АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Анаеробна інфекція. Характеристика ознак анаеробної гангрени

Ключове слово терміну анаеробна інфекція – “анаероб”

утворилося внаслідок поєднання грецьких “an” (від’ємний

префікс), “aer” (повітря), з “bios” (життя) і буквально

перекладається як “життя без повітря”. Синоніми: газова

гангрена, злоякісний набряк, блискавична гангрена, коричнева

флегмона та ін. Анаеробна інфекція – грізна ранова інфекція,

яка спричиняється патогенними анаеробами та характеризується

швидким початком і розповсюдженням некрозу тканин, їх

розпадом, зазвичай з утворенням газів, загальною інтоксикацією

та відсутністю класичних запальних явищ. Класичні форми

анаеробної інфекції спричиняються клостридіями. Цей рід

містить 150 грам - позитивних анаеробних бактерій, які

приймають участь у розкладанні органічних залишків і коло -

обігу речовин у природі. Природним резервуаром цих бактерій є

кишківник тварин, особливо травоїдних. Здобрювання полів,

випас худоби і загалом господарська діяльність людини,

сприяють широкому розповсюдженню збудників анаеробної

інфекції, спори яких постійно знаходяться у землі, пилюці, воді,

продуктах харчування, на шкірі та одязі людини. Збудники –

анаероби вегетують у шлунку, тонкій і товстій кишках людини,

у піхві жінок. Як встановлено сучасними дослідженнями,

анаероби – головні патогени, які заселяють дихальні шляхи,

шлунково – кишковий і жіночий статевий тракт. З їх

обов’язковою участю протікають аспіраційні пневмонії, легеневі

та внутрішньочеревинні абсцеси, належки, кусані рани та інші

процеси. Екзогенне інфікування здійснюється спорами, але є

можливим і механізм аутоінфікування, тобто занесення

збудників з місць природного існування в організмі (біотопів) в

зону пошкодження, інтенсивного запалення, що емпірично

підтвердили хірурги минулого.

Розрізняють наступні види анаеробної інфекції: анаеробна

клостридіальна інфекція (збудниками є анаеробні споротворні

мікроорганізми роду Clostridium) та анаеробну

неклостридіальну інфекцію (збудниками є анаеробні

неспоротворні мікроорганізми).

Анаероби клостридіальної групи відіграють особливу роль у

виникненні акушерсько – гінекологічної інфекції, флегмон

порожнини рота, перітонзилярних і парафарингеальних

абсцесів, флегмон анатомічних просторів шиї, медіастинітів,

при опіках.

Джерелом анаеробної клостридіальної інфекції є травний канал (головним чином товста кишка) людини і тварин, де вони мешкають у вегетативній формі, як сапрофіти. Із спорожненням клостридії попадають в оточуюче середовище і там існують переважно у вигляді довгоживучих спор. Зустрічаються в ґрунті на глибині до 1 м, особливо удобреному фекаліями та впродовж залізних смуг, пилюці, на шкірі, волоссі, одязі, білизні. Клостридії виділяють із травного каналу 25-30% здорових людей, їх виявляють на шкірі 44% пацієнтів шпиталів

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 770 | Нарушение авторских прав