АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Фізіологічні вимоги

Комплекс фізіологічних вимог вивчає спеціальний розділ фізіології ‑ фізіологія праці. Фізіологія праці вивчає зміни функціонального стану організму людини під впливом її робочої діяльності і постає фізіологічним обґрунтуванням наукової організації праці, яка сприяє тривалому підтриманню працездатності людини на високому рівні.

Фізіологічні вимоги враховують функціональні процеси, що протікають в організмі людини і в його частинах, органах, клітинах і їх структурних елементах. Існують спеціальні методи, які дозволяють вивчати нервові процеси у зоровому і руховому апаратах людини в умовах виробництва.

Кількість витраченої енергії визначається шляхом прямого виміру або шляхом вивчення тимчасових змін в діяльності різних систем організму, що супроводжують м'язову роботу за виміром частоти пульсу, стану газообміну, зміни температури тіла, водного обміну і т.д.

У виконанні роботи бере участь весь організм у цілому і, в першу чергу, центральна нервова система, яка керує діяльністю всіх органів. Виснаження нервової системи відбувається як в результаті роботи м'язів, так і при напрузі органів слуху, зору і т.д. Так, за допомогою досліджень встановлено, що у операторів автоматичних пристроїв під час праці спостерігається втрата ваги, хоча м'язові витрати відсутні.

Життєдіяльність організму людини обумовлена зовнішніми факторами, сукупність яких і є умовами оточуючого середовища. Нормальну життєдіяльність, а разом з тим і максимальну ефективність праці людини забезпечують комфортні умови. Будь-який з безлічі зовнішніх факторів, що діють на конкретному робочому місці (температура, шум, вібрація та ін.), має для людини так звану фізіологічну і психологічну межі їх діяння. Ці межі розрізняються лише якісно.

Комфортна зона від некомфортної розділена психологічною межею. Це означає, що організм людини, знаходячись в некомфортній зоні, може прилаштуватися до оточуючих умов. Однак зміна параметрів зовнішніх факторів в бік нормалізації, покращення умов (перехід в комфортну зону), негайно веде за собою підвищення продуктивності праці, так як покращується самопочуття працюючого (мал.1).

Мал. 1 Діаграма зон комфорту при роботі.

Визначення і створення комфортних умов на виробництві надзвичайно важливе, тому що оптимальні умови праці відсувають поріг втоми, гальмують зниження працездатності.

Фізіологічна межа розділяє некомфортну і нестерпну зони. Нестерпна зона характерна тим, що хоч би один параметр в ній відрізняється від нормального. В умовах нестерпної зони людина не може існувати без спеціального захисного обладнання ‑ кисневих приладів, скафандрів тощо.

Якщо на виробництві оточуюче середовище не відповідає фізіологічним вимогам, чинить шкідливий вплив на організм людини, то це визначають як виробничі шкідливості. Небезпека впливу виробничої шкідливості часто виявляється не відразу, а через деякий проміжок часу.

До виробничих шкідливостей відносяться:

- загальна фізична перенапруга як організму в цілому, так і окремих його органів та систем;

- незадовільні метеорологічні умови (температура, вологість, рухомість повітря);

- несприятливе освітлення;

- електромагнітні і радіоактивні випромінювання;

- виробничий пил, пар, гази;

- шум, вібрації тощо.

Багато виробничих шкідливостей не відразу розпізнаються органами чуття людини, що збільшує небезпеку ураження, оскільки вони не виявляються безпосередньо, наприклад, наявність невидимих випромінювань, парів ртуті, окису вуглецю.

Виробничі шкідливості можуть визвати професійні захворювання, які розвиваються поступово і стають хронічними. Хронічні захворювання можуть проявитися навіть після відходу з виробництва, де мали місце будь-які шкідливі фактори.

Але виробничі шкідливості можуть бути причиною і раптових гострих захворювань, у тому випадку, коли організм людини отримав велику дозу шкідливого опромінення чиусередину попали отруйні речовини. Такі захворювання, як і інші нещасні випадки, викликані короткочасною дією середовища (опіки, ураження струмом тощо), розглядають як виробничі травми.

В промисловості використовуються технічні методи досліджень виробничих умов, які дозволяють виявити не тільки наявність, але й інтенсивність випромінювань, концентрації шкідливих речовин в повітрі.

Розроблені норми виробничої санітарії, які визначають наявність гранично допустимих шкідливостей.

Перевищення нормованих концентрацій отруйних речовин, інтенсивності шуму, випромінювань недопустимо, тому що організм людини без шкоди для здоров’я може справитись лише з їх невеликими дозами.

Норми виробничої санітарії затверджуються Державним комітетом по справам будівництва, по санітарному утриманню промислових підприємств – Міністерством охорони здоров’я (головним державним санітарним лікарем). Незалежно від відомчої підпорядкованості ці норми обов’язкові для всіх підприємств, установ і організацій.

Крім загальних норм, існують галузеві правила виробничої санітарії,затверджені центральним комітетом відповідної професійної спілки. Вони обов’язкові для всіх підприємств цієї галузі промисловості.

Дата добавления: 2015-11-26 | Просмотры: 339 | Нарушение авторских прав