 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Протокол з первинної реанімації та післяреанімаційної допомоги новонародженим, що затверджений наказом МОЗ України від 08.06.2007 № 312.Протокол базується на принципах американської АВС-реанімації: А – забезпечення прохідності дихальних шляхів (А – Airways – дихальні шляхи) В – стимуляція або відновлення дихання (В – Breathing – дихання) С – підтримання циркуляції (кровообігу) (С – Circulation – циркуляція, кровообіг)
Заходи після народження дитини та визначення необхідності реанімації у дитини, яка народилась після вилиття чистих навколоплодових вод:
¨ Відразу після народження дитини акушерка приймає його у теплі пелюшки, визначає та оголошує час народження, викладає на живіт матері і починає швидко обсушувати, звертаючи увагу на наявність крику. Обсушування в цей момент відіграє роль початкової тактильної стимуляції. ¨ Якщо дитина не кричить, перевіряють наявність самостійного дихання, ознакою якого є помітні регулярні рухи грудної клітки. Нормальна частота дихання новонародженого – 30-60 за 1 хвилину. ¨ Одночасно оцінюють м’язовий тонус дитини, звертаючи увагу на положення кінцівок і наявність самовільних рухів. ¨ У разі відсутності самостійного дихання або наявності дихання типу «гаспінг» з частотою менше 30 за хвилину слід негайно: 1) перетиснути і перерізати пуповину, 2) інформувати матір, що дитина має проблеми зі встановленням дихання і їй буде надано допомогу, 3) загорнути немовля і перенести на реанімаційній стіл під джерело променевого тепла.
Особливості визначення потреби в реанімації у дитини, яка народилась після вилиття навколоплодових вод, забруднених меконієм: ¨ Відсмоктування з верхніх дихальних шляхів дитини після народження голови не потрібно, оскільки це втручання не зменшує ризику розвитку синдрому аспірації меконію. ¨ До викладання на живіт матері та висушування оцінити «активність» - наявність адекватного самостійного дихання, м’язовий тонус і ЧСС. ¨ У разі наявності у неї ознак: відсутність дихання або дихання типу «гаспінг», або брадипное, м’язова гіпотонія, ЧСС менше 100 за хвилину негайно перетиснути і перерізати пуповину, інформувати матір, що дитині буде надано допомогу, та не забираючи пелюшок та уникаючи тактильної стимуляції, перенести немовля на реанімаційний стіл. ¨ Дітей, які після народження є «активними» (адекватне дихання, ЧСС більше 100 за хвилину, задовільна рухова активність) викладають на живіт матері і спостерігають за їх станом. У разі відсутності дихальних розладів забезпечують стандартний медичний догляд. ¨ Незалежно від особливостей меконіального забруднення вод відсмоктування з трахеї новонародженого без ознак порушення стану не рекомендується. ¨ Спостереження передбачає оцінку наявності дихальних розладів (тахіпное, експіраторний стогін, втягнення податливих ділянок грудної клітки) протягом 3-х послідовних годин після народження (кожні 15 хвилин протягом першої години).
Початкові кроки допомоги дитині, яка народилась після вилиття чистих навколоплідних вод:
Правила забезпечення прохідності дихальних шляхів:
Особливості початкових кроків допомоги дитині, яка народилась після вилиття вод, забруднених меконієм:
Визначення потреби реанімації і початкові кроки допомоги треба виконати приблизно за 30 секунд.
Алгоритм подальших дій після 30 секунд вентиляції мішком і маскою:
Ø Якщо ЧСС більше 100 за 1 хвилину і наявне адекватне самостійне дихання: 1) Поступово припинити ШВЛ, зменшуючи її тиск і частоту. 2) За відсутності центрального ціанозу та дихальних розладів викласти дитину на грудну клітку матері, накрити теплою пелюшкою і ковдрою та кожні 15 хвилин оцінювати адекватність самостійного дихання, ЧСС і наявність центрального ціанозу. Ø Якщо ЧСС більше 100 за 1 хвилину і відсутнє або неадекватне самостійне дихання продовжити ШВЛ протягом наступних 30 секунд Ø Якщо ЧСС більше 100 за 1 хвилину, наявне адекватне самостійне дихання, однак після припинення ШВЛ з’явився центральний ціаноз або дихальні розлади: 2) призначити вільний потік кисню за допомогою кисневої трубки, спрямовуючи його до носа дитини (швидкість не повинна перевищувати 5 літрів за хвилину). 3) Перевести дитину у відділення інтенсивної терапії. Ø Якщо ЧСС менше 100, але більше 60 за 1 хвилину незалежно від характеру дихання продовжувати ШВЛ. Ø Якщо ЧСС менше 60 за хвилину: 1) негайно розпочати непрямий масаж серця з частотою 90 компресій за хвилину, 2) продовжувати ШВЛ 100% киснем з частотою 30 за хвилину. Ø Якщо ЧСС менше 60 за хвилину після 30 секунд непрямого масажу серця і ШВЛ: 1) інтубувати трахею і ввести 0,01% розчин адреналіну ендотрахеально. 2) продовжувати ШВЛ 100% киснем з частотою 30 за хвилину паралельно з непрямим масажем серця. 3) у разі збереження брадикардії через 30 секунд після введення адреналіну ендотрахеально катетеризувати вену пуповини та ввести адреналін внутрішньовенно (через 3 хвилини після першого введення). Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 1190 | Нарушение авторских прав |