Формені елементи крові
Еритроцити. Серед формених елементів крові найбільше червоних кров’яних тілець — еритроцитів. Це без’ядерні клітини, що мають форму двояковгнутого диска з діаметром близько 8 мк і товщиною близько 2 — 2,5 мк.
Утворюються еритроцити в червоному кістковому мозку з особливих клітин — еритробластів, які мають ядра. У процесі дозрівання еритробласти втрачають ядро і перетворюються в еритроцити; останні надходять в кров’яне русло.
В 1 мм3 крові дорослої людини міститься близько 4,5—5 мільйонів еритроцитів. У немовлят еритроцитів значно більше. Так, у новонародженої дитини 5,5—6,5 мільйонів в 1 мм3 крові; але з роками кількість їх зменшується, досягаючи уже в 2—3 роки норми дорослої людини.,
Фізіологічна роль еритроцитів визначається наявністю в їх складі червоного пігменту — гемоглобіну, від якого й залежить червоний колір крові. Гемоглобін — це складна хімічна сполука, що складається з білка — глобіну і барвної речовини — гема, в складі якого є залізо Fe(II).
Абсолютний вміст гемоглобіну в дорослої людини становить в середньому 14—16% від ваги крові і досягає 17% (17 г гемоглобіну в 100 г крові). При аналізі крові визначають звичайно відносний вміст гемоглобіну. Він показує в процентах відношення фактичної кількості гемоглобіну в 100 г крові до 17 г. У новонароджених дітей відносна кількість гемоглобіну — 110—145%; у дітей шкільного віку —80—90%.
Гемоглобін легко сполучається з киснем. Коли кров проходить крізь капіляри легень, гемоглобін утворює нетривку сполуку з киснем — оксигемоглобін. Кров, яка має в собі оксигемоглобін (тобто насичена киснем), називається артеріальною. Вона переносить оксигемоглобін з легень у тканини, де він легко віддає тканинній рідині свій кисень і відновлюється в гемоглобін. Кров, у якій оксигемоглобін перейшов у стан відновленого гемоглобіну, називається венозною. Отже, основна функція еритроцитів — перенесення кисню від легень до тканин. Крім того, вони беруть участь і в перенесенні вуглекислого газу від тканин до легень.
Швидкому приєднанню гемоглобіном кисню в легенях і швидкому відщепленню його в тканинах сприяють також порівняно повільна течія крові в капілярах і дуже малі розміри еритроцитів. Відомо, що, чим дрібніші частини, на які подрібнено предмет, тим більша їх загальна поверхня. Тому дуже маленькі розміри еритроцитів і вгнута форма їх забезпечують їм величезну загальну поверхню — близько 3000м2, тобто в 1600 раз більше поверхні тіла в дорослої людини. Загальна кількість еритроцитів у 5 л крові дорослої людини — 25 трильйонів.
Еритроцити людини живуть в середньому 130 днів. Руйнуються вони в селезінці і печінці, де з гемоглобіну утворюються пігменти жовчі. За 1 добу в здорової людини руйнується близько 300 мільярдів еритроцитів.
На місце зруйнованих у кров безперервно надходять молоді еритроцити з кровотворних органів.
Лейкоцити. Білі кров’яні тільця (лейкоцити) — безбарвні клітини, які мають ядро і протоплазму. Діаметр їх 7—30 мк.
Форма лейкоцитів дуже мінлива, бо протоплазма їх безупинно переливається по відростках, які то випинаються, то втягуються. При цьому вони роблять амебоїдні рухи і можуть протискуватись між клітинами стінок капілярів у міжклітинні простори.
Лейкоцити здатні до внутрішньоклітинного травлення. Цим і визначається їх основна функція, яка полягає в захисті організму від мікроорганізмів, що проникають у кров і тканини. Активно рухаючись, лейкоцити обволікають своїми відростками різні сторонні органічні частинки (бактерії та ін.), які потрапили в організм, і з допомогою ферментів перетравлюють їх у своїй протоплазмі. Лейкоцити знищують не тільки бактерії, але й зруйновані клітини організму. Іноді вони поглинають цілі органи, які втратили своє значення для організму,— так зникає хвіст у пуголовка жаби.
Значення лейкоцитів в організмі з’ясував видатний російський учений І.І.Мечников, який вперше спостерігав процес поглинання і перетравлювання бактерій лейкоцитами крові — фагоцитоз.
В 1 мм3 крові дорослої людини міститься 6—8 тис. лейкоцитів. Кількість їх постійно змінюється залежно від стану організму. Після їди, при м’язовій роботі, під час вагітності кількість лейкоцитів у крові значно збільшується. Особливо різко збільшується їх кількість у крові при запальних процесах та інфекційних захворюваннях. Але при таких захворюваннях як черевний тиф і грип спостерігається зменшення кількості лейкоцитів у крові. Збільшення кількості лейкоцитів називається лейкоцитозом, а зменшення — лейкопенією.
Лейкоцити ділять на дві групи: зернисті і незернисті. Зернисті лейкоцити характеризуються наявністю в їх протоплазмі особливих зерняток, і від того, якими барвниками вони забарвлюються, їх ділять на три підгрупи: нейтрофіли, еозинофіли і базофіли. Серед них найбільше нейтрофілів, що забарвлюються як кислими, так і основними фарбами; еозинофіли забарвлюються кислими фарбами, а базофіли — основними.
Незернисті лейкоцити, протоплазма яких не має специфічної зернистості, діляться на дві підгрупи: лімфоцити і моноцити. Лімфоцити — невеликі клітини з великим ядром, оточеним тонким шаром незернистої протоплазми. Моноцити — найбільші за своїми розмірами клітини крові.
Кількість лейкоцитів у крові зменшується з віком дитини. Так, у новонародженої дитини їх 10—30 тис. в 1 мм3, а в 5—6-річної дитини—8—9 тис.
У дітей молодшого шкільного віку кількість лейкоцитів в крові приблизно така сама, як і в дорослої людини. Проте фізіологічне значення має не тільки загальна кількість лейкоцитів, але й процентне співвідношення між різними їх формами, яке називається лейкоцитарною формулою. З цієї таблиці видно, що основну масу білих кров’яних тілець становлять лімфоцити і нейтрофіли. Причому процентний вміст цих видів лейкоцитів з віком дитини змінюється: кількість нейтрофілів збільшується, а лімфоцитів — зменшується. Лімфоцити порівняно з іншими формами лейкоцитів мало рухливі, тому нездатні боротись з хвороботворними мікробами, які проникли в організм. Нейтрофіли, навпаки, досить рухливі: випускаючи вирости протоплазми, вони активно пересуваються до місць скупчення мікробів, захоплюють їх і перетравлюють. Тому для опірності організму проти інфекційних захворювань велике значення має співвідношення в крові нейтрофілів і лімфоцитів.
З таблиці бачимо, що в дітей аж до початку молодшого шкільного віку переважає малоактивний вид лейкоцитів — лімфоцити. В дітей молодшого шкільного віку хоч вже й переважають нейтрофіли, проте ще далеко не досягають норми дорослої людини. Крім того, у дітей молодшого шкільного віку не всі наявні нейтрофіли повністю дозрілі. Цим у певній мірі пояснюється порівняно нижча опірність дитячого організму проти ряду інфекційних захворювань.
Тромбоцити. Серед формених елементів крові тромбоцити, або кров’яні пластинки, найменші. Вони легко руйнуються, тому будова їх вивчена недостатньо. Кількість їх в 1 мл крові дітей 115000—425000 (в середньому 230 000—250 000).
Давно вже встановлено, що тромбоцити відіграють важливу роль у процесах зсідання крові. А недавно виявлено, що тромбоцитам належить важлива роль в забезпеченні організму киснем. При інтенсивній м’язовій діяльності відбуваються різкі кількісні і якісні зміни тромбоцитів. Це явище названо міогенним тромбоцитозом. При м’язовій діяльності тромбоцити посилено руйнуються, з них звільняються дихальні ферменти, які сприяють енергійній утилізації кисню. Чим молодший організм, тим яскравіше явище міогенного тромбоцитозу.
Кровотворні органи. Кров’яні клітини постійно руйнуються, проте кількість їх у крові залишається відносно сталою, бо на місце зруйнованих у кров надходять нові, молоді кров’яні тільця. Місцем їх утворення є червоний кістковий мозок, селезінка і лімфатичні вузли. Ці органи називаються кровотворними.
У червоному кістковому мозку утворюються еритроцити, тромбоцити, зернисті форми лейкоцитів. Лімфоцити утворюються в лімфатичних вузлах, а моноцити — переважно в селезінці і печінці.
У новонароджених дітей кровотворення відбувається в кістковому мозку всіх кісток. У дітей грудного віку система кровотворення досить розвинена, проте в крові є молоді, недозрілі еритроцити і лейкоцити.
Після б місяців частина червоного кісткового мозку починає перетворюватись у жовтий. Цей процес особливо швидко відбувається в 4—6 років. У віці 12—15 років червоний кістковий мозок залишається лише в тих частинах скелета, в яких він є і в дорослих (в груднині, ребрах, хребцях, в епіфізах трубчастих кісток).
У дітей процеси кровотворення відбуваються інтенсивніше, ніж у дорослих. З віком інтенсивність утворення формених елементів крові поступово знижується. Відновлення (регенерація) формених елементів крові у дорослих відбувається значно повільніше, ніж у дітей.
Кровотворна система у дітей ще недостатньо стійка проти різних шкідливих впливів, внаслідок чого в них легко може розвинутись недокрів’я.
Недокрів’я. Недокрів’я розвивається у дітей при великому зменшенні кількості еритроцитів або вмісту в них гемоглобіну, в результаті чого клітини організму недостатньо постачаються киснем, настає кисневе голодування тканин.
Різке зменшення кількості еритроцитів буває при крововтратах (поранення, операції та ін.) і при отруєнні отрутами, які спричиняють гемоліз еритроцитів. До таких отрут належать: свинець, ртуть, нітробензол, анілін, а також отрути, які утворюються в організмі при злоякісних пухлинах або виробляються глистами і мікробами. Зниження вмісту гемоглобіну в еритроцитах настає при нестачі в їжі заліза, білків і вітамінів.
При недокрів’ї у дітей блідне шкіра (особливо шкіра обличчя) і слизові оболонки очей, ротової порожнини, знижується опірність організму проти інфекцій, виникає слабість, швидка стомлюваність, сонливість (іноді безсоння), знижується уважність, працездатність та ін.
Недокрів’я у дітей може розвиватись з різних причин. Але однією з найчастіших причин цієї хвороби є порушення вимог гігієни: недостатнє перебування дітей на свіжому повітрі і на сонці, недостатність рухливих ігор та фізичних вправ, надмірні розумові напруження, недосипання і особливо нераціональне харчування. Тому для збереження нормального складу крові дітей і запобігання виникненню у них недокрів’я необхідно забезпечити всі ці умови.
Кровотворні органи дитини здатні до швидкої заміни загиблих клітин новими. Тому при усуненні причин недокрів’я, при правильному режимі і раціональному харчуванні нормальний склад крові може відновитись у них досить швидко.
Однією з причин недокрів’я є недостатня діяльність червоного кісткового мозку. Для збудження його діяльності застосовують препарати, які добувають із сирої печінки тварин. Кровотворну функцію червоного кісткового мозку стимулюють також вітаміни групи В. Вітамін В12 посилює кровотворну функцію, а фолієва кислота сприяє нормальному дозріванню кров’яних клітин у кістковому мозку і їх надходженню у кров’яне русло.
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1247 | Нарушение авторских прав
|