АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Діагностика сухого перикардиту

Диференціальну діагностику проводять з метою розмежування сухого перикардиту й інфаркту міокарда, гострої розшаровуючої аневризми аорти, тромбоемболії легеневої артерії, сухого плевриту.
Ексудативний перикардит. Клініка. Невелика кількість рідини у перикардіальній порожнині не має клінічних проявів, її можна виявити тільки під час ехокардіографії. Швидке накопичення ексудату утруднює приток крові до серця в фазі діастоли. Зникає шум тертя перикарда. З'являються задишка, тахікардія, ціаноз, набухання шийних вен, збільшення печінки. Розширюються межі серця; тони його глухі, верхівковий поштовх не визначається. При значному накопиченні випоту в перикарді може виникнути тампонада серця з падінням артеріального і значним підвищенням венозноготиску.
Діагностика ґрунтується на даних рентгенографії, аналізу крові, ехокардіографії, за необхідності - пункції перикарда. При рентгенологічному дослідженні виявляють збільшення розмірів серця з ослабленням його пульсації. При дослідженні крові визначають лейкоцитоз, збільшення ШОЕ. За допомогою ехокардіографії в перикарді виявляють випіт, характер якого залежить від основної хвороби. Так, наприклад, при туберкульозному перикардиті випіт геморагічний, спостерігається туберкульозне ураження інших органів. Гнійний перикардит розвивається на фоні сепсису і супроводиться накопиченням у порожнині перикарда гнійного ексудату. Уремічний перикардит діагностують у термінальній стадії хронічної ниркової недостатності. Метастатичному перикардиту властивий геморагічний ексудат з атиповими клітинами.

Дата добавления: 2015-10-11 | Просмотры: 339 | Нарушение авторских прав