АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Лікування ГІЕ

1.Організація охоронного режиму. Необхідне зниження інтенсив­ності звукових і світлових подразників; обережні огляди, спови­вання і виконання процедур; зведення до мінімуму болісних маніпуляцій; "температурний захист", що попереджає охолоджен­ня і перегрівання, участь матері у догляді за дитиною, підвище­не головне положення дитини.

2. Харчування в залежності від стану: парентеральне; через постій­ний чи разовий зонд; з пляшечки. Дитина не повинна голодува­ти. При парентеральному харчуванні важливо дотримуватися ри­тму, не перевантажувати об'ємом, не допускати розвитку гіповолемії, гіпотензії, зневоднення, гіперв'язкості; не вводити ге­парин, тому що навіть його малі дози (1-2 Од./кг маси тіла за годину) збільшують ризик ВЧК.

3. Моніторування основних параметрів життєдіяльності: АТ і пуль­су, частоти дихання, температури тіла та ін.

4. Якнайшвидше відновлення нормальної прохідності дихальних шляхів і адекватної вентиляції легень.

5. При ГІЕ — підтримка адекватної перфузії мозку, корекція па­тологічного ацидозу та інших біохімічних показників (гіпоглі­кемії, гіпокальціємії та ін.); внутрішньовенне введення 10% розчину глюкози з енергетичною метою (у першу добу життя до 50 мл/кг/добу).

6. Немовлятам у стані коми і при набряці-набуханні мозку призна­чають ШВЛ у режимі гіпервентиляції; барбітурати (фенобарбі­тал по 3—5 мг/кг кожні 6—8 годин) або седуксен по 0,5 мг/кг кожні 8—12 годин. Барбітурати знижують підвищений внутріш­ньочерепний тиск при набряці-набуханні мозку. За винятком внутрішньочерепного крововиливу проводять внутрішньовенну дегідратацію плазмою, 10% розчином альбуміну, манітолом або лазиксом (при нормальному периферичному АТ). При прогресу­ванні симптомів набряку мозку немовлятам із ГІЕ застосовують осмодіуретики в сполученні з кортикостероїдами (дексаметазон у початковій дозі 0,2 мг/кг, потім — 0,1 мг/кг маси з інтервалом 6 годин)

8. Препарати, які покращують мікроциркуляцію: курантил (дипіридамол), трентал, кавінтон, ксантинолу нікотинат, інстенон.

9. Антигіпоксанти: натрію оксибутират, пірацетам, кокарбоксилаза, аскорбінова кислота, актовегін.

10.Антиоксиданти, стабілізатори клітинних мембран: альфа-токоферолу ацетат, селен, унітіол.

11. Ноотропні препарати (пантогам, пірацетам) із метою поліп­шення трофічних процесів у головному мозку. Препарати, які покращують трофіку і мієлінізацію нервових клітин (церебро­лізин, енцефабол, солкосерил) вводять після стабілізації стану дитини, не раніше ніж з 14—20-го дня життя.

Терапія судом:

1. Стандартна протисудомна терапія для екстреного купірування судом: 100-150 мг/кг 20% розчину оксибутирату натрію внутрішньо­венно повільно на 5% розчині глюкози, при відсутності ефекту — 0,5 мг/кг 0,5% розчину седуксену внутрішньовенно; потім 15—20 мг/кг фенобарбіталу усередину; при неефективності стандартної терапії — барбітурати (тіопентал натрію — 15 мг/кг внутрішньовенно струмин­но повільно) під контролем АТ і пульсу.

2. При гіпоглікемічних судомах — 10—20 мл/кг 10—20% розчину глюкози внутрішньовенно болюсно, підтримуюча доза — 3—5 мл 10% розчину на 1 кг маси тіла за 1 годину внутрішньовенно крапельно до нормалізації рівня глікемії.

3. При гіпокальціємічних судомах — 1 мл/кг 10% розчину глюконату кальцію внутрішньовенно повільно.

4. При гіпомагніємічних судомах — 0,2 мл/кг 25% розчину магнію сульфату одноразово внутрішньом'язово або внутрішньовенно.

5. При шридоксинзалежних судомах — 2 мл 5% розчину піридоксину внутрішньовенно або внутрішньом'язово; підтримуюча доза піридоксину — 25 мг/кг на добу.

Гемостатична терапія:

1. Плазма свіжозаморожена 10—15 мл/кг внутрішньовенно 1 раз на добу.

2. Вікасол 0,2—0,5 мл (2—5 мг) 1% розчину внутрішньовенно або внутрішньом'язово.

3. Етамзілат-натрію (діцинон) — 1 мл 12,5% розчину одномоментно внутрішньовенно для отримання швидкого ефекту. Далі вводять по 0,3—0,5 мл 3—5 днів.

При ВЧК, крім того, за показаннями в інтенсивну терапію вклю­чають:

— субдуральну пункцію;

— нейрохірургічне втручання з метою евакуації крові, що вили­лась;

—люмбальну пункцію для дренування крові із субарахноїдальних просторів з метою попередження адгезії і вторинної гідроцефалії.

Ускладнення реанімації

Тривале проведення ШВЛ в жорстких режимах сприяє розвитку бронхолегеневої дисплазії.

Із віддалених наслідків ШВЛ найбільш частим ускладненням є ретинопатія.

Крім того можливі різні варіанти травматичних ускладнень при проведенні реанімаційних заходів.

Матеріали для самоконтролю:

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 574 | Нарушение авторских прав