АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. М.І. ПИРОГОВА

“Затверджено”

на методичній нараді

кафедри клінічної фармації

і клінічної фармакології

Завідувач кафедри

______проф. Яковлева О.О.

«___»___________20___р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ

Вінниця – 2012

1. Актуальність теми:

Полігіповітамінози розповсюджені в усьому світі, не мають сезонних та географічних обмежень, а той же час поєднуються із низькою грамотністю населення відносно цієї проблеми. Дефіцит вітамінів в організмі населення досягає 30-50% по окремим вітамінам.

- В США до 40-60% населення постійно або періодично приймають вітаміни.

- в США витрачається 1,3-1,7 мільярдів доларів в рік

- 20 % населення Росії (30 млн.) приймає вітаміни, причому 10 млн. – вітамінні комплекси, 20 млн. - монотерапію або в холодний сезон

- Ризик передозування не існує із-за малих доз в комбінованих препаратах

МЕТА: навчити студентів теоретичному та практичному порозумінню сучасної тактики фармакотерапії полігіповітамінозів

Конкретні цілі:

- Студенти повинні розуміти ситуацію погіршення якісного складу нутрієнтів харчування як світову проблему

- Студенти повинні засвоїти діагностичні критерії гіповітамінозів

- Вміти відрізняти прояви гіповітамінозів для жиро- та водорозчинних гіповітамінозів

- Студенти повинні відрізняти чинники первинних та вторинних гіповітамінозів

- Необхідно знати чинники збільшеної потреби в вітамінах

- Вміти визначати загрозливі симптоми при гіповітамінозах

- Вміти надати невідкладну допомогу при загрозливих симптомах

- Вміти проводити профілактичну корекцію харчування та фармакотерапію вітамінами (як моно- або комплексними препаратами)

- Розуміти результати позитивної та негативної взаємодії в комбінованих препаратах вітамінів та мінералів і мікроелементів

- Вміти надати допомогу при небажаних реакціях від прийому препаратів вітамінів

- Вміти виписати рецепти на окремі вітаміни

2. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція).

3. Організація змісту навчального матеріалу.

План і організаційна структура заняття (90 хв.)

5. Методика організації навчального процесу на практичному (семінарському) занятті.

5.1. Підготовчий етап - 35 хв.

Ознайомити студентів з конкретними цілями та планом заняття:

5.1.1. Чинники первинних гіповітамінозів: дефіцит харчових нутрієнтів, технологічна обробка їжі температурними режимами, хімічне агресивне зовнішнє середовище

5.1.2. Чинники вторинних гіповітамінозів:

- медикаментозні впливи

- фізіологічні стани із збільшенням потреби

- вагітність та лактація

- важка фізична праця

- похилий вік

- штучне годування

5.1.3. Патологічні стани із збільшеною потребою у вітамінах:

- алкоголізм, наркоманія, паління

- цукровий діабет, гіпотиреоз

- хірургічне втручання, стреси

- хвороби ШКТ

ВЗАЄМОДІЯ ВІТАМІНІВ ІЗ ЛІКАМИ

a. Фактори ризику негативної взаємодії виникають у пацієнтів із хронічним запаленням, хронічними хворобами, які приймають велику кількість лікарських засобів, особливо із вузьким терапевтичним вікном.

b. Генетичні варіанти метаболізму ліків у хворих.

c. Порушення органів екскреції

d. Якісний та кількісний дисбаланс харчування.

e. Небажані наслідки взаємодії виникають у 3-5% випадків від 2-5 препаратів, але ризик зростає: при збільшенні від 5 препаратів, у віці старше 65 років, при ХНН.

ХАРАКТЕРИСТИКИ ОКРЕМИХ ВІТАМІНІВ

В І Т А М І Н С - аскорбінова кислота.

Кристалічна кислота була знайдена в 1927 році (Сент-Дьєрді).

Водорозчинний вітамін, не синтезується в організмі людини (тварини. навпаки, вміють його синтезувати, коза, наприклад, до 14 г на добу).

Тому необхідно поповнення в добових дозах:

- для здорової людини = 70-100 мг

- для спортсменів = 159-200 мг

- вагітним та при лактації = 120-150 мг

- при інфекційних захворюваннях = 500-2000 мг

ФІЗІОЛОГІЯ: регуляція окислювальних процесів, антиоксидант (транспорт водню), покращує засвоєння глюкози, накопичення глікогену в печінці, приймає участь в синтезі тетрагідрофолієвої кислоти, пригнічує гіалорунідазу (нормалізує функції капілярів), нормалізує колоїдний стан міжклітинної речовини, активує протеолітичні ферменти, покращує детоксикацію печінки, обмін холестерину, синтез протромбіну. Збільшує секрецію жовчі та ферментів підшлункової залози. Імуномодулятор – збільшує синтез IgM, IgA, інтерферонів. активує фагоцитоз, гальмує вихід гістаміну, медіаторів запалення.

КЛІНІКА ГІПОВІТАМІНОЗУ: зниження активності, імунітету, підвищена чутливість до холоду, сонливість. анемія; через 3-6 місяців – ознаки цинги з набряком ясен, кровоточивість, випадіння зубів, висипка та синці, «гусяча шкіра», навіть до геморагічного інсульту.

ФАКТОРИ РИЗИКУ: ПАЛІННЯ!!!, алкоголізм, лихоманка, професійні шкідливості, хвороби ШКТ, дефіцит нутриєнтів серед овочів-фруктів, важка фізична праця, вагітність, прийом аспірину та АБ, препаратів хінолінів, хлорид кальцію, ГКС.

ПОБІЧНІ РЕАКЦІЇ: збільшення тромбоутворення, тромбоцитоз, АГ, утворення оксалатних каменців, порушення обміну міді, цинку, збудження, інсомнія, гіперглікемія, лейкоцитоз, ураження нирок та серця, у великих дозах - проантиоксидант.

ПРОТИПОКАЗАННЯ: оксалатний діатез, тромбози в анамнезі, тромбофлебіти, цукровий діабет, індивідуальна реакція.

ВЗАЄМОДІЯ: збільшує концентрацію бензилпеніциліну, тетрациклінів, саліцилатів, кліренс етанолу, всмоктування заліза; зменшує ефект оральних контрацептивів, антикоагуляційний ефект кумаринів.

Максимальний вміст в продуктах: обліпиха, перець болгарський, червона горобина, капуста, укроп, шипшина, цитрусові, смородина.

ТІАМІН (Вітамін В₁).

Структурна формула знайдена у 1935 році.

ФІЗІОЛОГІЯ: входить до складу ферментів, що необхідні для нормалізації функцій нервової системи, сприяє переходу вуглеводів у жири, взаємодіє з ацетилхоліном, покращує пам'ять та інтелект, збільшує імунний захист та секрецію шлункового соку.

КЛІНІКА ГІПОВІТАМІНОЗУ: поступове зменшення пам’яті, депресія, тремор, дратівливість, безсоння, плаксивість, зменшення апетиту, закрепи, болі в литкових м,язах, відчуття «мурашок», гіпотонія, тахікардія, максимальні ознаки – при хворобі Бері-Бері: порушення ходи та рухів, кахексія, набряки, тахікардія.

ФАКТОРИ РИЗИКУ: алкоголізм, надлишок вуглеводів, зловживання чаєм та кавою, дефіцит або надлишок білків, стреси, полярні кліматичні умови (холод або спека), вагітність, лактація, праця з хімічними агресорами, кишкові розлади з проносами, операції та опіки, цукровий діабет, прийом антибіотиків.

ПОКАЗАННЯ: захворювання нервової системи, поліневрити, радикуліти, отити, гайморит, нейродерміти, піодермія, фурункульоз, випадіння волосся, тиреотоксикоз.

ВЗАЄМОДІЯ: поєднання з вітамінами В₂ і В₃ руйнує вітамін В₁; з вітаміном В₆ пригнічується перехід вітаміну В₁ в активну форму; з вітаміном В₁₂ збільшується алергічна реакція на В₁.

МАКСИМАЛЬНИЙ ВМІСТ У ПРОДУКТАХ: зелений горошок, грецькі горіхи, дріжджі, крупи, зернята соняшника, м'ясо, риба та квасоля.

ПІРИДОКСИН (Вітамін В₆)

Відкритий у 1934 р. Сент-Дьорді.

ФІЗІОЛОГІЧНА РОЛЬ: пов’язана з участю у метаболізмі амінокислот ніацину та триптофану, засвоєнні ПНЖК.

КЛІНІЧНІ ПРОЯВИ ГІПОВІТАМІНОЗУ: сонливість, роздратованість, зниження апетиту, нудота, сухість шкіри, ангулярний стоматит та хейлит, запалення язика, кон’юнктивіти, поліневрити. У дітей можливі судоми, анемія, затримка росту, підвищена збудливість.

ФАКТОРИ РИЗИКУ ГІПОВІТАМІНОЗУ: дефіцит у продуктах харчування, фізичне навантаження, вагітність, надлишок білкової їжі, кишкові інфекції, прийом антибіотиків та сульфаніламідів, протизаплідних, протитуберкульозних ЛЗ, сульфаніламідів, при опроміненні.

ПОКАЗАННЯ: хвороби печінки, стреси, атеросклероз, анемія, токсикоз при вагітності, антацидний гастрит, захворювання шкіри, безсоння, прийом антибіотиків.

МАКСИМАЛЬНИЙ ВМІСТ У ХАРЧОВИХ ПРОДУКТАХ: білі гриби, гусяче м'ясо, дріжджі, гречана крупа, крупа пшенична та ячна, кукурудза, куряче м'ясо, печінка, нирки, соя, томатна паста, квасоля, халва, часник.

ВЗАЄМОДІЯ: з вітаміном В₂ сприяє переходу В₆ в активну форму, з вітаміном В₁₂ – іон кобальту руйнує вітамін В₆; з магнієм сприяє його засвоєнню; з кальцієм та цинком – зменшує екскрецію кальцію та цинку з організму, естрогенвмісні контрацептиви викликають дефіцит піридоксину та вітаміну С.

МІЛЬГАМА (MILGAMMA): комплексний препарат вітаміну В₆ і активної форми вітаміну В₁ – бенфотіаміну (жиророзчинний дериват тіаміну). Переваги препарату полягають у тому, що, на противагу тіаміну, для бенфотіаміну не характерна кінетика насичення. В той час як водорозчинний тіамін абсорбується лише до низького рівня, біологічна доступність бенфотіаміну становить майже 100%. Крім цього, бенфотіамін затримується у тканинах на більш тривалий період.

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ: засіб для симптоматичної терапії захворювань нервової системи різного походження, невритів, невралгій, полінейропатій (діабетичної, алкогольної та ін.), міальгій, корінцевих синдромів, ретробульбарних невритів, герпетичних уражень (оперізуючий лишай), парези лицевого нерву, при системних неврологічних захворюваннях, зумовлених дефіцитом вітамінів групи В. Його дія пов’язана з впливом вітаміну В₆ у фосфорильованій формі як коензимом низки ферментів, які взаємодіють у загальному неокисному метаболізмі амінокислот. Через декарбоксилування вони залучаються до утворення фізіологічних амінів (адреналіну, гістаміну, серотоніну, допаміну, тираміну), через трансамінування – до анаболічних та катаболічних процесів обміну (наприклад, глутаматоксалоацетаттрансаміназа, глутаматпіруват-трансаміназа, гама-аміномасляна кислота, альфакетоглютаратрансаміназа), а також різних процесів розщеплення та синтезу амінокислот.

НЕЙРОВІТАН (октотіамін, рибофлавін, піридоксину гідрохлорид, ціанокобаламін).

ПОКАЗАННЯ ДО ЗАСТОСУВАННЯ: неврити, поліневрити, діабетичні неврити, невралгії, ішіалгії, міжреберна невралгія, невралгії трійчастого нерва, парестезії, периферичні нейропаралічі, параліч лицевого нерва, артралгії та міалгії.

КСАНТИНОЛУ НІКОТИНАТ

ФІЗІОЛОГІЯ: розширює мозкові, коронарні, та периферичні кровоносні судини, поліпшує колатеральний та мозковий кровообіг, зменшує явища церебральної гіпоксії, поліпшує мікроциркуляцію у сітківці ока, знижує агрегацію тромбоцитів, поліпшує метаболічні процеси у мозковій тканині у післяопераційний період, посилює скорочення міокарда.

ПОКАЗАННЯ: облітеруючий атеросклероз судин нижніх кінцівок (переміжна кульгавість), хвороба Рейно, діабетична ангіопатія, ретинопатія, ангіоневропатія, тромбофлебіт, тромбоз і емболії кровоносних судин, мігрень, атеросклеротичні порушення мозкового кровообігу, післяопераційний період після видалення пухлин головного мозку, ЧМТ, хвороба Меньєра, трофічні виразки нижніх кінцівок, що погано загоюються.

ВЗАЄМОДІЯ: при сумісному застосуванні зі строфантином та гіпотензивними лікарськими засобами (бета-адреноблокаторами, симпатоміметиками. гангліоблокаторами, алкалоїдами ріжок, альфа-адреноблокаторами) контроль ефективності.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 596 | Нарушение авторских прав