Лікування хворих у стадії ремісії
У цій стадії проводиться як специфічна, так і неспецифічна гіпосенсибілізація.
Специфічна гіпосенсибілізація (СГ) – зниження чутливості організму до алергену шляхом введення хворому екстракту того алергену, до якого є підвищена чутливість. Здебільшого повної ліквідації чутливості, тобто десенсибілізації, не відбувається, тому застосовують термін “гіпосенсибілізація”.
Проведення СГ показане у випадках, якщо неможливо припинити контакт хворого з алергеном, наприклад, при алергії до пилку рослин, домашнього пороху, бактерій, грибків.
При інсектній алергії це єдиний ефективний спосіб лікування та профілактики анафілактичного шоку. У разі медикаментозної та харчової алергії СГ проводять тоді, коли неможливо припинити лікування певним препаратом (наприклад, інсуліном при цукровому діабеті) або виключити продукт з харчування (наприклад, коровяче молоко у дітей).
Специфічну гіпосенсибілізацію проводять за наявності професійної алергії до шерсті, епідермісу тварин, у випадку, якщо неможливо змінити роботу (ветеринари, зоотехніки). СГ здійснюють препаратами відповідних алергенів лише в алергологічних кабінетах під спостереженням лікарів-алергологів. При атопічних захворюваннях спочатку шляхом алергометричного титрування визначають початкову дозу алергену. Для цього вводять внутрішньошкірно алерген в декількох розведеннях (10-9, 10-8, 10-7) і визначають таке розведення, яке дає слабопозитивну реакцію (+). Підшкірні ін’єкції починають з такої самої дози, але поступово її збільшують. Аналогічно підбирають дозу бактеріальних та грибкових алергенів. Iснують різні схеми введення алергенів: протягом року, курсові, прискорені. Здебільшого алерген вводять 2 рази на тиждень до досягнення оптимальної концентрації алергену, а потім переходять на введення підтримуючих доз (1 раз в 1-2 тижні).
Iнколи введення алергенів може викликати як місцеві (інфільтрат), так і системні ускладнення (напад астми, анафілактичний шок). У таких випадках загострення усувають шляхом зниження дози введеного алергену або роблять перерву у проведенні СГ.
Протипоказання для проведення СГ:
1) загострення основного захворювання;
2) тривале лікування глюкокортикоїдами;
3) органічні зміни в легенях при бронхіальній астмі;
4) ускладнення основного захворювання інфекційним процесом з гнійним запаленням (бронхіт, синусит, риніт, бронхоектази);
5) ревматизм і туберкульоз в активній фазі;
6) злоякісні новоутворення;
7) недостатність кровообігу II-III стадії;
8) виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки.
Механізм дії СГ складний і до кінця не з’ясований, проте відомо, що при атопічних захворюваннях його пов’язують з утворенням так званих блокуючих антитіл, які з’єднуються з алергеном, що потрапляє в організм і власне тим попереджує контакт його з Ig E-антитілами.
Неспецифічна гіпосенсибілізація – зниження чутливості організму до алергену, що викликане зміною умов життя індивідуума і дією деяких лікарських препаратів, окремих видів фізіотерапевтичного та курортного лікування.
Неспецифічну гіпосенсибілізацію застосовують за умови, коли СГ провести неможливо або вона недостатньо ефективна, а також при сенсибілізації до речовин нез’ясованої природи. Досить часто неспецифічну гіпосенсибілізацію поєднують з СГ.
Механізми неспецифічної гіпосенсибілізації дещо ширші ніж СГ. Їх основу складають насамперед механізми зміни реактивності організму. Це в кінцевому результаті спричиняє дію на розвиток усіх трьох стадій алергічного процесу. Значна роль відводиться різним факторам, які нормалізують функцію нейроендокринної системи (відповідні умови праці, відпочинку, харчування).
До неспецифічної гіпосенсибілізації відносять так звану неспецифічну імунотерапію.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 749 | Нарушение авторских прав
|