхідно призначити протизапальні засоби (бутадіон, месулід), антибіотики. Досить ефективним є внутрішньовенне регіонарне введення антибіотиків. Їх вводять у вену під джгутом, накладеним на нижню третину плеча. Після введення антибіотика джгут утримують 20-30 хв.

Місцеву антибактеріальну терапію можна проводити за допомогою електрофорезу, ефективність її підвищується при додаванні протеолітичних ферментів (трипсин, хемопсин). Загальна антибіотикотерапія показана при дисемінації інфекції за межі пальців (наявності лімфаденіту, лімфангіїту та ін. Слід зазначити, що пероральне застосування антибіотиків не дає необхідного лікувального ефекту. На жаль більшість хворих звертаються за медичною допомогою з гнійно-некротичним процесом - тоді, коли необхідно проводити вже хірургічне втручання. Метою операції при панариції є видалення гнійного ексудату, висічення нежиттєздатних тканин і попередження генералізації процесу.

При шкірній формі висікають ділянку змертвілого епідермісу. Іноді при цьому виявляють норицевий хід у підшкірну клітковину (панарицій у формі “запонки"). В цих випадках лікування проводять так, як при підшкірному панарицію.

При підшкірній формі панарицію проводять анестезію за - Оберстом-Лукашевичем. Розріз шкіри роблять вздовж через осередок запалення, видаляють некротичні тканини, вводять гумовий випускник і використовують мазі на гідрофільній основі. Тільки їх відсутність може виправдати в цих умовах зас­тосування розчинів антисептиків і гіпертонічного розчину хлориду натрію. Іноді після видалення некротичних тканин на рану накладають глухий шов.

При кістковій, суглобовій і сухожильній формах панарицію після анестезії проводять два розрізи по бокових поверхнях пальця. Ці розрізи поєднують з видаленням некротичних тканин і наступним лікуванням, як при гнійних ранах. При локалізації процесу на нігтьовій фаланзі розріз роблять за формою ключки. Повне розсікання тканин за формою "риб'ячого рота" не проводять, оскільки розвивається деформація пальця з наступним порушенням функції.

При пароніхії в перші дні застосовують ванночки з перманганатом калію, спиртові компреси, змазування йодом. При неефективності - скальпелем надсікають нігтьовий валик на всій довжині по нігтьовій пластинці і проводять дренування. При пандактиліті, що не піддається лікуванню, ампу­тують палець.

Після завершення операції при невеликих нагнійних процесах пальців на рану накладають пов'язки з мазями на гідрофільній основі (левомеколь, діоксиколь, 5% діоксинова мазь і ін.). При глибоких панариціях (сухожильний, суглобовий, кістковий, пандактиліт) рани дренують гумовими смужками або трубками. Не слід використовувати турунди, які швидко втрачають свою дію і починають перешкоджати відтоку ранового вмісту. Після затихання гострого запалення, гумові смужки або трубки видаляють і подальше загоє­ння рани відбувається під пов'язкою.

У післяопераційному періоді, до моменту очищення рани, перев'язки про­водять кожного дня. Для полегшення заміни сухих пов'язок їх необхідно розмочувати, користуючись теплими ванночками з мийними засобами і анти­септиками. Для очищення рани і оцінки її стану використовують такі анти­септики: (0,5% розчин хлоргексидину, 3% розчин пероксиду водню, 0,1% розчин лактату етакридину та ін. Оцінку стану гнійно-запального процесу і рани проводить тільки хірург. З переходом ранового процесу в фазу регенерації місцеве лікування рани проводять за загальними принципами. У цих випадках немає необхідності в іммобілізації пальців, кінцівки, проводять ЛФК, фізіотерапевтичне лікування.

При проведенні профілактики нагнійних процесів пальців і кисті необхідно звертати серйозну увагу на мікротравми і їх лікування. Особливу роль у профілактиці відіграє первинна хірургічна обробка ран, мікротравм, захист рук від них (рукавички), догляд за станом шкіри.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 422 | Нарушение авторских прав