АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Поняття про місцеву анестезію

Місцева анестезія — це локальна втрата чутливості тканин, яка ство­рюється штучно за допомогою хімічних, фізичних або механічних факторів з метою знеболювання оперативних втручань або хірургічних маніпуляцій, що проводяться при повному збереженні свідомості пацієнта. Основними перевагами місцевої анестезії є її відносна безпека і доступність застосуван­ня. Розрізняють такі види місцевої анестезії:

1) поверхневу (термінальну) анестезію, яка може бути здійснена зма­щуванням слизових оболонок, зрошенням їх, охолодженням, інфільтрацією розчином анестетика за методом "повзучого інфільтрату", футлярна анес­тезія за Вишневським;

2) провідникову (регіонарну) анестезію, при якій знеболювання здійснюється за рахунок блокади нервів. Варіантами провідникової анес­тезії є: блокада нервових стовбурів, сплетень; внутрішньосудинне або внутрішньокісткове введення анестетика, новокаїнові блокади, а також вве­дення анестетика в спинномозковий канал або перидуральний простір.

При проведенні місцевої анестезії виділяють чотири періоди: а) введен­ня знеболювальної речовини; б) дія її на рецептори і нервові стовбури; в) повна анестезія, яка триває 1-1,5 год, причому цей період можливо подовжи­ти повторним введенням знеболювальної речовини; г) відновлення чутли­вості.

Місцевознеболювальні речовини.

На сьогодні синтезовано більше 100 засобів, які мають місцевознеболювальну дію. Серед них найбільше викорис­товують:

1. Новокаїн — засіб, який має незначну токсичність і виражену знеболювальну дію; 0,25-0,5% розчин використовують для інфільтраційної анестезії та новокаїнових блокад (150-500 мл); 1-2% - для провідникової (регіонарної) анестезії; 2% розчин - для перидуральної анес­тезії (20-25 мл); 5% розчин - для спинномозкової анестезії (2-3 мл); 10-20% розчин — для поверхневої (термінальної) анестезії зрошенням, змащу­ванням (10 мл).

Вища одноразова доза новокаїну в перерахунку на суху речовину ста­новить 0,75 г (150 мл 0,5% розчину). В подальшому на протязі кожної години - не більше 25 год - 2 гр при використанні 0,5% розчину (400 мл).

В окремих випадках у хворих виникає підвищена чутливість до новокаї­ну у вигляді запаморочення, загальної слабкості, інколи втрати свідомості, зниження артеріального тиску.

2. Лідокаїн — ефективніший засіб, ніж новокаїн, діє швидше
і довше. Для інфільтраційної анестезії використовують 0,25-0,5% розчи­ну. При використанні біфльш 400 мл, стосують тільки 0,25% розчин. За­гальна кількість 0,25% розчину не повинна перевищити 1000 мл, а 0,5% розчину - 500 мл. 1-2% розчин використовують для провідникової (регіо­нарної) анестезії; 2% розчин — для перидуральної анестезії (до 20 мл); 5% розчин - для поверхневої анестезії зрошенням, змазуванням (до 20 мл).Препарат протипоказаний при вираженій серцево-судинній недостатності, атріовентрикулярній блокаді, порушеннях функції нирок і печінки.

3. Тримекаїн — викликає глибоке, тривале знеболювання.
Для інфільтраційної поверхневої анестезії використовують 0,25% розчин - до 800 мл або 0,5% розчин - до 400 мл. Для провідникової анестезії вико­ристовують 1% розчин до 100 мл або 2% розчин до 20 мл; для перидуральної анестезії — 1-2% розчин до 20-25 мл; для спинномозкової анестезії -5% розчин (2-3 мл).

4. Дикаїн — переважає за своєю активністю новокаїн. Для поверхневої анестезії використовують 0,25-0,5-3% розчин; для перидуральної анестезії - до 3 мл 2% розчину. Вища терапевтична доза дикаїну для дорос­лих - 0,09 г одноразово. Збільшення дози призводить до токсичних явищ.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 379 | Нарушение авторских прав