АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Алергія

Алергія (від грец. allos – інший, ergon – дію) – якісно змінена реакція організму на дію речовин антигенної чи гаптенної природи, яка пов’язана з перебудовою імунної системи та супроводжується розладом функції органів-мішеней.

Етіологія. Причиною алергії можуть бути різноманітні речовини з антигенними властивостями (алергени), що викликають в організмі імунну відповідь гуморального чи клітинного типу.

Алергени поділяються на екзо- та ендогенні (рис. 5.1).

Рис.5.1. Класифікація алергенів (за А.Д. Адо)

До екзогенних алергенів належать: повітряні, вдихувані; харчові; контактні, що діють на шкіру і слизову оболонку (барвники); ін’єкційні (сироватка, сальварсан); інфекційні (бактерії, рикетсії, віруси); лікарські (сульфаніламіди, амідопірин).

Ендоалергени, за класифікацією А.Д.Адо, поділяються на природні (первинні, автоалергени) і набуті (вторинні).

До первинних антигенів належать ті нормальні компоненти клітин і тканин організму, що в силу анатомічних особливостей цих утворень у процесі ембріогенезу не мають контакту з імунокомпетентними клітинами. Відносно цих клітин і тканин не виникає імунологічної толерантності, вони стають мовби чужорідними субстанціями для організму, хоча й є його складовою частиною. Якщо в силу тієї чи іншої причини ці антигени попадають у кровотік і контактують із клітинами імунної системи, то останні сприймають їх, як «чужі», і відповідають на це виробленням антитіл. Відтворені у такий спосіб автоантитіла, вступаючи в реакцію з автоантигенами, здатні ушкоджувати відповідні тканини, викликаючи подальше надходження в кров автоантигенів. Виникає ланцюгова реакція, що зумовлює хронічний перебіг патологічного процесу. До первинних автоантигенів належать кришталик ока, тканина нервової системи, тиреоглобулін, сім’яники, залозиста тканина молочної залози.

Набуті ендоалергени можуть бути неінфекційними (наприклад, опікові, променеві, холодові) та інфекційними. Інфекційні поділяються на комплексні (тканина + мікроб, тканина + токсин) і проміжні (продукти ушкодженої тканини мікробами чи вірусами).

Алергенами можуть бути повні антигени і неповні – гаптени (прості хімічні речовини – бром, нікель, йод, хром, метаболіти ліків).

Неповні антигени викликають алергію таким чином:

1. З’єднуючись з макромолекулами організму, індукують вироблення антитіл, специфічність яких спрямована проти гаптена, а не проти його носія.

2. Формуючи антигенні комплекси з молекулами організму, при цьому антитіла, що утворилися, реагують тільки з комплексом, а не з його компонентами.

Загальною властивістю гаптенів є здатність з’єднуватися з власними білками організму і, таким чином, набувати властивостей повного антигену. При цьому утворюються так названі комплексні антигени, специфічність яких визначається специфічністю гаптена. За хімічною структурою алергени є білками, білково-полісахаридними комплексами (сироваткові, тканинні, бактеріальні алергени), полісахаридами чи поєднаннями полісахаридів з ліпоїдами (алергени домашнього пилу).

У 1963 році А.Д.Адо, А.А. Польнер запропонували більш зручну класифікацію, яка залежить від походження екзогенних алергенів. Вони розподілили їх на такі групи:

1) алергени неінфекційного походження – побутові, епідермальні, пилкові, харчові, промислові;

2) алергени інфекційного походження – бактеріальні, грибкові, вірусні.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 624 | Нарушение авторских прав