АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Родина Букові – Fagaceae

Як виглядає? Кремезне довговічне дерево до 40 м заввишки. Крона густа, коренева система міцна, кора темно-сіра з глибокими тріщинами. Листки довгасто-обернено-яйцевидні з 4 – 7 заокругленими лопатями на кожній половині, з вушками біля основи, зверху зелені блискучі, знизу матові, блідіші, голі, черешкові. На листках наприкінці літа інколи з'являються кулясті нарости – «горішки», або гали. Квітки – чоловічі, зібрані у переривані тонкі сережки 2 – 4 см завдовжки, насіння – жолуді, по 1.5 – 3.5 см завдовжки, бурувато-коричневі, з поздовжніми смужками, по 1 – 5 на витягнених плодоніжках, сидять у мілких чашечках. Цвіте у квітні – травні. Жолуді достигають у вересні-жовтні.

Де росте? На більшій половині території УРСР, в Степу – зрідка. Зовсім не росте тільки на півдні Лівобережного злакового Степу і Полинного Степу – в листяних низинних лісах; поодиноко – на полях, луках; є в гірському Криму.

Що й коли збирають? Кору (з бокових однорічних гілок) – пізно навесні і влітку, жолуді – восени, коли достигають і падають, гали – пізно влітку, корені молодих дубків – восени.

Коли застосовують? При нестравності шлунка, рахіті п'ють жолудеву каву; відвар з сушеного листя, цвіту і корінців – при нічному сечовиділенні і проти кровотеч у жінок. Кора містить флобафени, галову й елагову кислоти, дубильну червінь, флавоноїди кверцетин і кверцитрин, гіркоту та інші речовини.

Застосовують у вигляді чаю при шлункових кровотечах, рахіті, при надмірних менструальних кровотечах, при ниркових захворюваннях, коли в сечі з'являється кров, при частих позивах на сечовипускання в невеликих дозах, при гастритах, колітах, проносах (великі дози можуть зумовити блювання). На 1 склянку окропу беруть 1 столову ложку подрібненої кори, 1 хвилину кип'ятять, настоюють 10 хвилин, п'ють по 2 склянки на день (при отруєнні грибами, алкалоїдами, солями міді й олова).

При екземах, загальному ослабленні організму готують ванну – повну жменю кори в 2 л води варять 10 хвилин, відціджують і відвар цей додають до повної ванни. Нерозбавленим відваром полощуть рот при стоматитах, гінгівітах, для зміцнення ясен, при ангінах, полощуть горло при поганому запаху з рота. При зубних флюсах (у суміші з напаром на цьому відварі листків шавлії) теплим відваром полощуть рот кілька разів на день. Такий самий відвар, змішаний із суспензією крохмалю (киселем) у пропорції 1 частина киселю на 3 частини відвару, застосовують при проносах, дизентерії, для клізм. Для спринцювання при білях у жінок (гарячим відваром, двічі на день) 1 повну жменю суміші (порівну) кори дуба, гілок омели, квіток білої глухої кропиви, квіток ромашки, пелюсток троянди, трави деревію варять в 2 л води протягом 10 хвилин.

Для лікування рахіту, золотухи додають до повної ванни відвар із суміші (порівну) кори дуба, трави материнки, кореневища аїру, квіток деревію, подвійної кількості соснових пагонів з глицею, трави череди, травм фіалки триколірної (І повну пригорщу суміші і по 1 кг пшеничних висівок, зерен пророслого жита і листя смородини – чорних порічок), варять в окремій торбинці 30 хвилин у відрі води. Вміст торбинки по відцідженні відвару викидають. Відвар з гал (повну жменю гал в 2 л води) варять 10 хвилин і використовують для примочок па ошпарені або обпечені місця тіла. Для змазування пролежнів у тяжкохворих виготовляють мазь з 2 частин тонких коренів дуба в суміші з 1 частиною бруньок тополі чорної*, настоюють на 7 частинах вершкового масла у теплій печі (духовці) протягом ночі, вранці кип'ятять на малому вогні півгодини, відтискають, а відвар зливають у банку. Мазь заспокоює біль, виявляє охолодну дію і сприяє швидкому загоєнню пролежнів. Ще можна зробити мазь із суміші бруньок тополі чорної, квіток звіробою, спирту 95% і свинячого топленого несолоного сала в пропорції 1:1.5:1.5:4 – беруть 1 частину бруньок тополі чорної і, додаючи спирту, розтирають з квітками звіробою. Залишають на 2 години в закритій посудині, потім додають 4 частини свинячого топленого сала і нагрівають на водяній бані, поки не випарується спирт. Тоді перетирають через марлю і готову мазь кладуть на пролежні, фурункули, а також використовують для росту волосся.

*Бруньки тополі чорної (Populus nigra L.) з родини вербових (Salicaceae) містять глікозиди саліцин і популін, флавоноїди хризин і тектохризин, летку олію, дубильні речовини, фітонциди. Діють як засіб протизапальний, болезаспокійливий, фітонцидний; протигарячковий, потогінний, сечогінний; ефективні при простудних за хворюваннях, грипі, також при ревматизмі, подагрі. Вживають і при збудженні статевих органів (сперматореї) і для регуляції місячних у жінок.

ДЯГЕЛЬ ЛІКАРСЬКИЙ –

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 1110 | Нарушение авторских прав