АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Дитячий травматизм, його види, ступені. Профілактика дитячого травматизму.

Травма (від грец. Trauma) - це пошкодження організму, викликане впливом зовнішнього середовища. Дитяча травма - це пошкодження організму, що розвивається людини, який найменш навчений опору такого роду нещасть.

Травмами займається самостійна науково-практична дисципліна - травматологія.

У нашій країні до цих пір не існує єдиної класифікації дитячого травматизму. Багато фахівців пропонують класифікацію на основі дослідження причин травматизму у дітей, називаючи 7 основних:

1. Безпечність дорослих - поведінка людини, який передбачає, що може бути нещастя, але помилково вважає, що воно не відбудеться (до 45% всіх випадків). У присутності дорослих сталося 98,7% всіх автотравм. У 78,9% випадків дитина отримала травму вдома, причому в 44% випадків це відбулося у присутності родичів. 23,4% всіх випадків асфіксій буває у дітей у віці до року явно через безтурботність дорослих: аспірація сригнувшей їжею, притиснення немовляти до тіла дорослого під час сну в одному ліжку, закриття дихальних отворів м'якими іграшками. Халатність дорослих - невиконання або неналежне виконання посадовою особою своїх обов'язків (у середньому 8,5%).

2. Недисциплінованість дітей (понад 25% випадків).

3. Нещасні випадки - події, викликані чинниками, що знаходяться поза людським контролем, або непередбачені, в яких ніхто не винен (наприклад, удар блискавки). До таких ситуацій відноситься не більше 2% випадків.

4. Вбивства (приблизно 4,5%) - частіше страждають діти до року.

5. Вбивства (приблизно 4,5%) - частіше страждають у діти до року.

7. Інші причини (10% випадків).

Проведені соціально-психологічні дослідження дітей показали, що смертельні випадки частіше (більше 75%) зустрічаються у дітей з низькою успішністю, з негативним ставленням до навчання та громадській роботі, 70% дітей мали слабкий тип нервової системи, 15% дітей - рухову загальмованість.

Травматологія дитячого віку має деякі особливості, які істотно відрізняють її від травматології дорослих. Насамперед, це особливості структури дитячого травматизму, тобто обставин і чинників травм. Розрізняють такі види дитячого травматизму: шкільний (тотожний виробничому травматизму у дорослих); спортивний; вуличний; побутовий; пологовий.

У дітей 75 % випадків ушкоджень припадає на побутовий травматизм. У дорослих немає такого виду ушкоджень, як шкільні травми, а є виробничий травматизм. Пологовий травматизм трапляється під час пологів. У структурі пологового дитячого травматизму перше місце за частотою виявленості посідає черепно-мозкова травма; друге - переломи кінцівок, з них на частку ключиці припадає 50 %; третє - ушкодження периферичної нервової системи (парези, паралічі); четверте - спінальна травма; п’яте - ушкодження внутрішніх органів.

Другою особливістю травматології дитячого віку є кореляція причинно-наслідкових зв’язків ушкоджень із віком дитини. У новонароджених трапляються такі ушкодження, яких не буває у більш дорослих дітей. Наприклад, внаслідок проходження пологовими шляхами виникають кефалгематома (субперіостальна гематома), пологова пухлина (набряк підшкірно-жирової клітковини).

У дітей віком до 3 років переважає побутова травма, найчастіше - опіки, які у цьому віці становлять 30 %. У дошкільнят також переважає побутова травма, але вона здебільшого обумовлена падінням. У дітей шкільного віку з однаковою частотою трапляються побутова та вулична травми.

Третьою особливістю травматології дитячого віку є кореляція характеру ушкоджень із морфофункціональними особливостями. Наприклад, переломи по зоні росту (епіфізеолізи, апофізеолізи, метаепіфізеолізи) спостерігаються лише в дитячому віці, бо зони росту є і функціонують лише у дітей. Типові переломи діафізів кісток передпліччя, які порівнюють з надломленою вербовою гілкою (кутове змщення уламків з частковою неперервністю кістки у зоні компресії) трапляється тільки у дітей, що обумовлено еластичністю кісток та окістя, внаслідок чого перелом є неповним.

Четверта особливість - кореляція проявів та перебігу ушкоджень із морфофункціональними особливостями дитини. Ця особливість характерна для усіх видів травм у дітей. Зокрема, внаслідок рясної васкуляризації ушкодження завжди супроводжуються значним набряком і гематомою; у зв’язку з незрілістю центральної нервової системи, рецепторного апарату у дітей часто спостерігається травматичний шок, а при значних опіках фаза опікового шоку скорочена.

П’ятою особливістю травматології дитячого віку є пріоритет ощадливих підходів у діагностиці й лікуванні. У дитини ніколи навмисно не виявляють такі симптоми переломів, як крепітація та патологічна рухливість; завжди при інших рівних умовах віддають перевагу консервативним методам лікування, а якщо й оперують, то використовують найменш травматичні способи.

Шоста особливість дитячої травматології - виникнення набутих вад розвитку внаслідок ушкодження незрілих структур. Таких наслідків при травмах у дорослих не буває. Тільки у дітей ушкодження зон росту може призвести у подальшому до порушення функції цих зон (повного або часткового), виникнення деформацій та вкорочень кінцівок й інвалідизації.

Друга класифікація поділяє всі випадки в залежності від місця отримання травми [19, 123-124]:

1. Побутовий, або домашній травматизм (до 60% випадків). До структури побутового травматизму входять такі причини, як опіки, вбивства, самогубства, різні травми опорно-рухового апарату (включаючи випадання з вікон, падіння в сходові прольоти, з даху, з балконів), отруєння, асфіксія, укуси тварин і утоплення.

У структурі причин первинної інвалідності в дитинстві побутовий травматизм становить близько 6%. Найбільш частою причиною інвалідності в дитинстві є вогнепальні та осколкові поранення (40%), травма ока (22%). Втрата зору і пальців рук стали підставою встановлення інвалідності в 50% випадків.

2. Вуличний травматизм (до 25% випадків). Найбільш частою причиною вуличних травм у дітей є падіння з висоти (до 28%, включаючи падіння з дерев, парканів, дахів, гаражів та погребів); на рівному місці - 20%, з крижаної гірки - 11%, з гойдалки - 9,5 % і у відкриті люки - до 1,5%.

3. Транспортний травматизм становить до 24,5% від усіх причин вуличного травматизму. Причиною транспортної травми в 44% випадків є раптова поява дитини на проїжджій частині перед близько транспортом, що йде (недисциплінованість дітей), в 10% випадків - недостатній нагляд з боку батьків, у 9% - гра на проїжджій частині дороги, в 5,5% - випадання з рухомого транспорту і в менш 1% випадків - їзда дітей на підніжках і зовнішніх виступах, близько 1% - з вини водіїв транспорту.

4. Дорожньо-транспортні пригоди (ДТП) дають до 25% смертельних випадків. При цьому в 20% випадків причиною ДТП став перехід дитини в недозволеному місці, в 9% - порушення водієм правил ДТП, в 4,5% - гра на залізничному полотні, в 4,5% - катання на поїздах, трамваях, в 2, 6% наїзд у дворі на коляску і в 2,6% - наїзд на своїх дітей.

5. Діти від ДТП частіше гинули не через тяжкість пошкоджень, а через невчасність надання першої медичної допомоги. Так, в 67% випадків діти гинули на місці події, 31% - в стаціонарі і 2% - під час транспортування. Лише в 55% була відзначена правильна діагностика стану дитини в стаціонарі. Помилки в діагностиці вели до помилок у лікуванні, що, у свою чергу, зумовило несприятливий результат травми.

Шкільний травматизм на увазі травми, отримані в спортзалі на уроках фізичної культури, навчальному класі на перервах і на уроках праці, хімії, фізики (2%). При розгляді шкільних травм за характером пошкодження виявилося, що найбільше було поверхневих ушкоджень (ударів, саден, гематом і ін) - 64,7%. Смертельні випадки шкільного травматизму вкрай рідкісні. І взагалі в 77% випадків діти шкільного віку отримують травми за межами стін школи, наприклад пропускаючи заняття по хворобі, при цьому більшість травм було отримано на вулиці (у 93% випадків).

6. Травматизм у дошкільних установах (до 1%).

7. Спортивний травматизм (до 10%).

8. Травматизм у лікувально-оздоровчих закладах (у тому числі родової).

Родова травма в останні роки набула загрозливого характеру. Щорічно з 10000 новонароджених в Томській області понад 700 гинуть з різних причин, з них близько 480 - мертвонароджені, викидні, 80 - гинуть безпосередньо при пологах і 170 - у віці до року. 96% дітей при народженні мають оцінку нижче 10 балів (норма) за Міжнародною шкалою Апгар-Аршанского функціональної зрілості дитини і мають відхилення у фізичному розвитку. Багато хто з тих, хто зумів адаптуватися до своїх травм, все ж отримують інвалідність з дитинства (наприклад, діти з дитячим церебральним паралічем, епілепсією, вродженими формами сліпоти, глухоти, німоти, вадами серця та ін.)

9. Інші причини (близько 2% всіх випадків) або нещасні випадки м(Утоплення, отруєння та ін.)

1.3. Заходи, спрямовані на зниження дитячого травматизму

Для того, щоб показати, яким чином первинні і вторинні профілактичні заходи як окремо, так і в комбінації, застосовують з метою контролю дитячого травматизму, наявні фактичні дані представлені за такими розділами: - Навчання і вироблення відповідних навичок; - Пропаганда використання засобів безпеки; - Надання підтримки шляхом домашніх відвідувань; - Корекція умов навколишнього середовища; - Підвищення безпеки предметів споживання; - Законодавчі й адміністративні заходи, а також контроль за їх виконанням; - Експериментальні програми на рівні місцевих громад.

Цілеспрямована, регулярна профілактика травматизму в початковій школі, із застосуванням різних методів навчання, сприяє зниженню травматизму у дітей.

1. Пропозиції по рівню навчання. Травматизм, особливо правил дорожнього руху викладати окремим предметом на всіх рівнях навчання.

2. Пропозиції за формами навчання. Використовувати в основному ігрову форму, за допомогою сучасних засобів навчання.

3. Пропозиції щодо організації безпеки освітніх установ. В освітніх закладах, що знаходяться біля транспортної магістралі, обладнати проїжджу частину «лежачими поліцейськими». В освітніх закладах, що знаходяться усередині мікрорайону, поставити огорожу. Обов'язково обладнати знаками дороги біля школи.

4. Пропозиції по матеріально-технічному та нормативно-правового забезпечення. В основному, пропозиції зводяться до вимоги посилення покарань водіїв за порушення правил дорожнього руху та оснащення шкіл тренажерами.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 1397 | Нарушение авторских прав