АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Психологічна корекція невпевненості в собі

Виховання впевненості в собі в дитини полягає в розвитку адекватних її можливостям домагань і самооцінювання. Необхідно викликати в дитини почуття симпатії до самої себе, самоповаги на основі більш точного знання своїх достоїнств і вад. Виховувати сміливість ризикувати (у розумних межах), бути самим собою без побоювання «втратити себе», бажання прагнути до успіху і самоствердження у своїх; починаннях [1].

Поради батькам із формування в дітей адекватної самооцінки [2]:

· Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання й одержує задоволення від зробленого.

· Не перехвалюйте дитини, але і не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

· Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути в чомусь краще її.

· Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. Підкресліть переваги іншого й покажіть, що ваша дитина може також досягти цього.

· Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте уголос свої можливості й результати справи.

· Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Особливості стилю поведінки із сором'язливими дітьми [2]:

· Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.

· Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.

· Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.

· Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв'язаних зі спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором'язливій дитині довелося б вступити в контакт із «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава книга з чудовими картинками. Давай запитаємо бібліотекаря (продавця) і попросимо дати нам її подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного» спілкування дитина спочатку скута настільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі і не відриваючись од руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

Тема 4-5.Готовність дитини до навчання у школі як фактор покращення адаптації дитини до умов навчання

Вступ до школи і початковий період навчання викликає перебудову всього способу життя та діяльності дитини. Цей період є однаково важким для дітей, які вступають до школи і в 6, і в 7 років. Спостереження фізіологів, психологів і педагогів показують, що серед першокласників є діти, які в силу індивідуальних психофізіологічних особливостей важко адаптуються до нових для них умов, лише частково можуть (або зовсім не можуть) впоратися з режимом роботи та навчальною програмою. При традиційній системі навчання з цих дітей, як правило, формуються відстаючі та другорічники.

Дитина, яка поступає до школи, повинна бути зрілою у фізіологічному та соціальному відношенні, вона повинна досягти певного рівня розумового та емоційно-вольового розвитку. Навчальна діяльність потребує певного запасу знань про оточуючий світ, сформованості елементарних понять. Дитина повинна володіти мислительними операціями, уміти планувати свою діяльність та здійснювати самоконтроль. Важливі позитивне відношення до навчання, здатність до саморегуляції поведінки та прояв вольових зусиль для виконання поставлених задач. Не менш важливі й навички мовленнєвого спілкування, розвинена дрібна моторика руки та зорово-рухова координація. Тому поняття „готовність дитини до школи” – комплексне, багатогранне та охоплює всі аспекти життя дитини. У залежності від розуміння суті, структури та компонентів готовності дитини до навчання виявляються її основні критерії і параметри.

Сучасна школа знаходиться в пошуку моделів навчання, які можуть забезпечити різнобічний розвиток особистості з урахуванням її індивідуальних психофізіологічних та інтелектуальних можливостей.

Готовність дітей до школи може визначатись за такими параметрами, як планування, контроль, мотивація, рівень розвитку інтелекту.

1. Планування – уміння організовувати свою діяльність у відповідності до її мети:

низький рівень – дії дитини не відповідають меті;

середній рівень – дії дитини частково відповідають змісту цілі;

високий рівень – дії дитини повністю відповідають змісту цілі.

2. Контроль – уміння співставити результати своїх дій з поставленою ціллю:

низький рівень – повна невідповідність результатів зусиль дитини поставленій меті (сама дитина цієї невідповідності не бачить);

середній рівень – часткова відповідіність результатів зусиль дитини поставленій меті (самостійно дитина не може побачити цю неповну невідповідність);

високий рівень – відповідність результатів зусиль дитини поставленій цілі, дитина може самостійно співставити всі отримані нею результати з поставленою ціллю.

3. Мотивація навчання – прагнення знаходити приховані властивості предметів, закономірності у властивостях навколишнього світу та використовувати їх:

низький рівень – дитина орієнтується тільки на ті властивості предметів, які безпосередньо доступні органам почуттів;

середній рівень – дитина прагне орієнтуватися на деякі узагальнені властивості навколишнього світу – знаходити та використовувати ці узагальнення;

високий рівень – явно виражене прагнення знаходити приховані від безпосереднього сприймання властивості навколишнього світу, їхні закономірності; присутнє бажання використовувати ці знання у своїх діях.

4. Рівень розвитку інтелекту:

низький – невміння слухати іншу людину, виконувати логічні операції аналізу, порівняння, узагальнення, абстракції і конкретизації у формі словесних понять;

нижче середнього – невміння слухати іншу людину, помилки у виконанні всіх логічних операцій у формі словесних понять;

середній – невміння слухати іншу людину, прості логічні операції – порівняння, узагальнення у формі словесних понять – виконуються без помилок, у виконанні більш складних логічних операцій – абстракція, конкретизація, аналіз, синтез – допускаються помилки;

високий – можливі деякі помилки у розумінні іншої людини і у виконанні всіх логічних операцій, але ці помилки дитина може виправити сама, без допомоги дорослого;

дуже високий – можливість слухати іншу людину, виконувати будь-які логічні операції у формі словесних понять.

Дитина до школи не готова:

Не вміє планувати і контролювати свої дії, мотивація навчання низька (орієнтується тільки на дані органів почуттів), не вміє слухати іншу людину і виконувати логічні операції у формі понять.

Дитина до школи готова:

уміє планувати і контролювати свої дії (або прагне до цього), орієнтується на приховані властивості предметів, на закономірності навколишнього світу, прагне використовувати їх у своїх діях, уміє слухати іншу людину та вміє (або прагне) виконувати логічні операції у формі словесних понять.

При визначенні рівня готовності дитини до шкільного навчання орієнтиром може бути карта-характеристика, в якій закладено три рівні готовності до навчання за такими параметрами:

1. Психологічна та соціальна готовність.

2. Розвиток шкільно-значущих психофізіологічних функцій.

3. Розвиток пізнавальної діяльності.

4. Стан здоров’я.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 645 | Нарушение авторских прав