АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Диференціальний діагноз дифузного токсичного зобу.

1. Нейроциркуляторна дистонія — холодні китиці (при дифузному токсичному зобі теплі), АТ і пульс лабільні, скарги на відчуття "грудки" в горлі, ЩЗ не збільшена. Рівень гормонів нормальний.

2. Ревмокардит — глухі тони, особливо перший. Характерні ревматичний анамнез, лабораторні показники (ШОЕ, С-реактивний білок). Ефект від лікування саліцилатами.

3. Туберкульоз — зміни в легенях, позитивні туберкулінові проби, аналіз харкотин­ня на БК(+).

4. Ревматичні вади — мітральний стеноз, недостатність клапанів аорти. Має місце відповідна аускультативна картина, дані ЕКГ, ФКГ, ехоКС.

5. Рак шлунка - шлункові скарги, анемія, фіброгастроскопія та рентгеноскопія шлунка виявляють пухлину.

6. Атеросклеротичний кардіосклероз (якщо миготлива аритмія і старший вік) — то­ни ослаблені, більш виражена СН, відсутні ознаки тиреотоксикозу..

7. При затрудненнях — терапія ех juvantibus тиреостатиками упродовж 2-х тижнів.

Прогноз дифузного токсичного зобусприятливий при адекватному лікуванні. У випадках з тяжким перебігом фатальний кінець може бути пов’язаний з недостатністю серця, токсичним гепатитом, гіпокортицизмом, інтеркурентною інфекцією. Сумнівний прогноз при офтальмопатії, яка при видужанні може наростати.

Лікування дифузного токсичного зобу передбачає пригнічення функції ЩЗ.

При середніх і тяжких формах – стаціонарне лікування із забезпеченням психічного спокою, повноцінного сну і харчування. Існують три методи лікування дифузного токсичного зобу:

1) медикаментозне;

2) хірургічне;

3) радіойодтерапія.

Медикаментозне лікування застосовується як самостійний метод для повної ліквідації захворювання або для підготовки хворих до субтотальної резекції ЩЗ чи радіойодтерапії.

Тиреостатичними властивостями володіє препарат мерказоліл, який пригнічує активність цитохромоксидази та пероксидази, що приймають участь в перетвореннях тирозинів на тироніни – Т₃ і Т₄.

При легкій формі призначають 15-20 мг на добу, при середній формі – 20-30 мг, при тяжкій – 30-40 мг (обережно, лейкопенія!).

У передопераційній підготовці призначають препарати йоду. Розчин Люголя по 5-10 крапель 3р. на день з поступовим зниженням дози.

При необхідності – преднізолон, β-блокатори, антагоністи кальцію, препарати калію, вітаміни, серцеві глікозиди, заспокійливі, анаболічні стероїди. Слід пам’ятати, що разом з мерказолілом не слід призначати нестероїдні препарати та сульфаніламіди (негативний вплив на кров).

Після субтотальної резекції ЩЗ (ефект в 90% випадків) можливі рецидиви захворювання, посттиреотоксична енцефалопатія, гіпертензія або тетанія.

Радіойодтерапія призначається хворим віком старше 50 років з важким перебігом захворювання.

Лікування тиреотоксичного кризу спрямовано на:

- зниження в крові рівня тиреоїдних гормонів;

- усунення наднирникової недостатності;

- усунення серцево-судинних розладів;

- усунення нервово-вегетативних розладів.

1. Для зниження секреції Т₃ і Т₄ вводять довенно 1 мл 1% розчину Люголя на 1 л 5% р-ну глюкози, приготовленого на ізотонічному розчині хлориду натрію.

Розчин Люголя можна вводити в шлунок через тонкий зонд або в мікроклізмі, або давати всередину по 30-40 крапель 3 рази на день на молоці (при необхідності дозу Люголя збільшують до 40-50 крапель кожні 4 години). Відміна йоду поступова.

2. Перед введенням йоду призначають мерказоліл, спочатку по 60-80 мг, а далі по 40-50 мг кожні 4 години.

3. Гідрокортизон по 100 мг кожні 6-8 один довенно або преднізолон по 200-300мг на добу разом з 50 мл 5% р-ну аскорбінової кислоти.

4. При низькому АТ вводять мезатон 1-2 мл дом’язево.

5. Бета-адреноблокатори (анаприлін, атенолол) довенно, а далі всередину по 25-50 мг кожні 4-8 годин (контроль за АТ,ЧСС). Відміна поступова!

6. Для зниження активності калікреїн-кінінової системи вводять інгібітори протеаз (контрікал, трасилол) на ізотонічному розчині хлориду натрію.

Регідратація – ізотонічний р-н хлориду натрію, глюкоза, альбумін, реополіглюкін до 2-3-4 л на добу.

7. Симптоматичні та серцеві засоби (вітаміни групи В – В₁, В₆, В₁₂, аскорбінова кислота, корглікон, фенобарбітал, ретаболіл).

Гіпотиреоз (мікседема).

Синдром патологічного зниження функції щитоподібної залози незалежно від основного патологічного процесу, який призводить до нього.

При цьому може бути недостатня секреція тиреоїдних гормонів, або абсолютний дефіцит (повне випадіння функції ЩЗ) – мікседема.

Гіпотиреоз буває: первинний, вторинний, третинний. В МКХ Х перегляду гіпотиреоз знаходиться в рубриці Е02.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 433 | Нарушение авторских прав