Міорелаксанти
Міорелаксанти (курареподібні препарати). М'язовими релаксантами називають препарати, що мають здатність блокувати передачу збудження в нервово-м'язових синапсах скелетної і дихальної мускулатури. За типом дії їх поділяють на:
1. Недеполяризуючі (d-тубокурарин, ардуан, павулон, тракріум тощо) - ці препарати є антагоністами ацетилхоліну, вони паралізують нервово-м'язову передачу і відносяться до справжніх курареподібних речовин.
Ардуан (Arduanum) - білий кристалічний порошок в ампулах по 4 мг, його використовують при різних хірургічних втручаннях із розрахунку 0,04-0,06 мг кг; у цих дозах препарат викликає через 2-3 хв повну релаксацію, що триває до 50 хв. Залишкова дія ардуану знімається прозерином.
Тракріум (Trakrium) - розчин для ін'єкцій в ампулах по 2,5-5 мл. Тракріум вводять внутрішньовенно струминно в дозі 0,3-0,6 мг/кг, що викликає тимчасове (протягом 15-35 хв.) розслаблення дихальної і скелетної мускулатури Повна нервово-мязова блокада проходить самостійно через 35 хв.
2. Деполяризуючі препарати, викликають розслаблення мускулатури з рахунок деполяризації, подібно до дії надлишкової кількості ацетилхоліну, що призводить до порушення провідності збудження з нерва на м'яз. Препарати
цієї групи швидко розкладаються і викликають короткочасний ефект. Найбільш поширеним препаратом є дитилін.
Дитилін (Dithlinum) використовують у 1-2% розчині із розрахунку 1-2мг/кг. Через 10-15 секунд після введення дитилину з'являються фібрилярні посмикування м'язів обличчя, шиї, кінцівок, які тривають упродовж 10-15 с, а потім настає повне розслаблення мускулатури протягом 5-7 хв.
3. Змішані препарати можуть викликати антидеполяризуючу і деполяризуючу дію. Із них найбільш часто використовують імбретил.
Імбретил (Imbrethil) випускається в ампулах по 2 мл 0,2 % розчину. Після внутрішньовенного введення препарату (0,04-0,07 мг/кг) настає повне розслаблення скелетної мускулатури, що триває 30-40 хв. Препарат погано виводиться з організму, тому повторні дози його слід значно зменшувати.
За механізмом дії міорелаксантів розрізняють: короткочасну, періодичну, часткову і тотальну м'язові релаксації. Короткочасну релаксацію, як правило, використовують у період інтубації, під час ендоскопії, вправлянні вивихів і переломів.
Періодичну релаксацію здійснюють міорелаксантами з коротким періодом дії, коли потрібно створити найбільше розслаблення мускулатури під час операції.
Часткову релаксацію використовують тоді, коли потрібно розслабити мускулатуру, не виключаючи дихання. З цією метою використовують малі дози тубокурарину-хлориду або диплацину.
Тотальну релаксацію здійснюють за допомогою недеполяризуючих релаксантів тривалої дії і використовують при великих операціях на органах грудної і черевної порожнин.
На сьогодні під інгаляційним наркозом виконуються всі складні операції.
Протипоказання до інгаляційного наркозу
Протипоказання до інгаляційного наркозу поділяються на абсолютні і відносні.
Абсолютними протипоказаннями є: відсутність кисню, непереносимість препаратів, несправна апаратура, а також наявність супутніх захворювань та станів, від яких може настати смерть:
1) захворювань серцево-судинної системи в стадії декомпенсації; гіпертонічної хвороби, що не піддається медикаментозній терапії; гіпотонії, пов'язаної з анемією, інтоксикації;
2) захворювань органів дихання з вираженою легеневою недостатністю - гострої пневмонії;
3) захворювань печінки з вираженою її функціональною недостатністю;
4) захворювань нирок із порушенням функції;
5) важкого ступеня анемії;
6) захворювань із вираженим підвищеним внутрішньочерепним тиском (пухлин, кіст тощо).
Відносними протипоказаннями є вище перераховані захворювання, але з менш вираженими функціональними порушеннями.
Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 458 | Нарушение авторских прав
|