|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Серцевою недостатністю
Принциповою відмінністю лікування хворих із систолічною СН є необхідність зменшення притоку до серця в діастолу, тоді як при діастолічній дисфункції необхідно підтримувати адекватне наповнення ЛШ в діастолу і недопущення надмірного зменшення венозного повернення, що диктує відміну нітратів і вазодилататорів, що зменшують тонус венозних судин, і обережне застосування діуретиків. Друга відмінність - використання інотропних засобів, як правило, серцевих глікозидів: вони можуть бути ефективними при систолічній СН і не показані при діастолічній через уповільнення ними діастолічного розслаблення, збільшуючи концентрацію внутрішньоклітинного кальцію.
Таблиця 22 – Медикаментозна терапія серцевої недостатності, пов’язаної з систолічною дисфункцією
| Група медикамен-тозних засобів/ кращий препарат
| Дія
| Коментар
| | Діуретики
| Зменшують застій-ні явища і передна-вантаження, не під-силюючи функції ЛШ
| Необхідно моніторувати сироватковий калій, магній, натрій. Якщо для контролю застою петльового діуретика недостатньо, додають гідрохлортіазід або метолазон, при гіпокаліємії додають спіролактон. Торсемід або буметанід краще абсорбується всередину при застої в органах черевної порожнини
| | Дігоксин
| Збільшує інотро-пізм міокарда
| У хворих настає симптоматичне поліпшення і знижується частота госпіталізацій; для конт-ролю глікозидної інтоксикації визначається його концентрація в крові
| | Інгібітори АПФ
| Блокують утворення ангіотензину-2 і знижують перед- і постнавантаження
| Інгібітори АПФ - основа терапії СН. Вони по-легшують симптоми захворювання, збіль-шують виживаність хворих і уповільнюють прогресування систолічної і діастолічної дис-функції міокарда шляхом раннього їх ремо-делювання, тобто вони здійснюють струк-турно-геометричну і функціональну перебу-дову серця і судин, збільшують толерантність до фізичних навантажень, покращують якість життя хворих з СН
| | Бета-адрено-блокатори
| Хронічна бета-адре-нергічна стимуляція викликає зростання постнавантаження, провокує ішемію
| Застосування селективних і неселективних бета-блокаторів зменшує пряму токсичну дію катехоламінів на міокард. Карведілол, будучи неселективним бета-блокатором, одночасно має вазодилатуючий ефект. Його призначають з малих доз, поволі збільшуючи їх протягом де-кількох місяців. Сприяє виживаності хворих з СН
|
| Продовження табл. 22
| | Група медикамен-тозних засобів/ кращий препарат
| Дія
| Коментар
| | Антагоністи рецепторів ангіотензину-2
| Дія схожа з іАПФ, але кашель не роз-вивається
| При терапії лозартаном збільшується виживаність хворих. Має менше число побічних дій, ніж іАПФ
| | Антагоністи кальцію
| Зменшують пост-навантаження
| Амлодіпін має позитивний симптоматичний ефект при СН і дещо знижує смертність. При резистентній стенокардії в поєднанні з СН особливо показані антагоністи кальцію
| | Добутамін вну-трішньовенно
| Збільшує скорот-ність і серцевий викид
| Інфузію проводять при резистентній СН протягом 6 год 2-3 рази на тиждень
| | Ультрафільт-рація
| Зменшує об'єм вну-трішньосудинної рідини
| Показаний в термінальній стадії СН, коли виникає резистентність до всіх груп сечогінних
| | Антикоагулянти (варфарін)
| Застосовують для запобігання тром-боемболіям
| Показані хворим з миготливою аритмією або тим, які перенесли тромбоемболію. Варфарін застосовують у хворих з тромбом в ЛШ
| | Оперативна ре-васкуляризація міокарда «висо-кого ризику»
| Запобігання пошко-дженню міокарда або відновлення функції гібернуючо-го міокарда
| Для встановлення гібернації або оглушення міокарда необхідне проведення позитронно-емісійної томографії
| | Трансплантація серця
| Показана хворим з термінальною СН
| 5-річна виживаність становить 70-80%
| Поява симптомів СН у хворих на АГ вимагає істотної корекції в лікуванні залежно від типу СН. Якщо у хворого порушена діастолічна функція за відсутності істотних змін насосної функції ЛШ (ФВ більше 45%), то призначають бета-блокатори і/або дигідропіридинові антагоністи кальцію, діуретики, обережно титруючи дози останніх до цільових. Якщо переважають порушення систолічної функції при АГ і є дилатація порожнини ЛШ, призначають діуретики, іАПФ, ББ, за необхідності - дигіталіс і артеріолярні вазодилататори.
На відміну від систолічної дисфункції ЛШ стратегія лікування діастолічної СН носить інший характер (табл. 23), хоча на сьогодні не існує чітко окреслених стандартів з цієї проблеми. Так, антагоністи кальцію – верапаміл і ділтіазем – здатні покращувати активне розслаблення шлуночків, зменшувати масу міокарда, знижувати ЧСС і АТ. Але при рестриктивному типі діастолічної недостатності вони протипоказані, оскільки порушення розслаблення поєднується зі зниженням скорочувальної здатності.
Таблиця 23 – Стратегія лікування діастолічної СН
Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 389 | Нарушение авторских прав
|
