АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Структура, особливості та функції сполучної тканини

Пізнання особливостей, будови і функцій основних структурних компонентів сполучної тканини визначається важливим значенням цієї тканини в життєдіяльності всіх органів, систем і організму в цілому. Утворюючи разом з кров’ю і лімфою внутрішнє середовище організму сполучна тканина забезпечує ряд життєво важливих функцій, тому вивчення патофізіології сполучної тканини є тим фундаментом, на якому будуються наукові концепції пізнання механізмів багатьох патологічних процесів, в основі яких лежать порушення структури і функції клітин, міжклітинної речовини та волокнистих структур сполучної тканини – запалення, колагенози, імунні порушення, тощо.

Сполучна тканина – це система, що являє собою комплекс клітин, волокон та основної речовини, взаємодія яких направлена на виконання конкретних функцій.

У вивченні функцій і структури сполучної тканини вагомий внесок зробили І.І. Мечніков, О.О. Максимов, О.О. Заварзін, Л. Ашоф і, особливо, О.О. Богомолець, який першим запропонував назвати сполучну тканину «фізіологічною системою сполучної тканини». А.В. Шехтер відмітив характерні особливості для цієї системи: універсальність, гетерогенність і високу пристосованість.

Універсальність визначається значним поширенням сполучної тканини в організмі: вона утворює строму внутрішніх органів, основу шкіри, серозної і синовіальної оболонок, зв’язок сухожилків, апоневрозів, оболонок м’язів і нервів, бере участь в утворенні судинної стінки.

Гетерогенність зумовлена різними проявами особливостей клітин і міжклітинних компонентів сполучної тканини.

Слід відмітити, що три типи клітин (фібробласти, макрофаги, тканинні базофіли) і волокнистих структур (колагенові, еластичні та ретикулярні волокна), основна міжклітинна речовина (матрикс) роблять нескінченною кількість комбінацій, які можуть виникнути при патології сполучної тканини.

Сполучна тканина виконує ряд важливих функцій:

1. Механічну, опірну, морфогенетичну – утворення капсули і строми для багатьох органів, сухожилок, зв’язок, фасцій, кісток і т.п.

2. Пластичну – активна участь в процесах регенерації та загоюванні ран.

3. Трофічну – регуляція живлення клітин, участь в обміні речовин, підтримання постійного внутрішнього середовища (гомеостаз).

4. Захисну – будучи структурним елементом шкіри, слизової оболонки, фіброзних капсул, вона виконує роль механічної перешкоди; клітинами сполучної тканини визначається така форма захисту як фагоцитоз (макрофаги, фібробласти) і участь в імунній відповіді при взаємодії з лімфоцитами.

Слід відмітити, що з віком у сполучній тканині відбуваються зміни, які порушують вище названі функції. У шкірі, сухожилках, хрящовій тканині, аорті зменшується кількість клітин та їх розмір. Розмноження фібробластів у людей похилого віку сповільнене. У волокнистих структурах вікові зміни виявляються збільшенням кількості поперечних зв’язків між волокнами колагену, що сповільнює його самовідновлення. В основній речовині зменшується кількість гіалуронової кислоти, в судинній стінці збільшується кількість хондроїтинсульфату, що сприяє кальцифікації судин.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 916 | Нарушение авторских прав