АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

КОЛІБАКТЕРІОЗ ПТИЦІ

Колібактеріоз (колібацильоз, ешерихіоз, колісептицемія, коліінфекція) – інфекційне захворювання птиці, яке характеризується полісерозитами, дистрофічними і некротичними змінами в паренхіматозних органах та головному мозку.

Збудники колібактеріозу - патогенні штами кишкової палички Escherіchіa colі, що одержали назву ентеропатогенних серотипів. (Кишкова паличка була відкрита в 1885 році німецьким ученим Т.Ешеріхом (T.Escherіch). За існуючою класифікацією мікроорганізми відносяться до родини Enterobacterіaceae роду Escherіchіa.

Колібактеріоз у птахів найчастіше викликають E. colі серогруп: 01, 02, 08, 015, 026, 055, 078, 0111, 0115, 0119, 0141 і рідше інші серотипи.

Збудники хвороби з роду ешеріхій представлені трьома видами: E. colі, E. blattae, E. Adecarboxylata.

Ешеріхії являють собою бактерії розміром 1,5-3×0,5-0,8 мкм, спор не утворять, капсул не мають (крім серотипов 08, 09 і 0101), володіють рухливістю, по Граму фарбуються негативно. Вони не вимогливі до живильних середовищ і добре ростуть при рН 7,2-7,5. На щільних середовищах утворять соковиті сіро-білі колонії середнього (2-4 мм) чи дрібного (1-2 мм) розміру; на рідких середовищах дають змутніння й осад. Оптимальна температура росту 35-37⁰С, хоча можливий ріст при температурі від +4 до + 45⁰С. На середовищі Ендо кишкові палички (крім E. blattae) утворюють колонії червоного кольору з металевим блиском. Вони мають широкий набір ферментів: на білкових середовищах утворюють індол, відновлюють нітрити в нітрати, зброджують до кислоти і газу глюкозу, лактозу, мальтозу, ксилозу, рамнозу; згортають і пептонізують молоко; на лакмусовому папері викликають почервоніння.

Серед патогенних ешеріхій часто виявляють гемолітичні, а також продукуючі ентеротоксини та інші екзотоксини. При руйнуванні мікробних клітин звільняється термостабільний ендотоксин. Крім того, ешеріхії продукують комплекс ферментів: дезоксирибонуклеазу, гіалуронідазу, протеїнази, фосфатазу й інші ензими, що підсилюють дію токсинів.

E. colі мають складну антигенну будову: термостабільний О-антиген, зв'язаний з тілом мікробної клітини; групу К-антигенів, розташованих на поверхні мікробної оболонки. З них L-антиген є термолабільним, В-антиген відноситься до термостабільних, тоді як А-антиген є термостабільним і зустрічається в трьох капсульних О-групах (08, 09 і 0101). Ешеріхії, що мають К88, К99 і інші адгезивні антигени, здатні викликати ентеритну форму колібактеріозу (колідіареї). Крім того, кишкові палички мають джгутиковий (термолабільний) Н-антиген, що має 56 різновидів. Усі ешеріхії по О-антигену підрозділяються на 157 серогруп, з яких 30 – є патогенними для молодняку тварин та птахів.

Бактерії групи кишкової палички не стійкі до високої температури, при 60⁰С загибель їх настає через 15 хвилин, при 100⁰С - миттєво. Життєздатність кишкової палички при низьких температурах і в різних субстратах зовнішнього середовища вивчена недостатньо. У воді і ґрунті кишкова паличка може зберігатися кілька місяців. Звичайні дезинфікуючі речовини (фенол, формалін, сулема, їдкий натр, креолін, хлорне вапно й ін.) у загальноприйнятих розведеннях швидко убивають кишкову паличку.

Епізоотологія хвороби. E. coli належить до нормофлори кишечника людини і тварин, з яких лише 10-15% з них складають потенційно патогенні серотипи.

Колібактеріоз – це захворювання птиці всіх вікових груп, але найбільш сприйнятливим є молодняк до 120-добового віку і птахи у період початку несучості. Найчастіше хворіють кури, індики та качки. Основним джерелом інфекції є хвора та перехворіла птиця, яка виділяє збудника у навколишнє середовище зі слизом та послідом. Зараження відбувається через контаміновані збудником корми, повітряне середовище, воду, підстилку, предмети нагляду. Можливе перенесення збудника гризунами, дикими птахами, обслуговуючим персоналом, транспортом, тарою та іншими факторами передачі.

Зараження, як правило, відбувається аерогенним і аліментарним шляхами. Можлива (в деяких випадках) трансоваріальна передача збудника. Дуже важливе значення у виникненні колібактеріозу курчат перших днів життя має контамінація збудником шкаралупи інкубаційних яєць. По-перше, збудник в такому разі здатний потрапити у середину яйця через пори шкаралупи і викликати підвищену загибель ембріонів і вилуплення слабкого молодняка в інкубаційному періоді хвороби; по-друге, контамінована шкаралупа є джерелом забруднення повітря в інкубаторах, де курчата заражаються при виведенні аерогенно. Так в неблагополучних господарствах при недостатній дезинфекції інкубаційних яєць відбувається зараження до 12% виведених курчат.

Виникненню захворювання сприяють фактори, що знижують природну резистентність організму. Так частіше хворобу реєструють при утриманні птиці у приміщенні із збільшеним скупченням, при поганій вентиляції, при порушенні температурно-вологісного режиму, незбалансованому годуванні та інше.

Патогенез захворювання залежить від шляхів зараження. При аерогенному попаданні збудника первинні патологічні процеси локалізуються в органах дихання, при аліментарному – в шлунково-кишковому тракті. Мікроорганізми з адгезивними антигенами швидко колонізують слизові оболонки і розмножуються, утворюючи токсини. В подальшому збудники потрапляють в кров і заносяться в інші органи організму. При розмноженні в крові збудники виробляють токсини, в результаті чого порушується порозність судин, особливо серозних покривів, що супроводжується масивними серозними набряками, крововиливами та виходом за межі судин білку фібриногену і розвитком фібринозних полісерозитів.

Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період залежить від вірулентності збудника і резистентності макроорганізму і триває від декількох годин до 2-3 діб.

Кишкова паличка може викликати респіраторну, кишкову і геніальну форми захворювання, крім того, перебіг хвороби може бути гострим, під гострим та хронічним. Гострий (септичний) перебіг реєструють у курчат до 14-добового віку. Він характеризується загальним пригніченням, втратою апетиту, іноді нервовими явищами. Такий перебіг в 25-30% випадках закінчується загибеллю птиці на протязі декількох годин.

Респіраторна та кишкова форми розвиваються при під гострому та хронічному перерізі хвороби. Респіраторна форма характеризується кон’юнктивітами, хрипами, кашлем, витіканням ексудату з носових щілин, чханням. При кишковій формі колібактеріозу спостерігають профузні проноси, сильну зажду та інші симптоми розладів роботи шлунково-кишкового тракту. При геніальній формі у дорослої птиці відмічають зниження або припинення несучості, іноді запалення суглобів.

Патологоанатомічні зміни. При зовнішньому огляді птахів відмічають виснаження і відставання в рості і розвитку.

Серцева сорочка містить різну кількість серозно-фібрінозного або фібрінозно-казеозного ексудату. При цьому розвиваються спайки між листками перикарду за рахунок організації (заміщення сполучного тканинного) фібринозного ексудату. Міокард з ознаками зернистої дистрофії. Іноді реєструють некроз субепікардіальних ділянок міокарду[. Часто відмічають відкладання фібрину на поверхні печінки у вигляді суцільної плівки сірого кольору, яка легко відділяється. Сама печінка знаходиться в стані застійної гіперемії (або без неї) та дистрофії. Аналогічні відкладання фібрину знаходять також на поверхні капсули селезінки, серозних оболонок м’язового та залозистого шлунку, кишечника. Стінки повітроносних мішків осередково чи дифузно потовщені, непрозорі, в їх порожнинах мітиться різна кількість серозно-фібринозного ексудату, іноді казеозні маси сіруватого чи жовтуватого кольору. Зміни в легенях як правило обмежуються застійною гіперемією, рідше знаходять ділянки катаральної бронхопневмонії.

Нирки підвищено кровонаповнені. Як правило, в них розвивається зерниста дистрофія і некробіоз епітелію канальців.

В нервовій системі основні зміни виявляють в головному, рідше в спинному мозку. Гістологічно в цих відділах виявляють гострий негнійний енцефаломієліт лімфоцитарного типу в різному ступені вираження.

Захворювання курчат колісептицемією призводить до атрофії фабрицієвої бурси, до змін селезінки, яку в даному випадку характеризують як “септичну” селезінку.

При кишковій формі хвороби розвивається катаральне запалення слизової оболонки тонкого відділу кишечника. Така слизова набрякла, гіперемійована, пронизана краплинними крововиливами. Вміст кишечника рідкий, сірувато-білого кольору, з домішками великої кількості слизу, іноді в ньому знаходять кров. Часто розвивається катарально-геморагічний ентерит. В більшості випадків у трупів птиці реєструють геморагічне запалення сліпих кишок.

У дорослої птиці відмічають посиніння гребеня, сережок, застійну гіперемію шкіри та внутрішніх органів, фібринозне запалення суглобів, а також фібринозний сальпінгіт, іврит, атрофію яєчників та яйцеводу, пневмонії, аеросакуліти. Часто розвиваються жовтковий перитоніт (оваріо-сальпінгіт), який характеризується запаленням серозних оболонок очеревини та кишечника внаслідок потрапляння жовткових мас в черевну порожнину.

Діагноз на колібактеріоз встановлюють на підставі аналізу анамнестичних даних, епізоотологічного обстеження птахо господарства та прилеглих районів, клінічних ознак, результатів патологоанатомічного розтину та бактеріологічного дослідження патологічного матеріалу. Бактеріологічні дослідження проводять у відповідності з “Методичними вказівками з бактеріологічної діагностики колібактеріозу (ешерихіозу) тварин”.

Бактеріологічна діагностика колібактеріозу передбачає виділення чистої культури збудника, вивчення її морфологічних, тинкторіальних, культуральних і ферментативних властивостей з послідуючим визначенням патогенності виділених культур ешерихій та серологічної належності.

Для діагностики колібактеріозу птиці в лабораторію направляють свіжі трупи, а також не менше 5-6 хворих птахів з явними ознаками хвороби. Хвору птицю убивають в лабораторії, а матеріал піддають бактеріологічному дослідженню.

Одночасно з вивченням морфологічних, культуральних, ферментативних та патогенних культур ідентифікують ешерихій по О-антигену з метою визначення їх належності до ензоотичних серологічних варіантів. Однак слід мати на увазі, що культуру ешерихії, яка володіє патогенністю для білих мишей або для курчат, серологічній типізації не піддають. Серологічну О-групу збудників колібактеріозу визначають за допомогою біофабричного набору типоспецифічних аглютинуючих сироваток згідно з “Настановою...”

Бактериологічний діагноз на колібактеріоз птиці вважають встановленим при виділенні патогенних для курчат ешерихій з двох наступних органів: кістковий мозок, кров чи печінка; або при виділенні культур ешерихій, які належать до О-серогруп, які признані патогенними для даного виду птиці (тобто при типізації їх аглютинуючих О-колі-сироватками). При дослідженні патологічного матеріалу від птиці з господарства з відомим неблагополуччям по колібактеріозу ставлення біопроби або серотипізація культур на обов’язков.

При встановленні діагнозу необхідно мати на увазі наявність змішаного (асоційованого) перебігу колібактеріозу з респіраторними інфекціями, а також з пулорозом. При останніх, крім масових полісерозитів, властивих колібактеріозу, відмічають переважне ураження органів дихання: легень, носової порожнини, трахеї, а також очей. Такі ураження спостерігаються, коли разом з колібактеріозом реєструють респіраторний мікоплазмоз, інфекційний бронхіт, інфекційний ларинготрахеїт, аспергильоз. При змінному перерізі з пулорозом встановлюють ураження печінки, селезінки, шлунково-кишкового тракту.

Треба також мати на увазі, що колібактеріоз часто є вторинним захворюванням. Тому в усіх випадках при встановленні діагнозу на колібактеріоз необхідно виключити або встановити змішані інфекції проведенням додаткових лабораторних досліджень з метою виділення збудника можливого захворювання.

Диференціальна діагностика. При диференційній діагностиці колібактеріозу необхідно виключити пастерельоз, пулороз-тиф, мікоплазмоз, інфекційний бронхіт, інфекційний ларинготрахеїт, кокцидіоз та аспергильоз.

На відміну від колібактеріозу для пастерельозу характерна наявність осередкових некрозів в печінці, селезінці, шлунково-кишковому тракті. Крім того, при ензоотії пастерельозу частина птиці гине при гострому перерізі хвороби, для якого характерні геморагічний діагноз, катарально-геморагічний дуоденіт, численні вогнищеві некрози в печінці, чого не виявляють при колі септицемії.

При пулороз-тифі у молодняка відмічають збільшення селезінки в 2-3 рази, її гіперемію. В печінці знаходять міліарні вогнища некрозів. Реєструють також дифтеритичний тифліт та проктит, відсутні фібринозні полісерозити.

Респіраторний мікоплазмоз характеризується повільним розповсюдженням та хронічним перебігом. Для нього характерне переважне ураження органів дихання, відсутність запальних змін у кишечнику та фібринозних полісерозитів.

Інфекційний бронхіт відрізняється від колібактеріозу різким набряком власно слизової оболонки трахеї, відсутністю або слабкими змінами в легенях менш тяжким, переважно серозним аеросакулітом, ураженням нирок.

Інфекційний ларинготрахеїт характеризується наявністю фібринозних плівок та згустків крові в гортані та трахеї, крововиливами і різкою десквамацією епітелію слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, наявністю специфічних внутрішньоядерних включень в клітинах респіраторного епітелію.

При кокцидіозі виявляють геморагічне запалення та виразковість сліпих кишок. Крім того, часто спостерігають геморагічний ентерит з переваженим ураженням дванадцятипалої кишки і утворенням в слизовій оболонці сірих, круглих вогнищ, в котрих при мікроскопічному дослідженні виявляють ооцист еймерій.

При аспергильозі в легенях і повітроносних мішках реєструють вузликові ураження. Вузлики мають круглу форму, щільні, на розрізі мають пошарову будову. При гістологічному дослідженні вузлики мають специфічну будову.

Лікування. З лікувальних препаратів з кормом при колібактеріозі з успіхом застосовують наступні препарати: тетрациклін – 2 рази на день курам, індикан в дозі 20-50 мг на 1 кг маси птиці на протязі 3-5 днів; окситетрациклін, хлортетрациклін в тих же дозах; неоміцин курам та качкам по 50 мг на 1 кг маси птиці з інтервалом 8 годин на протязі 5-7 днів; олететрин 2-3 рази на день в дозі 25-30 тис. ОД на 1 кг маси птиці; терравітин – 500 курчатам 40-100 мг на 1 кг маси птиці 2-3 рази на день на протязі 5-7 днів. В останній час є повідомлення про позитивні результаті при застосуванні егоцину 20, діючою речовиною якого є оксітетрациклін. Препарат застосовується з питною водою в дозі 50-100 г на 100 л, або 0 кормом 0,5-2,5 кг на тону на протязі 4-5 днів. В птахо господарствах з успіхом застосовують також амури, діючою речовиною якого є амоксицилін, в дозах курчатам до 10-добового віку 100 г препарату на 400 л води, старше 10-добового віку – 100 г амурилу на 200 л води.

Високою терапевтичною активністю проти збудника колібактеріозу володіють препарати, діючою речовиною яких є енрофлоксацин. З цих препаратів в птахівництві з успіхом застосовуються слідуючи: байтрил в дозі 100 мл 10% розчину на 200 л води (10 мг/кг живої маси); енроксіл – 2 кг 5% порошку на 1 т корму, або 50 мл 10% розчину на 100 л води для курчат та 100 мл того ж розчину на 100 мл води для дорослої птиці. Ці препарати застосовують на протязі 3 днів.

Крім антибіотиків, при колібактеріозі часто з успіхом застосовують і сульфаніламідні препарати: це сульфадиметоксин або сульфапірідазін з кормом 1 раз на день в дозі 75-120 мг на 1 кг маси птиці 4-6 днів підряд; норсульфазол – 3 рази на день в дозах – курчатам 3 - 20-добового віку – 15 г, 20-60-добового віку – 50 г на 100 курчат; сульфадимезин з розрахунку 0,1 г на голову 1-2 рази на день на протязі 3-5 днів; трисульфон (містить сульфомонометоксин та триметопрім) в дозі 200 г на 100 л води 1 раз на день на протязі 5 днів.

Треба відмітити, що арсенал препаратів, які володіють високою колективністю при лікуванні колібактеріозу, дуже великий. Тому при виборі лікувального засобу спеціалісти птахо господарств враховують можливість господарства, вірулентність збудників, їх чутливість до певних препаратів, вік птиці на направленість їх продуктивного використання.

Імунітет. Для специфічної профілактики колібактеріозу використовують інактивовані формол-вакцини, виготовлені з штамів, виділених безпосередньо в даному господарстві.

В Дніпропетровську дослідній станції проводиться науково-дослідна робота, направлена на розробку вакцини проти колібактеріозу птиці на основі факторів патогенності збудника, тобто з урахуванням адгезивних антигенів.

Профілактика та заходи боротьби. Для попередження колібактеріозу, як і інших інфекційних захворювань птиці, необхідно, в першу чергу, дотримуватися загальних ветеринарно-санітарних правил. Благополуччя птахогосподарств щодо заразних хвороб забезпечується комплексом організаційно-господарських, зоогігієнічних та ветеринарно-санітарних заходів, які направлені на попередження можливості проникнення збудника на територію птахоферм, на ліквідацію або послаблення перебігу захворювання в разі виникнення інфекції, на обмеження до мінімуму розповсюдження хвороби, скорочення часу неблагополучного стану господарства.

Птахівничі господарства повинні знаходитись на режимі підприємств закритого типу. Обслуговуючому персоналу дозволяється входити на територію господарства лише через ветеринарно-санітарний пропускник, а в’їзд транспорту влаштовують через постійно діюче дезинфекційно-промивне обладнання. При вході в пташник, інкубаторій та інші виробничі приміщення для дезинфекції взуття обладнують кювети на всю ширину проходу, які регулярно заповнюють дезинфікуючими речовинами. У кожному пташнику, кормоцеху, зерносховищі та інших приміщеннях вікна, двері, вентиляційні отвори обладнують рамами з сіткою, щоб не допустити залітання диких птахів. Необхідно також вести постійну боротьбу з мишовидними гризунами. Обладнання, інвентар, спецодяг, взуття та інші речі містять і закріплюють за кожним цехом, пташникам, залом. Тару, що надходить у господарство, очищають, миють, дезінфікують і лише після цього заводять на виробничу територію господарства.

Комплектування стад та завезення інкубаційних яєць проводять лише з господарств, благополучних з інфекційних хвороб. Перед розміщенням наступної партії птиці передбачають між циклові профілактичні перерви, тривалість яких залежить від виду птиці, способу утримання та направлення продуктивності. В період таких перерв приміщення та обладнання чистять та дезінфікують, готуючи для розміщення нової партії птиць. В кожній окремий пташник розміщують партії лише одновікової птиці. Недопустиме додаткове підсаджування птиці на зміну загиблої або вибракуваної.

Дуже вадливим для профілактики колібактеріозу птиці є процес збирання, зберігання та інкубації яєць. Яйця від племінної птиці збирають не менше 3-4 разів на день, а в теплий період року – 5 разів на день в спеціальні ємності. Для інкубації відбирають тільки стандартні, біологічно повноцінні яйця (1 раз на місяць відбирають 10-15 яєць, які досліджують в лабораторії), не більше 4-5-добового строку після знесення, одержані від курей, не молодших 8-місячного віку.

При вирощуванні птиці необхідно враховувати, що повітря пташників є сприятливим середовищем для розвитку мікроорганізмів, а збудники виділяються з організму носіїв у вигляді аерозольних крапель, осідають на навколишніх предметах, висушуються і перетворюються в бактерійний пил. Встановлено також, що вміст більш ніж 1,5% E.coli від загальної кількості бактерій, яка складає 130 тис. В 1 м³ повітря, зумовлював клінічний прояв колібактеріозу у курчат при клітковому утриманні. Тому дослідники прийшли до висновку, що при оцінці санітарного стану повітряного середовища, крім загальної кількості мікрофлори, необхідно враховувати також і наявність в ньому мікроорганізмів групи кишкової палички. Накопичення їх більше, ніж 1,5%, повинно бути сигналом для проведення профілактичних заходів проти колібактеріозу. Одним з них є проведення дезинфекції в присутності птиці. Для цього використовують високодисперсні аерозолі 20% розчинів резорцину та триетиленгліколю, 1% розчин хлораміну, 3% розчин гіпохлориду, 5% розчин саліцилової кислоти, 50% розчин молочної кислоти.

Для аерозольної дезинфекції також можуть застосовуватися препарати, які не передбачують використання спеціального обладнання (аерозольних генераторів). Однією з таких речовин є аерозолі хлор-скіпідару, які отримують при взаємодії сухого хлорного вапна (з 25% активного хлору) та скипидару. Для цього хлорне вапно з розрахунку 2 г на 1 м³ приміщення рівномірно розкладають в приміщенні купками, в центрі яких роблять заглиблення, куди вливають скіпідар з розрахунку 0,3 мл на 1м³. Експозиція складає 30-40 хвилин.

У разі виникання захворювання на колібактеріоз забезпечують ізоляцію приміщень з хворою або підозрілою в зараженні птицею. Всю хвору і кволу птицю знищують. Клінічно здоровій птиці з лікувально-профілактичною метою призначають антибактеріальні препарати. При цьому необхідно враховувати економічну доцільність і результати лабораторного визначення чутливості збудника до них. Вибір методу введення ентерально з кормом чи питною водою, аерозольно, внутрішньом’язово залежить від особливостей клінічного прояву захворювання, віку птиці і її подальшого використання. E.coli, як правило, буває чутливою до левоміцетину (хлорамфемінолу), ампіциліну, хлортетрацикліну, аміноглікозидів (гентаміцину, неоміцину), флюорохінолонів (енрофлоксацину), нітрофуронів, сульфаніламідів. Але застосовувати можна лише препарати, дозволені до використання в Україні. Останнім часом в птахівництві заборонено використання левоміцетину і нітрофуранів.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 2602 | Нарушение авторских прав