АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Первинні імунодефіцити

Первинні імунодефіцити – це порушення пов’язані із генетичними дефектами в розвитку імунної системи, що зумовлюють певні клінічні прояви.

Важливе значення мають аномалії хромосом, насамперед 14, 18 і 20. При імунодефіцитах, завдяки генетичному аналізу, виявлений широкий спектр хромосомних аномалій: від делеції хромосом до порушень процесів транскрипції і трансляції. Розвиток первинних імунодефіцитів може бути зумовлений також внутрішньоутробними інфекціями, зокрема вірусом краснухи і цитомегаловірусом.

Серед первинних імунодефіцитів виділяють:

1. Імунодефіцити, зумовлені порушенням гуморальної ланки імунної системи (В-клітинні).

2. Імунодефіцити з переважним порушенням клітинної ланки імунної системи (Т-клітинні).

3. Комбіновані Т- і В-клітинні імунодефіцити.

4. Дефіцит системи фагоцитів.

5. Дефіцит компонентів системи комплементу.

В-клітинні імунодефіцити. Складають 50-70% від загальної кількості первинних імунодефіцитів. Зумовлені порушеннями гуморальної ланки імунної системи і проявляються вибірковим або комбінованим дефіцитом окремих видів імуноглобулінів.

Агаммаглобулінемія Брутона – зустрічається досить рідко. Відсутні В-лімфоцити, плазматичні клітини та імуноглобуліни, що зумовлює високу чутливість хворих до бактерійних інфекцій. Усі хворі страждають на хронічні рецидивуючі захворювання бронхолегеневої системи. Функція Т-лімфоцитів збережена. Зберігається резистентність до вірусних інфекцій. Спадковий дефект передається за рецесивним типом зчеплено з Х-хромосомою. Хворіють тільки хлопчики. Захворювання виявляють на 5-9 місяці життя.

Вибірковий (селективний) дефіцит імуноглобулінів. Захворювання зумовлене пониженням вмісту одного або двох класів імуноглобулінів при нормальному або підвищеному рівні інших. Найчастіше зустрічається селективний дефіцит IgA, який зумовлений порушенням процесу перетворення В-клітин у плазматичні клітини, що продукують IgA. У хворих спостерігаються рецидивуючі інфекційні захворювання у системі дихання, вибіркове ураження слизових оболонок порожнини рота, шлунково-кишкового тракту, сечостатевої систем. Окрім інфекційних уражень можуть виникати також алергічні реакції.

Т-клітинні імунодефіцити. Складають 5-10% від загальної кількості імунодефіцитів.

Синдром Ді Джоржі виникає внаслідок порушення ембріонального розвитку тимусу, щитоподібної і прищитоподібних залоз. Поряд із цим можуть спостерігатись і інші вади розвитку: атрезія стравоходу, вади органів кровообігу. Спостерігається зменшення кількості Т-лімфоцитів і порушення їх функцій. Відсутні реакції клітинного типу при збереженні гуморальної відповіді на антиген, оскільки рівень імуноглобулінів у таких хворих не змінений.

Синдром Незелофа – алімфоцитоз, зустрічається дуже рідко. Спадковий дефект передається за аутосомно-рецесивним типом. Характеризується лімфопенією, значним зменшенням Т-клітин при нормальному співвідношенні Т-хелперів і Т-супресорів. Порушуються клітинні механізми імунної відповіді.

Комбіновані імунодефіцити розвиваються при поєднаних порушеннях у системі В- і Т-лімфоцитів і є найважчими формами імунодефіцитів, оскільки порушується як гуморальні, так і клітинні механізми захисту. Складають 10-25% від загальної кількості первинних імунодефіцитів. Можуть бути зумовлені дефектом стовбурових клітин або порушенням В- і Т-клітинного диференціювання.

Важкий комбінований імунодефіцит (швейцарського типу). Спадковий дефект передається за аутосомно-рецесивним типом або зчеплено з Х-хромосомою. Порушується диференціювання стовбурової клітини у В- і Т-лімфоцити. Характерні гіпоплазія тимусу, лімфопенія. Кількість і функція Т-лімфоцитів понижені. Зменшена кількість В-лімфоцитів і рівень g-глобулінів. Понижена продукція антитіл. У хворих спостерігаються рецидивуючі інфекційні захворювання вірусної, грибкової і бактерійної природи. Хворі діти гинуть протягом першого року життя.

Синдром Луї-Барр. Генетичний дефект передається за аутосомно-рецесивним типом. Спостерігається гіпоплазія тимусу, лімфатичних вузлів, селезінки. Порушуються функції В- і Т-лімфоцитів, понижений рівень IgA, IgE, IgG. Імунологічна недостатність поєднується з атаксією (порушення координації рухів) і телеангіектазією (ураження дрібних судин). Захворювання діагностується у 5-7-літньому віці. Характерні рецидивуючі захворювання вірусного і бактерійного походження, особливо бронхолегеневої системи. Деякі хворі доживають до 20 і навіть 40 років.

Синдром Віскотта-Олдрича. Успадковується зчеплено з Х-хромосомою. Розвивається гіпоплазія тимусу і лімфатичних вузлів. Значно зменшується продукція IgМ на тлі нормального вмісту IgG і високого вмісту IgA та IgЕ. Порушуються гуморальні і клітинні механізми імунної відповіді. Перші клінічні симптоми з’являються з 1,5-місячного віку. Для синдрому характерні: екзема, тромбоцитопенія, часті гнійні інфекційні захворювання. Тривалість життя хворих не перевищує 10 років.

Дефіцит системи фагоцитів зустрічається у 10-12% випадків від загальної кількості первинних імунодефіцитів.

Хронічний гранульоматоз характеризується спадковим дефектом ферментів нейтрофілів, зокрема зниженням активності НАДФ-оксидази, внаслідок чого не утворюється пероксид водню та інші активні радикали, що, в свою чергу, зумовлює порушення фагоцитозу. В різних органах і тканинах (шкіра, печінка, легені) формуються гранульоми, поява яких зумовлена нездатністю нейтрофілів руйнувати поглинуті мікроорганізми. Септичний процес починається з перших місяців життя і ранньою його ознакою є гнійничкові інфільтрати і екзематозний дерматит навколо рота, носа і вух. В подальшому запальні гранульоми і абсцеси можуть виникати у будь якому органі. У більшості випадків захворювання пов’язане з Х-хромосомою. Може спадкуватись за аутосомним типом.

Синдром Чедіака-Хігасі. При цьому синдромі нейтрофіли втрачають здатність вивільняти лізосомні ферменти при збереженій здатності до злиття фагосом і лізосом. Порушується здатність клітин перетравлювати мікроорганізми. Характеризується важкими рецидивуючими гнійними інфекційними процесами, що зумовлені, насамперед, стрепто- і стафілококами. Успадковується за аутосомно-рецесивним типом.

Синдром гіперімуноглобулінемії Е (синдром Джоба) супроводжується пониженням продукції γ-інтерферону Т-хелперами, підвищенням продукції IgЕ, вивільненням гістаміну, який порушує хемотаксис нейтрофілів. Характеризується різким пониженням резистентності організму до стафілококів, грибів роду Candida, а також алергічними проявами: екземою, астмою.

Дефіцит компонентів системи комплементу. Комплементом (С) називають систему сироваткових білків, що тісно пов’язані з системою імунної відповіді. Первинний дефіцит компонентів системи комплементу зустрічаються лише в 1% випадків від загальної кількості первинних імунодефіцитів.

Генетичні дефекти описані майже для всіх компонентів системи комплементу, включаючи С1, С2, С3, С4, С5, С6, С7, С8 і С9. В усіх випадках ці дефекти спадкуються за аутосомно-рецесивним типом і гетерозиготні носії можуть бути легко виявлені завдяки тому, що в їх сироватці рівень дефектного білку зменшений наполовину у порівнянні з нормою. Найчастіше зустрічається дефіцит С2. Він супроводжується зниженням бактерицидних властивостей сироватки крові і зумовлює розвиток вірусних інфекційних захворювань, захворювань сполучної тканини та ін. Дефіцит ранніх компонентів системи комплементу (C1, C4 і C2) пов’язаний з виникненням автоімунних хвороб, особливо з системним червоним вовчаком. Дефіцит пізніх компонентів комплементу (С5, С6, С7, С8) асоціюється з рецидивуючою гонококовою інфекцією. Прояви дефіциту компоненту С3 клінічно подібні до симптомів спадкової агаммаглобулінемії і характеризуються рецидивуючими бактерійними інфекціями.

Виявлені також генетичні дефекти двох інгібіторів системи комплементу: інгібітору С1 та інактиватору С3. Дефіцит інгібітору С1 спадкується за аутосомно-домінантним типом і супроводжується розвитком ангіоневротичного набряку.

Перші клінічні прояви при первинних імунодефіцитах, зазвичай виникають у перші місяці або перші роки життя. Недостатність гуморальної ланки імунітету проявляється важкими рецидивуючими інфекціями, що зумовлені інкапсульованими бактеріальними мікроорганізмами. Для недостатності клітинної ланки імунітету також характерні важкі рецидивуючі інфекції, проте на відміну від порушень гуморального імунітету, це насамперед опортуністичні інфекції, вірусні захворювання і мікози.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 952 | Нарушение авторских прав