АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Порушення енергетичного забезпечення клітин міокарда.

Розлад енергопостачання основних процесів, які відбуваються в клітинах міокарда (насамперед його скорочення і розслаблення), розвивається внаслідок: 1) ушкодження механізмів ресинтезу АТФ, 2) транспорту її енергії до ефекторних структур кардіоміоцитів, 3) використання ними енергії макроергічних фосфатних сполук.

Зниження ресинтезу АТФ в основному є наслідком пригнічення процесу аеробного окислювання вуглеводів, що можливе внаслідок ушкоджуючого впливу патогенних факторів на мітохондрії.

У нормі при аеробних умовах основним джерелом енергії для міокарда є вищі жирні кислоти (ВЖК). Так, при окислюванні 1 молекули пальмітинової кислоти утворюється 130 (!) молекул АТФ.

У результаті ушкодження міокарда чи надмірного тривалого навантаження на нього окислювання ВЖК у мітохондріях порушується і синтез АТФ знижується.

Основним джерелом АТФ при цьому стає гліколітичний шлях розщеплення глюкози, що приблизно в 18 разів є менш ефективним, чим її мітохонд-ріальне окислювання, і не може в достатній мірі компенсувати дефіцит макроергічних фосфатів.

Оскільки сама АТФ не є переносником енергії до місць її використання, то іноді на фоні високого загального вмісту АТФ може розвиватися її дефіцит в енерговитрачаючих ефекторних структурах - міофібрилах і саркоплазматичній сітці. Причиною цього є порушення транспорту енергії від місць її продукції до ефекторних органел за допомогою креатинфосфату (КФ) за участю ферментів: 1) АТФ - АДФ-транслокази, яка забезпечує транспорт енергії АТФ із матриксу мітохондрій через її внутрішню мембрану; 2) мітохондріальної креатинфосфаткінази (КФК), яка локалізується на зовнішній стороні внутрішньої мембрани мітохондрій і забезпечує транспорт макроергічного фосфатного зв’язку на креатин з утворенням креатинфосфату. КФК також надходить у цитозоль і її наявність у міофібрилах та інших ефекторних структурах забезпечує ефективне використання ними КФ для підтримки необхідної концентрації АТФ.

СН може розвиватися і в умовах достатньої продукції і транспорту АТФ у кардіоміоцитах, що може бути наслідком ушкодження ферментних механізмів використання енергії в клітинах міокарда головним чином за рахунок зниження активності Ат фаз: а) АТФази міозину, б) К⁺-Na⁺ - залежної АТФази сарколеми, в) Mg⁺ - залежної АТФази «кальцієвої помпи» саркоплазматичної сітки. У результаті енергія АТФ не використовується ефекторним апаратом кардіоміоцитів.

Ушкодження мембранного апарату і ферментних систем кардіоміоцитів. Основними механізмами такого ушкодження є:

1) Активація вільнорадикального пероксидного окислювання ліпідів (ПОЛ) і кардіотоксичних ефектів продуктів цього процесу. Головними активаторами таких реакцій є: а) збільшення вмісту в міокарді прооксидантних факторів (продуктів гідролізу АТФ, катехоламінів, відновлених форм метаболітів і коферментів, металів з перемінною валентністю, зокрема заліза міоглобіну); б) зниження активності або вмісту факторів антиоксидантного захисту клітин ферментної і неферментної природи (каталаз, глютатіонпероксидаз, супероксиддисмутази, токоферолів, сполук селену, убіхінонів, аскорбінової кислоти); в) надлишок субстратів ПОЛ (вищих жирних кислот, фосфоліпідів, амінокислот, білків).

2) Надмірна активація гідролітичних ферментів клітин міокарда в зв’язку з нагромадженням у них: а) іонів водню, які сприяють вивільненню і активації гідролаз лізосом; б) іонів кальцію, які активують вільні і мембранно-зв’язані ліпази, фосфоліпази, протеази; в) надлишку катехоламінів, вищих жирних кислот, продуктів ПОЛ, які активують фосфоліпази.

3) Детергентна дія на мембрани продуктів ПОЛ і гідролізу ліпідів, оскільки вони вмонтовуються у клітинні мембрани і «витісняють» з них інтегральні і периферичні білки («депротеїнізація» мембран), ліпіди («деліпідизація»), беруть участь в утворенні наскрізних, «найпростіших», каналів-кластерів проникності.

4) Гальмування процесу ресинтезу денатурованих ліпідних і білкових молекул мембран, а також синтезу їх заново.

5) Перерозтягнення і мікророзриви сарколемми і мембран органел клітин міокарду в результаті збільшення внутрішньоклітинного осмотичного і онкотичного тиску, обумовленого надлишком гідрофільних катіонів (натрію, кальцію), органічних сполук (лактату, пірувату, глюкози, аденіннуклеозидів і ін.).

У сукупності ушкодження мембран і ферментів зазначеними факторами являє собою головну, а нерідко - ініціальну ланку патогенезу СН.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 338 | Нарушение авторских прав