АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Місця та техніка проведення внутрішньовенних ін’єкцій. Правила заповнення системи для внутрішньовенного крапельного введення ліків.

Ліки вводяться в периферичні вени, найчастіше застосовуються при важкому стані дитини, проте нерідко й у вигляді планового лікування. Місце ін’єкції – у дітей перших років життя найчастіше використовуються вени в променезапясткових суглобах (саме це місце найкраще можна зафіксувати в нерухомому положенні при краплинному введенні), рідше – ліктьові судини і підшкірні вени голови, в області гомілково-стопного суглоба. У старших дітей ін’єкції частіше усього робляться в області ліктьового, рідше – променезапясткового і гомілковостопного суглобів. Особливості методики в/в струминної інфузії: голки – довгі, великого діаметра, із коротким зрізом на кінці, шприци – великого діаметра; шкіра обробляється спиртом або ефіром; спочатку шкіру вище місця ін’єкції необхідно пережати пальцем або всією рукою, або щільно накласти джгут; голка встановлюється під кутом до шкіри по току венозної крові і вводиться всередину до проколювання однієї стінки вени, ознакою влучення у вену є поява крові в канюлі голки; якщо голка знаходиться у вені, кінчик джгута почервоніє; звичайно струминно вводиться декілька лікарських речовин з кількох шприців, які по черзі вставляються у введену у вену голку; так як ліки діють практично миттєво, вводяться вони повільно; протягом однієї в/в ін’єкції можна ввести не більше 50 мл; після акуратного виведення голки шкіра в місці ін’єкції обробляється спиртом, потім для запобігання кровотечі накладається стерильна тиснуча повязка. Правила заповнення системи: 1) готується флакон із рідиною, встановлюється на штативі, вводиться «повітрянка» 2) до флакона приєднується крапельниця. Надалі трубка на короткий час підіймається нагору так, щою=б верхня частина крапельниці виявилася нижче – рідина заповнює приблизно половину крапельниці; і відразу трубка опускається вниз – рідина проходить через усю трубку до канюлі; особливу увагу варто приділяти тому, щоб у трубці не затрималося повітря. Кран закривається, і нижній кінець трубки на короткий час звичайно кріпиться на штативі 3) голка вводиться у вену 4) зєднується трубка з голкою – для запобігання надходження повітря у вену в цей короткий момент повинна текти рідина з крапельниці і зявитися або ледве виділятися крові із вени 5) установлюється частота крапель по призначенню лікаря – від 10-12 до 60 у хвилину 6) фіксується голка – під неї підкладається стерильний ватяний тампон, а голка прикріплюється до шкіри лейкопластиром 7) оскільки крапельне введення триває декілька годин, іноді на протязі доби, кінцівка фіксується в нерухомому положенні, особливо це важливо для дітей раннього віку. Звичайно під кінцівку підкладається лонгета (щільна пластина), вони перевязуються (нижню частину трубки і голку закривати не можна) і кріпляться затискачем до подушки, матрасу; у крайньому випадку можна гумовим шнуром (поверх вати на руці) підвязати до рами ліжка. Ускладнення: інфільтрат, крововиливи і кровотеча, повітряна емболія, флебіт, алергічна реакція, некроз тканин.

Дата добавления: 2015-12-15 | Просмотры: 1217 | Нарушение авторских прав