 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Імунологічна стадія. У випадку потрапляння в організм розчинного антигену починається утворення антитіл
У випадку потрапляння в організм розчинного антигену починається утворення антитіл. Вони можуть належати до різних класів імуноглобулінів, серед яких найважливішу роль відіграють Ig G i Ig M. Антиген і антитіло знаходяться у вільному стані (не є компонентами клітин і не фіксовані на поверхні клітин). Їх взаємодія відбувається в крові і міжклітинній рідині. При контакті з антигеном Ig G і Ig М мають здатність утворювати преципітати. Ці преципітати називають циркулюючими імунними комплексами (ЦІК), а хвороби, в патогенезі яких вони відіграють значну роль, імунокомплексними. Високий рівень преципітуючих Ig G та Ig М виявляється на 5-7 добу після потрапляння антигену в організм. Види імунних комплексів: а) великі комплекси – утворюються за умови надлишку антитіл. Вони швидко видаляються з кровотоку макрофагами, тому не мають патогенної дії; б) преципітовані, нерозчинні комплекси – утворюються в еквівалентних співвідношеннях антигену і антитіл. Як і попередні, вони швидко видаляються з кровотоку і тому пошкодження не викликають. Виключенням є випадки, коли такі комплекси утворюються на фільтруючій мембрані, наприклад, в клубочках нирок; в) невеликі розчинні комплекси – утворюються за умови великого надлишку антигену або у разі одновалентних антигенів. Такі комплекси циркулюють в організмі тривалий час, але володіють слабкою пошкоджувальною дією; г) розчинні комплекси проміжної величини. Вони утворюються за умови незначного надлишку антигену. Їх середня молекулярна маса складає 900 тис. – 1 млн дальтон. Саме ці комплекси є причиною розвитку алергічних реакцій III типу. В нормі елімінація (видалення) імунних комплексів здійснюється за участі комплементу і макрофагів. Комплекси, що не видаляються з кровотоку, затримуються в капілярах тканин організму, де активують систему комплементу, викликають еміграцію лейкоцитів, активацію і позаклітинне вивільнення ферментів. Це призводить до локального порушення мікроциркуляції і вторинного ушкодження тканин, аж до некрозу. Патогенні властивості циркулюючих імунних комплексів визначаються наступними чинниками: а) структурними і функціональними властивостями комплексів антиген + антитіло, зокрема розмірами комплексів і їх структурою; б) тривалістю циркуляції імунних комплексів в організмі; в) місцем утворення комплексів. Розвитку імунокомплексних пошкоджень сприяють: 1) порушення системи комплементу; 2) функціональні дефекти системи мононуклеарних фагоцитів; 3) умови, при яких швидкість утворення імунних комплексів значно перевищує швидкість їх елімінації. Якщо імунні комплекси утворюються в крові або лімфі, а потім фіксуються в різних тканинах і органах, то розвивається системна (генералізована) форма алергії (наприклад – сироваткова хвороба). Якщо імунні комплекси формуються поза судинами і фіксуються в певних тканинах, розвиваються місцеві форми алергії (наприклад, мембранозний гломерулонефрит, васкуліти, периартеріїти, альвеоліти, феномен Артюса). Найчастіше імунні комплекси фіксуються в стінках мікросудин: на базальній мембрані гломерул нирок, у підшкірній клітковині, синовіальних оболонках. Місцеві алергічні реакції III типу завжди супроводжуються розвитком запалення.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 595 | Нарушение авторских прав |