Джерелом розвитку осьового скелету у людини є склеротом, який складається з великої кількості клітин мезенхіми. Приблизно в кінці першого місяця розвитку ембріона ці клітини розмножуються, зростаються між собою і утворюють перетинчасту сполучну тканину, з якої починають формуватися хребці. На початку 3-го місяця сполучна тканина перетворюється на хрящ, який, починаючи з кінця 3-го місяця заміщується кістковою тканиною.
Дослідження хребта дитини перших років життя показують, що він складається з приблизно однакової кількості хрящової та кісткової тканини, але поступово кісткової тканини стає більше. У людей похилого віку тіла хребців частково розсмоктуються, а міжхребцеві хрящі костеніють; у зв¢язку з цим довжина хребетного стовпа стає меншою і він нахиляється вперед.
У нормально розвиненому хребетному стовпі виділяють два вигини вперед – шийний і поперековий лордоз та два вигини назад – грудний і крижовий кіфози. До фізіологічних вигинів відносять також і незначний вигин вбік – сколіоз, що залежить здебільшого від більшого розвитку м¢язів правої чи лівої половини тіла.
Форма і розміри грудної клітки мають значні вікові, статеві та індивідуальні особливості. Так, грудна клітка дитини коротка, широка, а ребра займають горизонтальне положення. У жінок вона коротша, ширша та округліша; тоді як у чоловіків більше наближається до типової конічної форми.
До індивідуальних особливостей кісток тулуба слід віднести:
- неоднакову кількість хребців та ребер;
- різний ступінь незрощення дуг хребців (особливо поперекових та крижових);