АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ІV. ПРОВЕДЕННЯ ПАЛЬПАТОРНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЩИТОВИДНОЇ ЗАЛОЗИ, ОЦІНКА ОТРИМАНИХ ДАНИХ.

Перед пальпацією щитовидної залози повинні бути використані елементи комунікативних навичок: Стандартний алгоритм збору скарг та анамнезу та стандартний алгоритм фізикального обстеження і проведення лікарських маніпуляцій.

В нормі щитовидної залози при огляді не видно, однак перешийок її доступний для пальпування. Відомо кілька прийомів пальпації щитовидної залози. Рекомендуємо обмацувати залозу наступним чином. Спочатку лікар, ставши перед хворим, лівою рукою фіксує його шию, а долоню правої руки кладе подовжньо, пальцями вгору на передню поверхню шиї, намацує щитовидний хрящ і просить хворого злегка підняти голову вгору. Потім, ковзаючи пальцями вниз по поверхні щитовидного хряща і далі по дужці персневидного хряща, безпосередньо під нею знаходить поперечно лежачий валик перешийка щитовидної залози (рис. 1a).

Перекочуючись кінчиками пальців через перешийок, визначає його ширину, консистенцію, рухливість при ковтанні. Після цього в борознах, утворених бічними поверхнями щитовидного хряща і внутрішніми краями кивальних м'язів, безпосередньо над верхнім краєм перешийка намагаємося намацати бічні частки залози. Пальпують зімкнутими кінчиками вказівного, середнього та безіменного пальців правої руки спочатку з одного боку, а потім - з іншого. Напрямок пальпації - від щитовидного хряща до кивального м'яза (рис. 1б).

Для зручності пальпації можна натиснути лівою рукою на щитовидний хрящ з протилежного боку. Якщо бічні частки пальпуються, визначають їх властивості: розміри, форму, щільність і однорідність консистенції, ступінь рухливості при пальпації, наявність хворобливості і спаяності зі шкірою та навколишніми тканинами.

Описаний метод пальпації щитовидної залози бажано поєднувати з наступним прийомом.

Лікар, вставши позаду хворого, охоплює його шию обома долонями так, щоб великі пальці знаходилися на її задній поверхні, а інші лежали на передній поверхні. Потім середніми пальцями обох рук нижче щитовидного хряща знаходить перешийок залози і, перекочуючись через нього в поздовжньому напрямку, проводять пальпацію (рис. 2а). Після цього кінчиками двох-трьох пальців намагаються одночасно з обох сторін намацати бічні частки, пальпують в напрямку від щитовидного хряща до кивального м'язу (рис. 2б).

Щоб визначити ступінь рухомості щитовидної залози, лікар, з'єднавши кінці середніх пальців під щитовидним хрящем, просить хворого набрати в рот води і зробити ковток. Щитовидна залоза зміщується при ковтанні вгору, проходить під середніми пальцями лікаря і таким чином пальпують. Даний прийом дозволяє також пропальпувати залозу при її загрудинному розташуванні.

У нормі при пальпації щитовидної залози бічні частки її не визначаються, а перешийок прощупується у вигляді поперечно лежачого, гладкого, безболісного валика щільноеластичної однорідної консистенції. Ширина перешийка не перевищує ширину середнього пальця руки. Залоза не спаяна з шкірою і навколишніми тканинами, легко зміщується при ковтанні.

Збільшення щитовидної залози називається зобом. Виділяють п'ять ступенів зоба:

I. залоза візуально не визначається, однак перешийок її розширений, потовщений і чітко пальпуються бічні частки залози;

II. помірно збільшена залоза стає помітною при ковтанні;

III. збільшена залоза згладжує контури передньої поверхні шиї та заповнює яремну ямку ("товста шия");

IV. значно збільшена залоза виходить за зовнішні краї кивального м'яза і за межі яремної вирізки грудини, змінюючи конфігурацію шиї;

V. різко виражене збільшення залози призводить до значної деформації шиї і спотворення її контурів.

Збільшення розмірів щитовидної залози спостерігається при тиреотоксикозі (базедова хвороба, або хвороба Грайвса), тиреоїдиті і пухлинному ураженні. У хворих тиреотоксикозом щитовидна залоза збільшується рівномірно або переважно збільшується одна з її часток. Однак залоза при цьому зберігає нормальну консистенцію, не спаяна з шкірою і навколишніми тканинами, рухома та безболісна.

При тиреоїдиті залоза збільшується нерівномірно, стає щільною, болючою, шкіра може бути гиперемійованою, гарячою на дотик. У хворих на рак щитовидної залози в товщі її пальпуються щільні вузлуваті або горбисті утвори, спаяні з шкірою, проростають в навколишні тканини і не зміщується при ковтанні. При цьому змінюється голос і з'являється утруднене із шумним вдихом дихання.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 390 | Нарушение авторских прав