АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

ЗАГАЛЬНЕ ЗНЕБОЛЮВАННЯ

Загальне знеболювання (наркоз; від грецького inarcao - ціпеніти) - стан глибокого штучного сну (заціпеніння), який характеризується тимчасовою втратою притомності, больової чутливості та деяких рефлекторних реакцій, здійснюється за допомогою різних, наркотичних речовин. Існує декілька теорій механізму виникнення наркозу.

1. Ліпідна теорія побудована на тому, що наркотичні речовини розчиня­ють жири і жироподібні речовини в мозковій тканині, завдяки чому проника­ють у клітини центральної нервової системи і гальмують її діяльність. Однак
не всі наркотичні речовини та гази розчиняють жири.

2. Адсорбційна теорія, згідно якої наркотичні речовини адсорбуються на
поверхні нервових клітин і змінюють їх фізико-хімічні властивості (порушуються ферментативні обмінні процеси та ін). Сила дії наркотичних речовин
прямо пропорційна поверхні клітин, що адсорбували наркотик.

3. Теорія порушення окисно-відновних процесів - наркотична дія виникає
внаслідок порушення окисно-відновних процесів у мозковій тканині. Тканини
втрачають здатність засвоювати кисень.

4. Неврогенна теорія - наркотичний ефект пов'язаний із гальмівною дією
на кору головного мозку і її підкірки. Процес гальмування розвивається рефлекторно під впливом імпульсів, що йдуть із різних рецепторів.

5. Мембранна теорія ґрунтується на дії наркозу на субклітинному моле­кулярному рівні. Наркотичні речовини викликають деполяризацію клітинних мембран, погіршують проникність іонів натрію, тим самим порушують гене­рацію збудження і потенціал дії.

Залежно від шляхів введення наркотичних речовин в організм розрізняють інгаляційний і неінгаляційний наркоз. Для забезпечення інгаляційного наркозу наркотичні засоби вводять через дихальні шляхи. Неінгаляційний наркоз здійснюють внутрішньовенно, внутрішньом'язово, через пряму кишку (ректальний наркоз). Залежно від глибини знеболювання розрізняють такі види наркозу, як поверхневий і глибокий. Залежно від методики проведення розрізняють: 1) мононаркоз, коли використовується одна речовина (ефір, фторотан, пентрон тощо);

2) змішаний наркоз, коли застосовують суміш препаратів, близьких за своєю дією;

3) комбінований наркоз, при якому використовують не тільки суміш медикаментозних препаратів, але й різні шляхи їх введення (внутрішньовенний + інгаляційний шлях тощо). Комбінований наркоз складається з вступного, головного (підтримуючого), додаткового і базисного.

Вступний наркоз застосовують для швидкого введення хворого в стан сну. Головний (підтримуючий) наркоз проводять на всьому етапі операції (ефір, фторотан тощо). Додатковий наркоз використовують для поглиблення головного. Базисний наркоз застосовують для початку або одночасно з головним (інгаляційний наркоз + НЛА) наркозом.

За тривалістю дії розрізняють повний наркоз (при травмах і великих опе­раціях) і неповний, або (рауш-наркоз, при короткочасних втручаннях - роз­критті гнійників, вправленні вивихів тощо).

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 452 | Нарушение авторских прав