АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Основні методи лікування алергічних захворювань

Запобігання і лікування алергічних реакцій ґрунтується на реалізації етіотропного, патогенетичного, саногенетичного і симптоматичного принципів.

Етіотропна терапія при алергічних захворюваннях спрямована на припинення дії та елімінацію алергену, який викликав захворювання. На жаль, це не завжди можна зробити, проте у випадках коли цього досягається, терапевтичний ефект здебільшого буває вираженим (кращий результат одержують з неінфекційними, гірший – з інфекційними алергенами).

У разі розвитку медикаментозної алергії ефект дає припинення прийому медикаментозного алергену та усіх лікарських препаратів, які викликають перехресні реакції. Якщо у хворого розвинулась реакція після підшкірного введення препарату, необхідно (якщо це можливо) накласти джгут вище місця введення і обколоти місце введення розчином адреналіну для зменшення всмоктування лікарського засобу.

У випадку харчової алергії слід припинити прийом харчового алергену та усіх продуктів, в яких цей алерген може бути наявний.

При алергії до побутових алергенів усі заходи повинні бути спрямовані на максимальне їх усунення. Важче боротися з домашнім та бібліотечним пилом. Проведення вологого прибирання, заміна шерстяних килимів на килими зі штучних ниток також дає позитивний результат.

Якщо у хворого є поліноз (особливо в період цвітіння рослин) рекомендується переїзд на цей період у місцевість, де відсутні ці рослини.

За наявності професійних алергенів показана зміна професії.

При інфекційних формах алергічних захворювань застосовують антибактеріальні засоби (антибіотики, сульфаніламідні препарати), а також проводять санацію вогнищ інфекції (отити, синусити, карієс зубів).

Патогенетична терапія направлена на розрив основних ланок патогенезу алергії: запобігання утворення і вивільнення медіаторів алергії, їх інактивація (антигістамінними препаратами та ін.); блокада рецепторів до медіаторів алергічних реакцій на клітинах-мішенях. Антигістамінні препарати, взаємодіючи з гістаміновими рецепторами на клітинах-мішенях, блокують їх взаємодію з гістаміном. Н₁-рецептори добре блокуються класичними антигістамінними препаратами (діазолін, димедрол, супрастін та ін.), Н₂-рецептори – новим класом антигістамінних препаратів (кларитин та ін.). Адреналін, взаємодіючи з β-адренергічними рецепторами опасистих клітин стимулює синтез в них цАМФ, що запобігає викиду медіаторів з тканинних базофілів. Кортикостероїдні препарати (кортизон) блокують перетворення гістидину в гістамін, стимулюють синтез цАМФ в тканинних базофілах. Теофілін блокує фосфодіестерази, які каталізують перетворення цАМФ в 5′-АМФ. В результаті пролонгується високий рівень в клітині цАМФ, що і блокує дегрануляцію.

Симптоматична терапія – дія на патофізіологічну стадію: ліквідація структурних і функціональних змін, що виникають при алергії. Це досягається вживанням протизапальних, спазмолітичних, гіпертензивних і інших фармакологічних засобів.

Лікування хворих на алергічні захворювання здебільшого проводять у два етапи:

1. Перший етап – виведення пацієнта з гострого стану;

2. Другий етап починають в стадії ремісії. Цей етап включає специфічну гіпосенсибілізацію та комплекс заходів, що спрямовані на зміну реактивності організму хворого та попередження розвитку повторних загострень.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 546 | Нарушение авторских прав