АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Ускладнення інфаркту міокарда.

· 3упинка серця /раптова смерть/

· "Порушення ритму /шлуночкові і надшлуночкові/ і провідності /синусова брадикардія і блокади серця/

· Гостра серцева недостатність /різного ступеня вираженості/

· Розрив серця /вільної стінки або міжшлуночкової перетинки/

· Мітральна регургітація

· Гостра аневризма серця

· Постіііфарктна стенокардія

· Рецидив ІМ

· Тромбози і емболії '"Шлунково-кишкові кровотечі

· Парез ШКТ

· Порушення сечовипускання

· Психічні порушення

· Синдром Дресслера

· Хронічна аневризма серця

· Хронічна серцева недостатність

Раптова смерть звичайно виникає в перші хвилини або го­дини розвитку ІМ, на її частку приходиться від ЗО до 60% всіх ле­тальних наслідків при цьому захворюванні. Найчастішою причи­ною раптової смерті є гостре порушення серцевого ритму у виг­ляді фібріляції шлуночків або асистолії. Клінічне проявляються втратою свідомості, зупинкою дихання, відсутністю пульсу. В де­яких випадках розвиваються судоми, через 30-60 секунд після зу­пинки серця розширюються зіниці. На ЕКГ при фібріляції замість шлуночкових комплексів реєструються безладні хвилі різноманіт­ної величини і форми, які виникають одна за одною без всяких інтервалів.

Порушення ритму і провідності є найчастішими ускладнення­ми ІМ зустрічаються приблизно у 90% хворих в гострому періоді. Особливо часті і небезпечні шлуночкові порушення ритму, які є однією з причин смерті /шлуночкова екстрасистолія зустрічається приблизно у 70-80%, пароксизмальна надшлуночкова тахікардія в 10%, а фібріляція в 6-7 % випадках. Менш небезпечні й легше підля­гають корекції синусові порушення ритму /синусова тахікардія -приблизно у 50% хворих/, передсердна екстрасистолія у 20-30% всіх випадків/ і миготлива аритмія. Найрідше/в основному при задньо-діафрагмальному інфаркті/ розвивається повна поперечна блока­да /близько 5 % всіх випадків/.

Гостра серцево-судинна недостатність частіше виникає при ІМ Передньої стінки лівого шлуночка і проявляється у вигляді серце­вої ядуги, набряку легень і кардіогенного шоку.

. В усьому світі найбільшого розповсюдження отримала класи­фікація гострої серцевої недостатності по Кіііір /1967 р./, яка пред­ставлена в таблиці 13.

Кардіогеннии шок - найважче ускладнення гострого ІМ, яке ^стрічається у 10-15%) хворих. Діагноз кардіогенного шоку ста­виться у випадках зниження систолічного АТ< 90 мм рт.ст. в по­єднанні з появою ознак периферичної вазоконстрикції, зниженні сечовиділення < 20 мл/годину, запаморочення. Внаслідок різкого Зниження скоротливої спроможності міокарда зменшується хви­линний об'єм, збільшується викид в кров катехоламінів, ангітензину [ глюкокортикоїдів, підвищується загальний периферичний опір, " завивається вазоконстрикція в області внутрішніх органів, шкіри і м'язів, відбувається централізація кровообігу, виникає метаболіч­ний ацидоз. При шоці артеріальний систолічний тиск знижується нижче 90 мм рт.ст., тахікардія звичайно перевищує 100-110 уд/хв. Шкіра бліда, з цианотичннм відтінком, хворий вкритий холодним потом, пульс частий, ниткоподібний. Хворий не здатен адекватно оцінити свій стан, свідомість часто запаморочена.

Серцева ядуга і набряк легень розвиваються як наслідок гост­рої лівошлуночкової недостатності у 10-15% хворих. Внаслідок пе-ренаповнення кров'ю легеневих вен і капілярів та підвищення про­никності судин рідка частина крові просочується в альвеоли. Спер­шу рідина накопичується в стінках альвеол /інтерстиціальний на­бряк/, а після цього і в просвіті самих альвеол /альвеолярний на­бряк/, що значно обтяжує стан хворого і погіршує прогноз.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 473 | Нарушение авторских прав