АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Проведення медичних процедур.

До процедур, що виконуються в домашніх умовах за вказівкою лікаря, належать постановка гірчичників, банок, накладання компресів, клізми, а також промивання шлунка і подача кисню.

Банки мають розсмоктувальну, протизапальну та знеболювальну дію. Їх ставлять на непошкоджені ділянки тіла і на ділянку спини справа та зліва від хребта, на шкіру передньої поверхні грудної клітки праворуч. На ділянку грудини, серця, молочних залоз,і хребта банки ставити неприпустимо. Перед використанням медичні банки слід перевірити, щоб вони були сухими, чистими, не мали пошкоджень країв, тріщин тощо. Шкіру перед постановкою банок слід протерти вазеліном. Потім беруть довгу спицю, паличку чи олівець, туго накручують на кінець вати, занурюють у спирт і підпалюють. Необхідно вжити протипожежних заходів, тобто не залишати відкритим флакон зі спиртом, слідкувати, щоб спирт не капав з палички.

Одержаний смолоскип швидким рухом вносять всередину банки, а потім так само швидко банку всією поверхнею отвору прикладають до шкіри. За рахунок розрідженого повітря, що утворюється в банці, шкіра втягується всередину. Відстань між двома встановленими банками повинна бути не меншою, ніж 2 см. Поставивши 20 – 25 банок, хворого вкривають ковдрою і залишають на 10 – 15 хвилин. Потім банки знімають. Для цього слід трохи натиснути на шкіру біля отвору банки, щоб утворилася щілина і повітря потрапило в середину банки. Після заняття банок шкіру витирають ватою, видаляють вазелін, що залишився, надягають білизну і пропонують хворому півгодини полежати.

Гірчичники являють собою листки цупкого паперу 8х12 см з нанесеним тонким шаром гірчиці. Перед застосуванням гірчичники змочують у теплій, але не гарячій воді. Гаряча вода руйнує структуру гірчиці, внаслідок чого не відбувається виділення необхідних ферментів і гірчичної олії. Після змочування гірчичники прикладають до тіла на ті ж місця, що й банки. Тримають 10 – 15 хв. Якщо спостерігається сильні печі і біль, гірчичники необхідно зняти. Дітям для запобігання опіків гірчичники накладають крізь тонкого паперу або зворотнім боком. Знявши гірчичники, шкіру протирають спочатку вологою серветкою для зняття рештків гірчиці, а потім сухим рушником.

Слід пам’ятати, що за тривалого зберігання гірчичники втрачають лікувальний ефект, тому термін зберігання гірчичників не повинен перевищувати 8 місяців. Придатний для використання гірчичник не повинен осипатися і мати гірчичний запах.

Компреси поділяють на зігрівальні, місцеві і холодні. Зігрівальний компрес – спеціальна пов’язка, що накладається з лікувальною метою і виконує розсмоктувальну і знеболювальну дію. Такий компрес складається з трьох шарів. Шматок тканини, змоченої горілкою чи розведеним спиртом віджимають і прикладають до шкіри, вкриваючи компресним папером і шаром вати, яки зберігає тепло. Шар вати має бути більшим за комплексний папір, а останній – більшим за змочений таким чином, щоб вони міцно приставали до шкіри, не зміщувалися, але й не здавлювали судини. Компрес тримають 6 – 8 год. Протипоказаннями до зігрівальних компресів є порушення цілісності шкірних покривів, фурункульоз та інші захворювання шкіри.

Місцевий компрес є різновидом зігрівального. Він сприяє притоку крові і має знеболювальний ефект. Його технологія така. Серветку чи марлю складають у кілька шарів і змочують у воді, нагрітій до 50 -60 С. Потім її віджимають і прикладають до тіла. Зверху накладають поліетиленову плівку і бавовняну тканину. Змінюють компрес через кожні 5 – 10 хв.

Холодний компрес застосовується у разі забиття, носових кровотеч, прискорень пульсу (на ділянку серця), лихоманки (на голову) тощо. Він має судинозвужувальну, знеболювальну та протизапальну дію. Шматок тканини змочують у крижаній воді, трохи віджимають і накладають на тіло. Через кожні 2 – 3 хв його міняють. Замість компресу широко використовують також пузирі з льодом.

Клізми застосовують під час запорів, харчових отруєнь, перед операціями і оглядами органів черевної порожнини. Система для очисної клізми складається з гумового мішка чи грілки об’ємом 1 – 2 л, гумових трубок довжиною 1,5 м і діаметром 1 см. Трубки повинні мати крани, які регулюють надходження води, а також скляний чи пластиковий наконечник. Вся система повинна бути ретельно вимита. В мішок наливають чисту воду кімнатної температури (20 – 22 С) і підвищують на яку-небудь підставку або тримають у руках на висоті 0,5 – 1 м. Потім відкривають кран для витіснення повітря. Ліжко вкривають поліетиленовою підстилкою, кладуть хворого на лівий бік. Його ноги згинають у колінах і підтягують до живота з метою розслаблення черевного преса. Наконечник змащують вазеліном і вводять у пряму кишку на глибину 10 – 12 см. Перші 3 – 4 см наконечник вводять за лінією, що з’єднує задній прохід з пупком, а далі – паралельно куприку. Коли наконечник введений, відкривають кран і вода надходить у пряму кишку. Після цього кран закривають, наконечник витягують. Хворий повинен утримати воду протягом 5 – 10 хв.

Так само в пряму кишку можна ввести рідкі ліки, але вже після очисної клізми.

Література:

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 465 | Нарушение авторских прав