АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Медикаментозне лікування

Гіпоглікемічні засоби

- При відсутності ефекту від дієтотерапії і фізичного навантаження призначають цукрознижуючі лікарські засоби.

- При глікемії натще більше 15 ммоль/л до лікування дієтою зразу додають пероральні гіпоглікемічні лікарські засоби.

- Для нормалізації глікемії натще препаратом вибору є метформін. При наявності протипоказів – інсулін середньої тривалості дії у дозі 0,1-0,15 ОД/кг на ніч. Можливе призначення аналогу інсуліну тривалої дії (гларгін) у стартовій дозі 10 ОД. Додатково до лікування метформфном можна використовувати лікарські засоби із групи тіазолінедіонів (піоглітазон, розіглітазон) у зв’язку з їх прямою дією на інсулінорезистентність. Секретогени інсуліну мають меншу клінічну ефективність по відношенню до нормалізації глікемії натще.

- Для нормалізації глікемії через 2 години після прийому їжі використовують секретогени (похідні меглітиніду, глініди). При наявності позитивного ефекту, але не досягненні цільових показників глікемії можливе додавання до лікування блокаторів альфа-глюкозидаз, метформіну і/або тіазолінедіонів. При відсутності ефекту від комбінації таблетованих лікарських засобів переходять на лікування інсуліном і його аналогами.

- Тривалість лікування ЦД2 прямопропорційна зниженню секреторних властивостей бета-клітин, тому значній кількості хворих ЦД2 після 7-10- річного стажу захворювання необхідним є додавання інсуліну.

Інші лікарські засоби та ускладнення

- Ацетилсаліцилова кислота. Використовують у лікуванні хворих ЦД2 як у якості первинної, так і вторинної профілактики макросудинних ускладнень. Добова доза складає 100-300 мг.

- Гіпотензивні препарати. Цільовим значенням компенсації ЦД2 є підтримання АТ нижче 135/85 мм рт.ст. При відсутності ефекту від немедикаментозної терапії (підтримання нормальної маси тіла, скорочення вживання солі, фізичне навантаження) призначається медикаментозне лікування. Препаратами вибору є інгібітори АПФ, які (крім хорошого прогностичного ефекту по відношенню до АТ) знижують ризик розвитку і прогресування нефропатії. При непереносимості інгібіторів АПФ перевага надається блокаторам рецепторів ангіотензину-ІІ, блокаторам кальцієвих каналів (недегідропіридинового ряду) або селективним бета-адреноблокаторам. При поєднанні із ІХС доцільно комбінувати інгібітори АПФ та адреноблокатори.

- Дисліпідемії. При ЦД2 дисліпідемії самостійно зустрічаються часто. Серед усіх показників ліпідного спектру найважливішим є підтримання рівня холестерину ЛПНЩ нижче 2,6 ммоль/л. для досягнення цього показника застосовують гіпохолестеринову дієту (менше 200 мг холестерину на добу) із обмеженням насичених жирів (менше 1/3 усіх харчових жирів). При неефективності дієтотерапії препаратами вибору є статини. Терапія статинами доцільна не тільки у якості вторинної, але і первинної профіліктики розвитку ІХС, макроангіопатій.

- Тригліцериди. Компенсація вуглеводного обміну у багатьох випадках не веде до нормалізації рівня тригліцеридів. При ізольваній тригліцеридемії препаратами вибору є похідні фіброєвої кислоти (фібрати). Цільові значення тригліцеридів при ЦД2 нижче 1,7 ммоль/л. при комбінованій дисліпідемії препаратами вибору є статини.

- Нефропатії. Нефропатія є частим ускладненням ЦД2, у дебюті захворювання до 25-30% хворих мають мікроальбумінурію. Лікування нефропатії починають із стадії мікроальбумінурії, препаратами вибору є інгібітори АПФ. Нормалізація АТ у комбінації із використанням інгібіторів АПФ ведуть до зниження прогресування нефропатії. При появі протеїнурії цільові показники АТ до 120/75 мм рт.ст.

- Поліневропатії. Невропатія є однією із основних причин формування виразкових дефектів ніг (синдром діабетичної стопи). Діагностика периферичних невропатій здійснюється на основі досліджень вібраційної і тактильної чутливості. У лікуванні больових форм периферичної невропатії застосовують трициклічні антидепресанти, карбамазепін.

- Автономні невропатії. Метою лікування є усунення симптомів ортостатичної гіпотензії, гастропарезу, ентеропатії, еректильної дисфункції і нейрогенного сечового міхура.

- Ретинопатія. Патогенетичного лікування діабетичної ретинопатії немає. Для зменшення прогресування проліферативної діабетичної ретинопатії використовують лазерну фотокоагуляцію.

- Катаракта. ЦД асоційований із швидким розвитком катаракти, компенсація ЦД дозволяє сповільнити процес помутніння кришталика.

Показання до консультації спеціаліста: показаннями до консультації спеціаліста є стійка декомпенсація захворювання, часті гіпоглікемічні стани, планована вагітність і наявність пізніх ускладнень ЦД.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 274 | Нарушение авторских прав