АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Родина Льонові – Linaceae

Як виглядає? Однорічна трав'яниста рослина. Стебло її пряме, голе, у верхній частині гіллясте. Квітки зібрані у верхівкову волоть, віночок з п'яти оберненояйцевидних синіх пелюсток.

Плід – сферична коробочка, яка розкривається п'ятьма швами. Насінна сплющено-яйцевидне, світло-коричневе, блискуче. Цвіте на початку літа.

Де росте? Культивують по всій території УРСР ям важливу олійну й волокнисту рослину.

Що збирають? Насіння восени.

Коли застосовують? У насінні містяться ціаногенний глікозид лінамарин, який знешкоджує мікрофлору і її гнильну продукцію та діє знеболювально (великі його дози можуть зумовити неспокій і слинотечу), слиз (20%), пектини, жирна олія, білок, вітамін А, вуглеводи, органічні кислоти, що регулюють секреторну 1 моторну функції кишок, не спричиняючи змін у мінеральному обміні і навіть при тривалому вживанні не подразнюючи кишечника, на відміну від інших проносних. Насіння льону звичайного – засіб обволікальний, протизапальний, відхаркувальний, пом'якшувальний і злегка проносний. Настій насіння у вигляді слизу вживають всередину при запаленні слизових оболонок дихальних шляхів (при бронхіті), при хронічних захворюваннях шлунково-кишкового тракту (гастрити, хронічні коліти; при колітах, крім слизу, з насіння використовують ще й олію для клізм).

Настій слизу вживають також при отруєнні недоброякісною їжею, при загостренні виразкової хвороби та запаленні сечового міхура.

Застосовують у вигляді настою. 2 столові ложки цілого неподрібненого насіння заливають 2 склянками окропу або гарячого молока, дають йому закипіти, збовтують 10 хвилин, проціджують через марлю і вживають по 150 – 170 мл кілька разів на день. Приготовляють безпосередньо перед вживанням, бо швидко псується.

При запаленні нирок і сечового міхура вживають також настій 1 столової ложки сухої трави льону на 1 склянці окропу – по 1 столовій ложці 3 – 4 рази на день.

Зовнішньо застосовують насіння льону для пом'якшувальних і болезаспокійливих припарок. Два малі мішечки заповнюють цілим, неподрібненим насінням, на 1 хвилину занурюють в окріп або гаряче молоко і по черзі, гарячим, прикладають на фурункули, карбункули, болісні місця.

Настій у вигляді слизу вживають для полоскань, спринцювань, клізм.

Свіжою олією лікуються при дизентерії, геморої, каменях нирок і жовчного міхура, запорах. Вживають її по 1 столовій ложці кілька разів на день.

Льняну олію (6 – 8 столових ложок на 2 склянки води або відвару квіток ромашки) змішують з камфоровою олією для втирань при ломоті в ногах. Опіки лікують сумішшю (порівну) льняної олії і вапняної води (діє болезаспокійливо) або сумішшю ретельно змішаних у пляшці 1 склянки льняної олії і 4 сирих яєць.

ЛЬОНОК ЗВИЧАЙНИЙ (ЖАБРІЙ) – Linaria vulgaris Mill.* (мал. 72)

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 727 | Нарушение авторских прав