АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Патохімічна стадія.

При контакті з антигеном Т-лімфоцити виробляють лімфокіни, які є біологічно активними речовинами. За допомогою лімфокінів Т-лімфоцити керують функцією інших лейкоцитів. Лімфокіни бувають стимулюючими й гальмівними. Залежно від того, на які клітини вони діють, виділяють п’ять груп лімфокінів:

1. Лімфокіни, які впливають на макрофаги:

− фактор інгібування міграції макрофагів → пригнічує міграцію макрофагів у тканини, що призводить до нагромадження їх в осередку реакції;

− фактор агрегації макрофагів;

− фактор хемотаксису макрофагів → спричинює міграцію циркулюючих і тканинних мононуклеарних фагоцитів у тканини (до місця T-клітинної активації);

− фактор резистентності макрофагів;

− фактор шкірної реактивності, що індукує при внутрішкірному введенні еритемну реакцію, може приймати участь у створенні умов для залучення моноцитів з кровотоку.

2. Лімфокіни, які впливають на лімфоцити:

− фактор бласттрансформації → зумовлює трансформацію інших лімфоцитів, активуючи при цьому синтез нуклеїнових кислот;

− фактор допомоги (фактор хелперів) → сприяє залученню в імунну відповідь В- і Т-лімфоцитів інших субпопуляцій;

− фактор супресії → гальмує імунну відповідь або запобігає їй;

− фактор переносу (Лоуренса) → його виділяють з лімфоцитів сенсибілізованого антигеном організму. Після введення його в несенсибілізований організм з’являються лімфоцити, здатні специфічно реагувати з антигеном. Фактор переносу може набути широкого застосування при лікуванні імунодефіцитних захворювань.

3. Лімфокіни, які впливають на гранулоцити:

− хемотаксичний фактор → зумовлює еміграцію лейкоцитів;

− фактор інгібіції → пригнічує еміграцію лейкоцитів, що, як і при дії МІФ, може сприяти накопиченню лейкоцитів в осередку реакції.

4. Лімфокіни, які впливають на клітинні культури:

− інтерферон – пригнічує синтез нуклеїнових кислот і захищає клітину від вірусних інфекцій;

− фактор, який пригнічує проліферацію клітин культури тканин та ін.

5. Лімфокіни, що діють у цілісному організмі:

− фактори, що спричиняють шкірну реакцію і сприяють підвищенню проникності стінки судин, проникненню лейкоцитів у тканину, розвитку набряку.

Під впливом лімфокінів навколо антигену протягом кількох годин накопичуються лейкоцити – макрофаги, лімфоцити, гранулоцити, змінюється проникність стінки судин і розвивається запальний процес. В імунокомпетентній тканині (лімфовузли, селезінка та ін.) спостерігається бласттрансформація, активація синтезу антитіл і утворення Т-лімфоцитів. З факторів, які утворюються лімфоцитами, виділяють групу інтерлейкінів (Іл-1, Іл-2, Іл-3, Іл-4, Іл-5, Іл-6).

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 610 | Нарушение авторских прав