АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Закриті травми черепа і головного мозку. Причини, види. Здавлювання головного мозку, ознаки.

До закритих ЧМТ належать струс головного мозку (легкі та виразні клінічні прояви); забій головного мозку (легкий, середньої тяжкості, тяжкий); стиснення головного мозку.

Симптоми закритої ЧМТ можуть бути загальними (загальномозковими) та місцевими (вогнищевими). Загальномозкові симптоми такі: непритомність, після виходу зі стану непритомності хворі скаржаться на біль голови, блювання, запаморочення, оглушеність; пульс сповільнений (брадикардія). Вогнищеві симптоми різні: параліч, парези, порушення чутливості, зору. Глибина непритомності та її тривалість дають змогу розрізняти такі стани свідомості при травмах черепа: оглушення (помірне, глибоке), сопор, кома (помірна, глибока), кома запорогова.

Причиною черепномозкової травми є пряма травма (удар по голові тяж­ким предметом, удар головою до предмета, падіння на голову) Ступінь ушко­дження головного мозку залежить від площини, напрямку дії сили, її швид­кості та величини При всіх черепномозкових пошкодженнях виникає особлива і швидка реакція мозкової тканини на травму, яка проявляється 1) пору­шенням кровообігу; 2) підвищенням внутрішньочерепного венозного тиску;3) розвитком мозкового набряку та набуханням мозкової речовини

Стиснення головного мозку спостерігається значно рідше, проте пере­бігає тяжко і у більшості випадків потребує оперативного втручання Вини­кає в основному внаслідок внутрішньочерепного крововиливу - епідурального (над твердою мозковою оболонкою), субдурального (під тверду мозко­ву оболонку), субарахноі'дального "(під м'яку мозкову оболонку) або інтрацеребрального (при гіпертонічній хворобі). Крововилив у череп об'ємом 30-40 мл викликає уже ознаки стиснення мозку. Найчастіше джерелом кро­вовиливу є a meningea media (80%), в інших випадках - гілки сонної артерії, яремна вена Патологічні зміни зводяться до клініки поступового стиснення мозку за рахунок наростаючої гематоми і набряку мозку.

Клінічні ознаки стиснення мозку досить своєрідні, інколи розвивають­ся через декілька годин після так званого "світлого проміжку" Хворий у цей час може почувати себе цілком задовільно, добре орієнтуватись і чітко відповідати на запитання Тривалість "світлого проміжку" залежить від локалі­зації кровотечі' у разі епідуральної гематоми він буває коротким (від 1-2 до 48 год) У разі субдуральної або субарахноїдальної кровотечі він може три­вати декілька діб Після цього у потерпілого з'являються ознаки стиснення мозку сильний головний біль, блювання, збудження, галюцинації, марення З часом хворий втрачає свідомість і розвивається церебральна кома У перебізі стиснення мозку можна виділити три стадії 1) початкову; 2) повного розвитку хвороби; 3) паралітичну Вся клінічна картина складається з по­ступового розвитку загальномозкових і вогнищевих ознак

При диференційній діагностиці між різними видами гематом велике зна­чення мають клінічні ознаки і показники спинномозкової пункції

При епідуральній гематомі втрата свідомості настає досить швидко, збільшується спинномозковий тиск При субдуральній гематомі спостеріга­ють більш тривалий "світлий проміжок", при спинномозковій пункції виявляють у лікворі кров. При субарахноїдальній гематомі може зовсім не бути втрати свідомості, проте в лікворі виявляють значну кількість крові.

З наростанням загальномозкових ознак більш яскраво починають про­являтись вогнищеві симптоми стиснення мозку: парези, паралічі черепно-мозкових нервів (анізокорія, звуження або розширення зіниць, косоокість та ін.), мускулатури кінцівок (епілептоподібні судоми та ін.). Розвиток стовбу­рових ознак (порушення дихання, серцево-судинної діяльності, ковтання) свідчить про запущеність і тяжкість хвороби.

Уточнити локалізацію гематоми та спостерігати за динамікою її пере­бігу можна за допомогою ехоенцефалографії, комп'ютерної томографії (магніто-резонансної), вимірювання тиску спинномозкової рідини.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 789 | Нарушение авторских прав