АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Патогенез.

Різноманітні за клінічними проявами алергічні реакції мають спільні патогенетичні механізми.

Розрізняють три стадії алергічних реакцій:

1) імунологічну;

2) біохімічну (патохімічну);

3) патофізіологічну або стадію функціональних та структурних порушень.

1. Стадія імунологічна – починається з першого контакту організму з алергеном і полягає в утворенні антитіл (чи сенсибілізованих лімфоцитів) та їхньому нагромадженні. У цей період відбувається сенсибілізація організму, тобто підвищення чутливості і набуття здатності бурхливо реагувати на повторне введення антигену. Перше введення алергену називається сенсибілізуючим, повторне, що безпосередньо викликає прояви алергії, – завершальним.У результаті, організм стає підвищено чутливим чи сенсибілізованим до специфічного алергену. При повторному введенні в організм специфічного алергену відбувається утворення комплексів антиген – антитіло (Аг-Aт) чи Аг– сенсибілізований лімфоцит.

Сенсибілізація буває активною і пасивною.

Активна сенсибілізація розвивається при імунізації антигеном, коли у відповідь вмикається власна імунологічна система. Механізми активної сенсибілізації такі:

1.Розпізнавання антигену, утворення гуморальних антитіл (В-лімфоцити) і клітинні реакції Т-лімфоцитів, що закінчуються утворенням клону сенсибілізованих Т-лімфоцитів (містять на своїй поверхні специфічні до антигену рецептори).

2.Розподіл гуморальних антитіл в організмі, проникнення їх у тканини та фіксація на клітинах-мішенях, які самі антитіл не утворюють, зокрема: на тканинних базофілах, базофільних гранулоцитах, клітинах непосмугованої м’язової тканини, епітелію. При повторному введенні антиген реагує з антитілами скрізь, де вони знаходяться, у тому числі й на зазначених клітинах. У морської свинки алергічну реакцію можна викликати на 6-7-й день після введення сенсибілізуючої дози алергену.

Пасивна сенсибілізація здійснюється в неімунізованому організмі при введенні йому гуморальних антитіл чи імуноцитів, одержаних від імунізованого даним антигеном організму. Здатність відповідати алергічною реакцією з’являється звичайно через кілька годин (до 24 год). Це час, необхідний для розподілу антитіл в організмі і фіксації їх на клітинах.

2. Стадія біохімічних реакцій, або патохімічна, полягає в з’єднанні антитіл, що утворилися, з алергеном, що надійшов повторно, у результаті чого порушуються обмінні процеси в клітинах, що містять на своїй поверхні антитіла; клітини руйнуються, і вивільняються медіатори алергії – гістамін, серотонін та інші медіатори запалення. Внаслідок цього підвищується проникність капілярів, формується запальний набряк.

Суть біохімічної стадії алергічних реакцій негайного типу полягає в утворенні чи активації біологічно активних речовин (БАР), що починається вже з моменту з’єднання антигену з антитілом. При цьому відбуваються такі процеси:

1.Активація системи комплементу. Активний комплемент має ферментну активність руйнувати мембрани мікробних і тканинних клітин, викликаючи при цьому звільнення нових БАР, здатність активувати фагоцитоз, протеолітичні ферменти крові, фактор Хагемана, дегрануляцію тканинних базофілів.

2.Активація фактора Хагемана – дванадцятого фактора згортання крові. Активований фактор Хагемана, в свою чергу, активує згортальну систему крові, систему комплементу і протеолітичні ферменти крові.

3.Активація протеолітичних ферментів крові – трипсиногену, профібринолізину, калікреїногену. Біологічна активність цих ферментів виявляється в розщепленні білків на поліпептиди, у взаємоактивації один одного, в активації фактора Хагемана, системи комплементу, тканинних базофілів, у здатності ушкоджувати клітини тканин, руйнувати за допомогою фібринолізину фібрин.

Калікреїн, як ланка кінінової системи крові, відщеплює від глобуліну крові-кініногену-поліпептиди, що називаються кінінами. До них належать брадикінін – нонапептид і калідин – декапептид, який під дією трипсину перетворюється на брадикінін.

Брадикінін викликає розширення судин та підвищення їх проникності, спазм не посмугованої м’язової тканини деяких органів, є медіатором болю. Калідин менш активний, ніж брадикінін.

Під дією протеолітичних ферментів крові та тканин утворюються й інші активні поліпептиди, зокрема поліпептид Р, що збільшує проникність судин.

4.Активація і звільнення протеолітичних ферментів тканин – катепсинів і тканинної гіалуронідази.

5.Дегрануляція тканинних базофілів, на яких сорбовані Ig E, відбувається при приєднанні до імуноглобулінів антигену. Дегрануляція може бути викликана також літераторами гістаміну. При дегрануляції звільняються гістамін, серотонін (у щурів), гепарин, фактор еміграції еозинофільних гранулоцитів і ферменти. Гістамін через рецептори Н₁ і серотонін, подібно до брадикініну, підвищують проникність судин, викликають скорочення гладких м’язів бронхів, кишок, матки, біль, свербіння, печію, шок і некроз, діють на інші нервові рецептори. У той же час дія гістаміну на рецептори типу Н₂ викликає протилежний ефект. Гепарин перешкоджає згортанню крові, гальмує вироблення антитіл, хемотаксис.

Утворення простагландинів (ПГ) – похідних поліненасичених жирних кислот (біологічно активних речовин). Простагландин Е викликає зниження тонусу судин, спазм непосмугованої м’язової тканини матки, бронхів, лізис тканинних базофілів та ін. У той же час він сприяє накопиченню цАМФ у клітинах, тим самим викликаючи розслаблення бронхіальних м’язів, зниження виділення з тканинних базофілів біологічно активних речовин. Назва «простагландини» виникла у зв’язку з тим, що ці речовини спочатку були виявлені в сім’яній рідині. Це привело до припущення про їхнє виділення передміхуровою залозою. Згодом було встановлено утворення простагландинів у різних органах і тканинах організму.

7.Накопичення продуктів руйнування клітин крові і тканин.

8.Розпад лейкоцитів і звільнення лізосомальних факторів, зниження активності холінестерази і збільшення звільнення ацетилхоліну; зміна вмісту електролітів. Спостерігається підвищення концентрації іонів калію і кальцію, що призводить до зміни збудливості тканин.

Біохімічна стадія алергічних реакцій сповільненого типу. Реакція сповільненої гіперчутливості здійснюється при безпосередньому контакті лімфоцита з антигеном. Якщо антиген є компонентом якоїсь клітини, то прикріплення до цієї клітини Т- чи В-кілера призводить до загибелі клітини-мішені.

При контакті з антигеном Т-лімфоцити виробляють лімфокіни, що являють собою БАР. За допомогою лімфокінів Т-лімфоцити керують функцією інших лейкоцитів. Лімфокіни бувають стимулюючими і гальмівними. У залежності від того, на які клітини вони діють, виділяють п’ять груп лімфокінів:

1.Група А – лімфокіни, що впливають на макрофагоцити.

2.Група Б – лімфокіни, що впливають на лімфоцити.

3.Група В – лімфокіни, що впливають на гранулоцити.

4.Група Г – лімфокіни, що впливають на клітинні культури.

5.ГрупаД – лімфокіни, що діють у цілісному організмі.

3. Стадія патофізіологічна, або стадія функціональних і структурних порушень, є відповідною реакцією клітин, органів і тканин організму на медіатори, що утворилися в попередній стадії. Клінічно проявляється розладом функцій організму, що властиві алергічній реакції.

Структурні і функціональні порушення в органах при алергії можуть розвиватися в результаті прямого ушкодження клітин лімфоцитами-кілерами і гуморальними антитілами, дії біологічно активних речовин, індукованих комплексом антиген – антитіло; повторно, як реакція на первинні алергічні зміни в будь-якому іншому органі.

Порушення, різні за формою і ступенем тяжкості, викликані комплексом антиген – антитіло, в системах організму проявляються по-різному.

Система кровообігу. При алергії відбувається зміна роботи серця, зниження артеріального тиску, різке порушення проникності судин. При цьому може спостерігатися раптова асистолія, що в експерименті вдається викликати введенням брадикініну. Зниження артеріального тиску зумовлене в основному дією брадикініну й ацетилхоліну. Біогенні аміни і брадикінін підвищують проникність судин, тому при алергії в багатьох випадках швидко розвивається набряк. Поряд з розширенням судин у деяких органах спостерігається їхній спазм. Так, у кроликів алергічна реакція виглядає як спазм судин легень.

Дихальна система. Кініни, серотонін і гістамін викликають скорочення непосмугованої м’язової тканини бронхів. Спазм бронхів призводить до порушення вентиляції легень, кисневого голодування. Крім того, просвіт бронхів виповнюється в’язким, густим секретом.

Система крові. При алергії активується система згортання крові за допомогою активації фактора Хагемана, протизгортальна – завдяки звільненню гепарину, фібринолітична – внаслідок перетворення профібринолізину в фібринолізин. Сумарний ефект порушення згортання крові неоднаковий на різних рівнях кровоносного русла. При анафілактичному шоці кров аорти і великих судин має сповільнене згортання, у той час як у капілярних судинах спостерігається тромбоз.

Нервова система. Біологічно активні аміни та кініни в нормальних умовах є медіаторами больової чутливості. Усі вони викликають біль, печію, свербіння і в дуже малих кількостях можуть впливати на інші нервові рецептори в кровоносному руслі і тканинах. Потік імпульсів від рецепторів (відчуття болю, печіння і т. д.), рефлекторні впливи, що виникають при алергічному процесі одночасно з порушенням кровообігу і газообміну в головному мозку, можуть призвести до тяжких порушень функції центральної нервової системи аж до шоку.

При алергії може ушкоджуватися будь-який орган, якщо в ньому міститься антиген. Так, при феномені Артюса введення антигену в шкіру викликає її некроз. Якщо ввести антиген у серце чи будь-який інший внутрішній орган, некроз розів’ється в цих органах. При автоалергії може ушкоджуватися будь-який орган, проти компонентів якого утворюються автоантитіла чи Т-лімфоцити.

Стадія функціональних і структурних порушень при алергічних реакціях сповільненого типу розвивається найчастіше як запалення, що супроводжується еміграцією лейкоцитів.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 724 | Нарушение авторских прав