АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Невідкладна допомога при АН

Прочитайте:
  1. IV.Медична допомога
  2. Види кровотеч і перша допомога
  3. Види ушкодження опорно-рухової системи і перша допомога при них
  4. ГАЗООБМІН У ЛЕГЕНЯХ І ТКАНИНАХ. РЕГУЛЯЦІЯ ДИХАННЯ. ХВОРОБИ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ТА ЗАПОБІГАННЯ ЇМ. ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ УРАЖІЙЩ ОРГАНІВ ДИХАННЯ
  5. Державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам
  6. Долікарська допомога потерпілому. Способи штучного дихання
  7. Долікарська допомога при внутрішній кровотечі
  8. Долікарська допомога при задусі, утопленні, отруєнні, та в інших випадках
  9. Долікарська допомога при пораненнях і кровотечах
  10. Долікарська допомога при ураженні електричним струмом
Протокол реанімаційних заходів при асфіксії новонародженого  
При чистих навколоплідних водах При інтенсивному меконіальному забрудненні вод  
1. Покласти новонародженого під джерело променевого тепла на горизонтальну щільну поверхню. 2. Швидко обсушити шкіру новонародженого за допомогою теплої пелюшки. 3. Забрати мокру пелюшку. 4. Забезпечити правильне положення голівки (помірна екстензія, як правило, під плечі підкладають валик). 5. Відсмоктати спочатку вміст порожнини рота, а потім — носової частини глотки (не рекомендується глибоке та інтенсивне відсмоктування зондом; від'ємний тиск : і при відсмоктуванні не повинен перевищувати 100 мм рт.ст.). 1. Катетером 10 Рг або більшим відсмоктати вміст порожнини рота, глотки і порожнини носа відразу після народження голівки дитини. 2. Як тільки новонародженого покладено під променевий обігрівач, негайно забезпечити його правильне положення. 3. Під контролем прямої ларингоскопії відсмоктати залишковий меконій з глотки, після чого інтубувати трахею і шляхів безпосередньо через ендотрахеальну трубку за допомогою спеціального аспіратора меконію. 4. Швидко висушити шкіру новонародженого за допомогою теплої пелюшки. 5.Забрати мокру пелюшку.  
6. Провести нетривалу (не більше 2 разів) тактильну стимуляцію новонародженого (постукування по п'ятці, поплескування по підошві). 7. Оцінити наявність і характер самостійного дихання. За відсутності самостійного дихання або наявності дихання типу гаспінг: негайно розпочати ШВЛ за допомогою мішка і маски з використанням 90—100 % кисню (частота 40—60 за 1 хв); початковий тиск вентиляції звичайно становить 30—40 см вод.ст., а у дітей з незрілими і ураженими легенями і після кількох перших вдихів інспіраторний тиск має становити 20—40 см вод.ст.  
Якщо після накладання маски на обличчя дитини і проведення кількох вентиляцій мішком грудна клітка не рухається, то рекомендують такі заходи: а) повторно накласти маску, забезпечуючи її щільне прилягання до обличчя, і знову проводити вентиляцію; за відсутності ефекту послідовно виконати зазначені нижче заходи, кожного разу перевіряючи ефективність вентиляції; б) перевірити положення голівки; в) перевірити наявність секрету у порожнині рота і в разі потреби відсмоктати його; г) спробувати провести вентиляцію з напіввідкритим ротом з використанням повітроводу; д) збільшити інспіраторний тиск.  
 
За відсутності ефекту слід провести інтубацію трахеї і виключити наявність у дитини природжених аномалій розвитку. Через 2 хв після початку ШВЛ мішком і маскою у шлунок слід увести зонд, щоб запобігти аспірації та роздуванню живота.  
За наявності адекватного самостійного дихання слід відразу переходити до п. 9.  
8. Вентилювати 15—30 разів 100 % киснем із частотою 40—60 за 1 хв.  
9. Визначити ЧСС.  
  Якщо ЧСС більше ніж 100 за 1 хв  
     
  Оцінити колір шкіри  
     
Рожевий, або локальний, ціаноз Центральний ціаноз  
     
Слідкувати за наявністю самостійного дихан­ня, повторно визначати ЧСС, колір шкіри. Припинити ІЛВЛ за наявності самостійного дихання, провести коротку тактильну стиму­ляцію і призначити вільний потік кисню   Призначити вільний потік кисню (щонаймен­ше 80 %) зі швидкістю 5 л/хв і слідкувати за кольором шкіри та слизових оболонок. При зменшенні ціанозу поступово зменшувати кон­центрацію кисню, віддаляючи кисневу трубку від обличчя дитини  
     
     
  Якщо ЧСС менше ніж 100 за 1 хв  
       
  Менше ніж 60 за і хв Від 60 до 100 за 1 хв  
           
Розпочати (якщо самостійне дихання ви­глядало адекватним і ШВЛ ще не прово­дили) або продовжити ШВЛ 100 % кис­нем із частотою ЗО за 1 хв (разом з неп­рямим масажем серця, ШВЛ вже проводили) Розпочати непрямий масаж серця з часто­тою 90 за 1 хв, якщо вже проводили ШВЛ 100 % киснем 15-30 с   Не збільшується   Збільшується  
     
  Продовжити ШВЛ 100 % киснем з часто­тою ЗО за 1 хв   Продовжити ШВЛ 100 % кис­нем з частотою 40-60 за 1 хв  
       
  Розпочати непря­мий масаж серця з частотою 90 за 1 хв, якщо ШВЛ вже проводили, а ЧСС менше ніж 80 за 1 хв  
   
Розпочати введення медикаментів, якщо ЧСС менше ніж 80 за 1 хв через 30 с після початку проведення ШВЛ 100 % киснем і непрямого масажу серця  
                                           

Сучасна апаратура, яка застосовується для реанімації та інтенсивної терапії

Реанімаційні мішки - стандартне і рекомендоване обладнання для штучної вентиляції новонароджених (ШВЛ) під час реанімації:

• можуть наповнюватись потоком або самостійно;

• об'єм не повинен перевищувати 750 мл;

• швидкість потоку кисню у мішок має бути не менше, ніж 5 л/хвилину;

• щоб забезпечити вентиляцію легень 90-100% киснем, до мішка, що наповнюється самостійно, приєднують кисневий резервуар;

• реанімаційні мішки мають бути обладнаними принаймні одним з нижчеперелічених механізмів безпеки вентиляції легень новонародженого:

- клапан обмеження тиску (у реанімаційних мішках обох типів);

- манометр (у реанімаційних мішках обох типів);

- клапан контролю над потоком (у реанімаційному мішку, що наповнюється потоком);

Для проведення ШВЛ глибоконедоношеним новонародженим бажана наявність клапана, що створює позитивний тиск наприкінці видиху [С].

Спеціальні системи (апарати), що забезпечують ШВЛ новонароджених через Т-подібний перехідник і реанімаційну маску, можуть регулювати потік газу й обмежувати тиск вентиляції.

• Застосування апаратів такого типу забезпечує ефективну і безпечну вентиляцію легень новонароджених, особливо, недоношених дітей (краще контролює параметри вентиляції і надає можливість використати позитивний тиск наприкінці видиху) [С].

• У разі наявності можна використовувати апарати типу NEOPUFF або аналогічне стандартне обладнання.

• Використання таких систем під час реанімації новонароджених вимагає відповідної підготовки медичного персоналу.

Реанімаційні маски:

• використовують маски розмірами: „1" - для дитини з масою тіла > 2500,0 г, „0" -для дитини з масою тіла < 2500,0 г;

• перевагу надають маскам з м'якими краями;

• маска круглої форми герметичніше прилягає до обличчя екстремально недоношеної дитини, а для новонародженого більших розмірів доцільніше використати маску анатомічної форми

Обладнання для інтубації трахеї:

• для інтубації трахеї новонароджених використовують прямі клинки ларингоскопа: розмір № 0 для недоношених і № 1 для доношених новонароджених;

• необхідно провести монтаж ларингоскопа і перевірити систему освітлення;

• ендотрахеальні трубки без звуження чотирьох розмірів

• у разі введення у трубку провідника, його треба надійно фіксувати, щоб кінець не потрапив у трахею під час інтубації.

Корекція порушень метаболізму.

1. Засоби, що нормалізують судинний об'єм крові

1. 1. Показання до застосування.

• Гіповолемія:

- можливість розвитку цього стану слід передбачити у всіх дітей, стан яких не поліпшується після проведених ШВЛ і непрямого масажу серця, особливо, за наявності даних про можливу крововтрату;

- інші симптоми гіповолемії - блідість, слабке наповнення пульсу і відсутність ознак поліпшення периферичного кровообігу, незважаючи на всі реанімаційні зусилля.

1.2 Лікарські засоби:

• 0,9% розчин натрію хлориду (фізіологічний розчин) [В];

• для корекції значної крововтрати (наявні клінічні ознаки геморагічного шоку) може бути потрібною невідкладна трансфузія 0 (І) Иі(-) еритромаси [В];

• розчини, що містять альбумін, не повинні використовуватись під час первинної реанімації, оскільки їх застосування пов'язано з вищим ризиком інфекційної захворюваності і смерті новонароджених [С].

1.3. Дозування і введення.

• Готують 40 мл 0,9% розчину натрію хлориду у шприцах або системі.

• Доза - 10 мл/кг.

• Шлях введення - внутрішньовенно повільно, протягом 5-10 хвилин.

2. Натрію гідрокарбонат

Немає достатніх наукових підстав, щоб рекомендувати рутинне застосування розчину натрію гідрокарбонату для первинної реанімації новонароджених.

2.1 Показання до застосування.

Ймовірний або доведений важкий метаболічний ацидоз, виключно під час тривалої неефективної реанімації на фоні адекватної ШВЛ.

.2.2Дозування і введення.

Концентрація розчину - 4,2 % або 0,5 мекв/мл.

Готують 20 мл у шприці.

Доза - 4 мл/кг або 2 мекв/кг.

Шлях уведення - у вену пуповини за наявності зворотного кровотоку.

Швидкість введення повільна, не швидше, ніж 2 мл/кг/хвилину.

3. Налоксону гідрохлорид

3.1. Показання до застосування.

• Значне пригнічення дихання у новонародженого після відновлення нормальних ЧСС і кольору шкіри на фоні ШВЛ за умови уведення наркотичних анальгетиків (опіоїдів) матері з метою знеболення пологів протягом останніх 4 годин до народження дитини.

3.2.Дозування і введення.

• Рекомендована концентрація розчину - 1,0 мг/мл.

• Доза — 0,1 мг/кг.

• Шляхи введення:

- внутрішньовенному надають перевагу;

- внутрішньом'язовий - допустимий, але дія лікарського засобу буде сповільнена;

- ендотрахеальне введення налоксону неефективне.

3.3.Не можна призначати налоксон дитині від матері з підозрою на наркотичну залежність або від матері, яка знаходиться на тривалому підтримуючому лікуванні наркотичними препаратами. Це може спричинити виникнення важких судом у новонародженого.

6. Клінічні наслідки перинатальної асфіксії:

- ЦНС:гіпоксично-ішемічна енцефалопатія, набряк мозку, судоми, синдром невідповідної секреції антидиуретичного гормону, ДЦП.

- Дихальна система:

легенева гіпер­тензія, ушкодження сурфактантної сис­теми, аспірація меконію, легенева кро­вотеча.

- Сечовидільна система:

протеїнурія, гематурія, олігоурія, гостра ниркова не­достатність.

- Серцево-судинна система:

недостат­ність тристулкового клапана, некроз міо­карда, артеріальна гіпотензія, лівошлуночкова дисфункція, синусова брадикар­дія, ригідний серцевий ритм, шок.

- Травна система:

некротичний енте­роколіт, печінкова дисфункція, шлункова або кишкова кровотеча, знижена толе­рантність до ентерального харчування.

- Система крові:

тромбоцитопенія, ДВЗ-синдром, поліцитемія.

- Метаболічні порушення:

метаболіч­ний ацидоз, гіпоглікемія, гіпокальціємія, гіпонатріємія, гіперкаліємія.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 557 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.009 сек.)