АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ПОНЯТТЯ ПРО РЕАНІМАЦІЮ

Реанімація (від лат. reanimation – оживлення) – це комплекс заходів, які направлені на відновлення різко пригнічених життєво важливих функцій організму, насамперед, дихання і серцевої діяльності. Першочерговими заходами по оживленню організму вважаються непрямий масаж серця і штучне дихання.

Для життєдіяльності організму потрібне безперервне надходження та споживання ним кисню та виділення вуглекислоти. Ці процеси забезпечують системи органів дихання, кровообігу під контролем центральної нервової системи. Тому їх ураження призводить до смерті. Між смертю і життям існують своєрідні перехідні стани, при яких ще не наступила смерть, але вже не може бути повноцінного життя. Такі стани називають термінальними( від лат. terminalis – кінцевий).

Процес вмирання та його періоди. Зупинка життєдіяльності (смерть) може виникнути раптово (при нещасних випадках) чи передбачувано, як закономірний наслідок невиліковної хвороби. Клінічна динаміка вмирання включає цілу низку патологічних процесів: припинення діяльності серця, зупинка кровообігу, порушення функції мозку, непритомність (протягом 1-2 с.) розширення зіниць (20-30 с.), зупинка дихання, передагональний стан, термінальна пауза, агонія (боротьба), клінічна смерть.

Передагонія – це стан хворого, коли фізіологічні механізми життєдіяльності організму знаходяться в стані декомпенсації: центральна нервова система пригнічена, можливий коматозний стан; діяльність серця ослаблена, пульс нитковидний, артеріальний тиск нижчий критичного (70 мм рт. ст.); функції зовнішнього дихання та паренхіматозних органів порушені. Передагонія триває від кількох годин до декількох днів. За цей час стан хворого ще більш погіршується й закінчується термінальною паузою. Хворий втрачає притомність, шкіра бліда з ціанотичним відтінком, ниткоподібний пульс визначається тільки на сонних, стегнових артеріях; відмічається тахікардія, систолічний тиск менше 70 мм рт. ст. Дихання часте, неглибоке.

Термінальна пауза характеризується тимчасовим згасанням функції кори мозку, дихального центру, серця; артеріальний тиск падає до нуля, дихання припиняється. Триває цей період від 10 с. до 4 хв.

Агонія (боротьба) – це стан хворого, коливнаслідок виснаження центрів життєдіяльності вищого порядку виходять з під контролю (активізуються) бульбарні центри та ретикулярна формація. У хворого відновлюється м'язовий тонус та рефлекси, появляється зовнішнє дихання (безладне, з участю допоміжної мускулатури). Хворий неначе намагається захопити повітря відкритим ротом, але дихання неефективне, бо м’язи вдиху та видиху скорочуються одночасно. Серце на деякий час посилює роботу, систолічний тиск може збільшитися до 100 мм рт. ст. Над магістральними артеріями пальпується пульс. Нерідко у хворих прояснюється свідомість. Однак в цей час метаболічні порушення у клітинах організму стають незворотними. Після цього стан хворого погіршується – швидко згоряють останні запаси енергії, акумульовані в макроергічних зв'язках, і через 20-40 секунд настає клінічна смерть.

Клінічна смерть – це стан, в якому перебуває організм протягом декількох хвилин після припинення кровообігу та дихання, коли повністю зникають усі зовнішні прояви життєдіяльності (зупинка дихання і серцебиття), але в тканинах ще не настали незворотні зміни.

При такому стані хворого ще можна спасти, якщо негайно надати йому допомогу, тому що тільки через 4-6 хвилин після настання клінічної смерті остання переходить у біологічну в наслідок кисневого голодування головного мозку і загибелі нервових клітин, що управляють життєво важливими функціями організму. Термінальні стани можуть виникнути при важкому шоку, інсульті (крововиливі у мозок), інфаркті міокарду, важких отруєннях, ураженнях електричним струмом, утопленні та інших станах, що потребують негайної допомоги

Основні ознаки клінічної смерті:

· відсутність самостійного дихання.

· відсутність пульсації над магістральними артеріями (сонною та стегновою) та серцебиття,

· стійке розширення зіниць з відсутністю фотореакції.

Додаткові ознаки:

· зміна забарвлення шкіри (блідість, мертвотно-сіра чи синюшна),

· відсутність притомності,

· відсутність рефлексів та втрата м'язового тонусу;

· опущення нижньої щелепи;

· відсутність артеріального тиску,

· поступове охолодження тіла,

· на ЕКГ спостерігається асистолія або фібриляція,

· мимовільне сечовипускання та дефекація.

Тривалість стану клінічної смерті від 4 до 6 хвилин

Важливим фактором, що впливає на тривалість клінічної смерті є температура оточуючого середовища. При раптовій зупинці серця клінічна смерть в умовах нормотермії триває до 5 хвилин, при мінусових температурах – до 10 і більше хвилин. Тривалий період вмирання значно погіршує ефективність реанімації.

Біологічна смерть виникає тоді, коли внаслідок незворотних змін в організмі, та насамперед, в центральній нервовій системі, повернення до життя неможливе.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1571 | Нарушение авторских прав