АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Диференціальний діагноз первинного і вторинного гіпотиреозу

1. Проводиться на підставі проб з тироліберином і тиротропіном. Гіпоталамічне походження гіпотиреозу підтверджується збільшенням рівня тиреоїдних гормонів у крові після стимуляції тироліберином, гіпофізарне – позитивною пробою з тиротропіном. Відсутність ефекту у відповідь на стимуляцію підтверджує первинний гіпотиреоз. При останньому частіше виявляється підвищений титр антитіл до тиреоглобуліну або тканини щитоподібної залози.

2. У дорослих хворих необхідно виключати гломерулонефрит, анемію нормохромну або мегалобластичну, атеросклероз, енцефаліт, пухлину головного мозку, серцеву недостатність. У хворих дітей диференціальний діагноз необхідно проводити з рахітом, хворобою Дауна, різними формами нанізму (гіпофізарним, церебральним, хондродистрофією), набряковим синдромом іншої етіології.

Прогноз при гіпотиреозісприятливий. Адекватне лікування значно поліпшує прогноз. При вродженому гіпотиреозі замісна терапія повинна призначатись немовлятам постійно і в необхідних дозах, що забезпечує нормальний розумовий, фізичний і статевий розвиток. Замісна терапія у дорослих відновлює працездатність і гальмує розвиток ускладнень.

Лікування. Дієта з обмеженням продуктів багатих на холестерин і хлористий натрій. Основний метод лікування — замісна терапія: тиреоїдин (висушена щитовидна залоза великої рогатої худоби), трийодтиронін, тироксин, тиреотом, тиреокомб.

Лікування у старших людей починають з невеликої дози у зв'язку з підвищеною чутливістю до тиреоїдних гормонів.

Тиреоїдин призначають по 0,025г 2 р. на день, кожні 5 днів підвищують дозу на 0,025г до одержання еутиреоїдного ефекту. Дія тиреоїдину починається через 2-3 доби від почат­ку лікування, а кінцевий ефект настає через 2-3 тижні. Оптимальну дозу вживають постійно. Переважно добова доза не перевищує 0,3 г. Трийодтиронін починають з 10 мкг і посту­пово доводять до 50-100 мкг. Тироксин починають з 25-50 мкг, поступово збільшуючи до 200-300 мкг на добу. Він діє повільно, дія настає через 2-3 дні, максимум — через 2-3 тижні, післядія — 7-10 днів після відміни.

Тиреотом і тиреокомб — комплексні препарати. Одна таблетка тиреотому містить 10 мкг трийодтироніну і 40 мкг левотироксину. Одна таблетка тиреокомбу містить 10 мкг трийодтироніну, 70 мкг левотирокснну і 150 мкг йодиду калію.

Показники ефективності лікування — повернення працездатності хворого, нор­малізація пульсу, холестерину, основного обміну, позитивна динаміка ЕКГ.

Необхідна велика увага до хворих з 1ХС, гіпертонічною хворобою.

Крім того, призначають вітамінотерапію (А,В,С). При анемії - препарати заліза, вітамін В₁, соляну кислоту. Показані фізіопроцедури — вуглекислі і нарзанні ванни.

При гіпотиреоїдній комі лікування починають з внутрішньовенного введення гідрокортизону 50-100 мг, на добу. Це диктується тим, що у хворих з вторинним гіпотиреозом або з синдромом Шмідта (аутоімунне ураження щитовидної залози і наднирників) введення тиреоїдних гормонів може викликати гостру наднирникову недос­татність. Після введення кортикостероїдів починають вводити тиреоїдні гормони. Пере­вагу віддають L-тироксину, оскільки він діє м’якше, перетво­рюється поступово на периферії в Т₃. Добова доза тироксину 400-500 мкг вводиться довенно рівномірно протягом доби. Можна вводити таблетовані препарати через шлунковий зонд, якщо хворий не може ковтати. В наступні дні дозу зменшують до 200 мкг на до­бу.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 709 | Нарушение авторских прав